Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв - Арі Турунен

їхні рани заживають самі й у мирі бійці скачуть назад до великого залу їсти вепрятину й пити пінистий мед і пиво.

Вальгалла була шовіністичним місцем. Дітям і жінкам туди вхід був заборонений. Єдиними жінками у Вальгаллі були валькірії, і то їм відводилася ледь не роль офіціанток. Уживання алкоголю було суто чоловічою справою як на небі, так і на землі. Жіночу пиятику германські народи зазвичай засуджували204.

Одину поклонялися насамперед королі, воєначальники та їхні воїни. Святкування вікінгів супроводжувалися щедрим уживанням алкоголю, а оскільки їхній мед не був аж надто чистим, імовірно, наші скандинавські сусіди переживали жахливі похмілля. Жителі північних країн справно користаються з того факту, що вікінги відомі своєю любов’ю до пива, яке споживали у великих кількостях. Коли в 1989 році в Ісландії зняли заборону на продаж пива, у країні заснували пивний бренд під назвою «Вікінг». А в Данії продають пиво під назвою «Ред Ерік», оскільки Ерік Рудий відкрив Гренландію і започаткував на льодяному острові пивоваріння205.

Святі покровителі у християнстві

Хоча у християнстві вино й використовують в одному зі священних таїнств, надмірне вживання алкоголю не вітається. Отці Церкви, що жили в перших століттях нашої ери, бути однозначними у своїх вченнях. Вино — це дарунок Бога і підлягає схваленню, а сп’яніння — від диявола. На думку святого Павла206, п’янство занапащає тіло, що є храмом Святого Духа. Тому п’янство стає на заваді входу в царство небесне.

Рідко коли, простуючи з бару додому ввечері, згадуєш застереження Павла. Наступного ранку з похмілля п’яниця непевно шукає настанови Павла щодо вживання алкоголю в шостій главі Першого Послання до Коринтян. «П’яниці не успадкують царства божого», — стверджує Павло однозначно і беззаперечно. Може, Павло дещо перебільшує, використовує різку біблійну мову?

Покровитель виробників міцних алкогольних напоїв святий Антоній. Однак чому саме Антонія було обрано для цієї «мокрої» місії? Він же 20 років прожив у висохлому колодязі. Картина Давіда Тенірса Молодшого, 1665 р.

Принаймні погляди Павла набули широкого визнання. Доктори теології XVIII століття застерігали чарколюбів, нагадуючи, що п’янство є смертним гріхом, проте водночас зм’якшували суворий присуд Павла, стверджуючи, що саме по собі сп’яніння не забороняє вхід у Царство Боже, але створює ризик померти п’яним. Проповідник Йоган Веґеліус у коментарях, виданих 1747 року, попереджає, що людина не помічає наближення Судного дня, якщо вона п’яна. Веґеліус переконаний, що потрібно бути пильним і готовим до цього моменту, адже останній день може прийти будь-коли. І навіть якщо Судний день досі не настав, до нього однаково потрібно готуватися, молячись, чого не варто робити, коли ти п’яний. На початку ХІХ століття теологи вірили, що смерть у стані сп’яніння вела до остаточної загибелі душі207.

Вино як в іудаїзмі, так і в християнстві вважається найважливішим напоєм. У християнстві — це суттєвий складник причастя. Це кров Христа, випиваючи яку, парафіянин єднається із Сином Божим. Оскільки Христової крові під час причастя випивають зовсім небагато, звиклі до більш щедрих частувань християни вигадали нові способи поєднати алкоголь і релігію. Вони почали піднімати чарки у пам’ять про святих.

Єпископ Цезарій Арелатський, що жив у 500-х роках, застерігав християн щодо надмірного вживання алкоголю і зауважував, що багато хто має звичку під час бенкетування підіймати чарки за ангелів і святих, маючи на меті засвідчити своє шанобливе ставлення: пили за святого Мартина, святого Стефана, святу Ґертруду, святого Ульриха, святого Генриха…208

Ушанування святих було вигадливим способом обійти настанови святих отців щодо помірності. Особливо тісно алкоголь був пов’язаний з християнством у католицизмі, який визнає також святих покровителів алкогольних напоїв. Святий Арнульф був покровителем пивоварів, а святий Антоній — виробників і продавців міцних алкогольних напоїв. Вибір останнього в ролі покровителя не може не дивувати. Святий Антоній був єгипетським відлюдником, який віддав свій спадок бідним і ув’язнив себе на 20 років у пустелі у висохлому колодязі. Як такий персонаж може надихати виробників і продавців міцних алкогольних напоїв?

Вибір Арнульфа як святого покровителя пивоварів більш зрозумілий. Арнульф був єпископом Меца. Улюбленець містян помер далеко від рідного міста в 640 році н. е. Засмучені жителі Меца, як розповідає легенда, наступного року відправилися забрати тіло єпископа. Коли подорожні поверталися, поблизу села Шампіньєль вони відчули невимовну спрагу. На жаль, усе, що селяни могли їм запропонувати, був лише кухлик пива. Але тоді сталося диво: кухлик не порожнів. Пива завжди було вдосталь. Усі погодилися, що таке диво підлягало канонізації, адже не могло бути сумніву, що це справа рук покійного єпископа і пиво було способом вияву любові Арнульфа до своїх парафіян. Так Арнульф став святим покровителем пивоварів209. Цей святий усе ще посідає вагоме місце в серцях любителів пива. У Франції поблизу міста Ланса варять пиво, що носить ім’я «Святий Арнульф» на його честь.

Монах краде пиво. Ілюстрація до книжки кінця ХІІІ ст.

Крім ушанування святих, іншим вигадливим способом уникнення помірності були тонкощі риторики. Ченці пили пиво навіть під час посту, адже вважали його «рідким хлібом». У наступному розділі ми детальніше ознайомимося з тим, як «рідкий хліб» та інші алкогольні напої мали божественний зв’язок із вищими силами. Хоча, на думку Отців Церкви, сп’яніння вело до загибелі, у багатьох культурах його вважали станом, який викликає нат­хнення для творчості.

«Гра Вяйнямейнена» Р. В. Екмана. У стародавній Фінляндії і Скандинавії вживання алкоголю давало сильний творчий поштовх до створення пісень і поезії. Сп’яніння було станом творчості, мистецьким дарунком богів. Вяйнямейнен із задоволенням вихиляв келишок перед тим, як брався грати на своєму зробленому з щучої щелепи кантеле і співати про створення світу V чарка: Напій поезії та пісні

Коли під впливом алкоголю кортить співати і з вуст злітають дивні рими, на людину сходить божественне натхнення чи екстаз? Що ми маємо на увазі, коли кажемо, що істина у вині?

Голос людини, що перебуває у стані легкого сп’яніння, підвищується і на обличчі з’являється щаслива гримаса. Усе виглядає вкрай фантастично, а надто власні думки й ідеї. Кожен, хто спізнав