Слiди на дорозi - Валерій Ананьєв
Вивантажившись, ми направилися на КІШ, далі нас не пропустили і жодної чіткої відповіді на наші запитання не дали. Сказали, що занадто рано, і нам потрібно чекати. Простояли ми під КПП близько трьох годин. Після того нас запустили і відвели в клуб, де нас перерахували, оглянули документи й розповіли кілька основних правил місцевого розпорядку:
— Вас сюди ніхто не кликав. І саме ви тут нахєр не потрібні. На ваше місце за дармовими грошима черга у військкоматах. Тому, якщо хтось порушуватиме дисципліну, поїде на хуй додому. Жити з мамашею. Всім зрозуміло? Якщо побачу хоча б одну мавпу, яка сцить десь на території… відчуєте весь тягар військової служби.
Таке привітання мене дещо насторожило. Але потім згадались американські фільми про суворих сержантів, які виховують справжніх бійців. Мабуть, це він — строгий сержант. Так, згадавши кадри з армійських фільмів, я заспокоївся, і знову повеселішав.
Після того як усіх нас перерахували, до зали почали заходити люди у формі, збирали невеликі групи, називаючи прізвища, і виводили. От одна особа у формі назвала й моє прізвище разом із шістьома іншими. На вулиці нас вишикували в колону по двоє, і подобою строю ми пішли по території частини. Я одразу відчув себе вище хлопців, які йшли зі мною, вони просто не в курсі, але ж я був командиром взводу у себе в школі, а це серйозно. І я був певен, що мій досвід мені знадобиться. Я вмів марширувати. Я намагався іти за всіма правилами, але водночас не дуже випендрюватись. Іти саме так, щоб оточення оцінило, що я в темі. Десь через кілометр я втомився і вже йшов нормальним кроком. «Яка ж велика частина», — подумав я. Дійсно, ми йшли уже хвилин п’ятнадцять, а попереду помітно було ще більше казарм. Врешті-решт нас привели до штабу, ми піднялися на третій поверх і знову стали чекати. Наш хаотичний натовп заважав час від часу людям, що проходили по коридору. Ну ось — перше випробування лідера. Я взяв ініціативу на себе і запропонував всім стати в одному місці, щоб нікому не заважати і не наражатися на невдоволення. Але не встиг я дочекатися реакції на мої слова, як чоловік, що вийшов з кабінету, покликав нас всередину. Там знову подивилися наші документи і повели в казарму.
Це була абсолютно стандартна казарма. Вона нічим не відрізнялася від тієї, яку я бачив у військовій частині у себе в місті, куди нас водили в одинадцятому класі на екскурсію. Довгий центральний прохід, який всі називали просто ЦП, був метрів сто. По обидва боки від нього в кінці розташовані кабінети, а від центру — спальні місця із двоярусними ліжками, які називали кубриками. Абсолютно стандартна казарма. Навпроти входу стояв солдат і стежив за тим, хто входить у приміщення. Місце, де він стояв, називалося «тумбочка», а солдат був днювальним. «Тумбочкою» воно називалося тому, що поруч із днювальним розміщувалася тумбочка з документацією, печатками і телефоном. Солдат тицьнув пальцем углиб казарми, супроводжуючи свій жест проханням, сформульованим у досить брутальній формі.
Там уже перебувало близько 50 людей у цивільному одязі, які сиділи на табуретках уздовж ЦП. Коли ми підійшли, Огрядний хлопець у формі, лисий, середнього зросту, років тридцяти, міцної статури і з явно надмірною масою тіла, сказав нам взяти табуретки й сідати поруч з усіма. Так ми і зробили. Окрім хлопців, що сиділи на ЦП, у казармі також перебувало близько півтора десятка чоловіків у камуфляжах. Більшість із них виглядали дуже дорослими. Пізніше я дізнався, що ми перебували в роті, призначеній для навчання військовослужбовців контрактної служби. Отже, ті хлопці в камуфляжах, які були там на момент мого приїзду, — контрактники, які приїхали проходити вишкіл на сержантів, або сержанти, яких готували на старші посади. Вони були не просто старші за мене, це були дорослі дядьки з сім’ями і дітьми. Доки я сидів без діла й розглядав усе навколо з цікавістю, люди все прибували і прибували.
Нарешті, години через три, коли в казармі перебувало вже більше двох сотень людей, з кабінету до нас вийшов чоловік із зірками на погонах. В якому він був званні, я поняття не мав, оскільки абсолютно не розбирався у знаках розрізнення. До того ж мою увагу більше привернула його зовнішність. Це був невисокий чоловік, трохи вищий за мене. Напевно, метр сімдесят п’ять. Лисий, широкоплечий і з зухвалим, моторошним обличчям. Він не був потворним, але риси його обличчя могли дійсно налякати кого завгодно. Чомусь у мене в голові виникли асоціації з вампірами з фільмів середини двадцятого століття. Він підійшов до Огрядного чоловіка У військовій формі, який стояв перед нами, щось йому сказав, а потім розвернувся і пішов назад у кабінет. Огрядний гучним низьким голосом звернувся до нас:
— Табуретки на місце і шикуватися на ЦП!
Усі піднялися і почали розставляти табуретки біля ліжок. Коли ми вишикувались у дві колони, Огрядний пішов до кабінету, з якого вийшов Вампір, постукав у двері, відкрив, щось сказав і відійшов убік. Через пару секунд вийшов третій чоловік у військовій формі — високий, зірок на погонах у нього було ще більше, ніж у попереднього. За ним слідом ішов Огрядний. Я звернув увагу, що на його погоні лише три жовті смужки. Коли високий чоловік з витягнутими рисами обличчя дійшов до центру, він звернувся до нас. Нас було дуже багато, стрій розтягнувся на всю казарму, і мені, що стояв майже біля самого краю, було дуже погано чути.
— Доброго дня! Ви… у п’ятій роті, а я ваш командир… капітан… Зрозуміло, так?
Я майже нічого не зрозумів, крім того, що це наш командир роти і він капітан. Я тоді ще слабо розумів різницю між званням і посадою. Під час монологу він не стояв на місці, а рухався повз стрій. І коли він прямував у мій бік, я починав розбирати слова.
— Ви всі прибули сюди за власним бажанням, вас ніхто сюди не кликав! Зрозуміло, так? Ваше навчання триватиме три місяці, а після ви всі підете по своїх частинах. Зрозумію, так? А доти ви у моєму підпорядкуванні. Дебіли, які не будуть дотримуватися дисципліни, відправляться додому або будуть переведені на строкову службу. Зрозуміло, так? Я здогадуюся, що багато хто з вас — сцикуни, які бояться строкової служби і як альтернативу вибрали підписати контракт у частині у
