Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

молодого сценариста навіть те, що картину «Трактористи», над якою він працював, показали Йосипу Сталіну і «вождь народів» визнав, що ця кінокартина дуже потрібна для стимуляції активної колгоспної праці.

Прем’єра «Трактористів» відбулася 2 березня 1938 року. А один із авторів сценарію вже майже рік рубав ліс на Північній Колимі під Магаданом. Можна тільки уявити, як почувався Аркадій Добровольський, коли одного разу ув’язнених з лісоповалу завели до клубу і оголосили, що показуватимуть новий фільм; зблиснули титри: кінострічка називалася «Трактористи». Режисер Іван Пир’єв, сценарій… Замість Аркадієвого стояло ім’я Євгена Помєщікова.

Після відбуття строку трибунал військ НКВС знову засудив Добровольського до 10 років позбавлення волі з черговим наступним п’ятирічним позбавленням у правах. Підставою став написаний ним вірш «Мудрый Кролик», у якому слідчі побачили натяк на культ вождя.

Надзвичайно важким було повернення Аркадія із заслання. Уже відшумів знаменитий ХХ з’їзд КПРС. Багато людей повернулося додому, а Добровольського не звільняли. Варлам Шаламов, який на Колимі товаришував із ним, розповів про свого тюремного побратима Борисові Пастернаку, уточнив, де, у якому саме місці той перебуває. Пастернак повідомив про це Миколі Бажану. І ось депутати Верховної Ради СРСР Максим Рильський та Микола Бажан підготували листа на ім’я Микити Хрущова.

Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала вирок щодо Аркадія Добровольського 7 вересня 1957 року. Звільнили Добровольського 2 вересня 1958 p., коли прокуратура Магаданської області закрила його справу.

Джерела

Горобець Олександр. Гулагівська одісея творця радянських культових кінострічок // ЛІГА. Блоги. — 2015. — 13 травня. Режим доступу: https://goo.gl/I4EXyO

Горобець Олександр. Жінка, перед якою Аркадій Добровольський став навколішки... // Gazeta.ua. — 2015. — 21 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/CWcY0x

Горобець Олександр. Co komu do tego? // ЛІГА. Блоги. — 2015. — 26 лютого. Режим доступу: https://goo.gl/hBKJUY

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/TWJqbI

16 січня 1938 року розстріляний літературознавець, мовознавець, педагог Володимир Дурдуківський

Завтра Новий рік, а настрій в мене важкий, сумний, сумний. Не бачу просвіту. Темно, глухо, безпорадно навкруги. Гниємо, пропадаємо, гниємо. Страх, біль, мука й огида до себе, до всіх нас, до всього людства, що довели до такого жахливого, безпорадного, огидного, обурливого для людської гідності становища. Гурток змовників, мало не карних злочинців, безпринципних, аморальних людей, що зветься Комуністичною партією, всіх і все давить і глушить, не дає жити, дихати, позбавив усіх і все прав і волі, робить страшні, нечувані в історії насильства. Все це прикриває машкарою комунізму, а всі мовчать, слухаються, коряться, вихваляють своїх гнобителів, не зупиняються ні перед якими жертвами, щоб догодити їм. Боляче й страшно, страшно за наш край і людей…

Запис у щоденнику Володимира Дурдуківського від 31 грудня 1928 року

Володимира Дурдуківського заарештували за «антирадянську діяльність» у справі «Спілки визволення України» 4 липня 1929 року. Він дуже важко переносив ув’язнення, допити; через хворобу перебував під постійним наглядом лікаря. Показовий судовий процес проходив у Харківському оперному театрі з 9 березня до 19 квітня 1930 року.

Як свідчили очевидці, до Києва Дурдуківський повернувся немічною, хворою людиною, яка, не відчуваючи за собою ніякої провини, сподівалась на розуміння й підтримку колег, вихованців, педагогів. Але його зустріла серія публікацій у провідних українських журналах, де він особисто і керована ним школа піддавалися брутальній, нищівній критиці, звинуваченням у «буржуазному націоналізмі», «українському фашизмі».

У періодичній пресі почалося цькування Дурдуківського. У журналі «Шлях освіти» було опубліковано статтю С. Чавдарова «Шкідництво на педагогічному фронті», спрямовану проти Дурдуківського та його колег: «Це все оголив пролетарський суд, виявив він ідеолога бандитизму Єфремова, хамелеона Гермайзе, верткого спекулянта на педагогіці Іваницю... Він (Дурдуківський) не тільки агітує за ніби аполітичний ідеал гармонійного виховання, він діє цілком політично, як свідомий класовий ворог. Як же інакше розцінювати його рецепт гармонійним вихованням вилікувати і оздоровити народне та державне життя. Народне для Дурдуківського — то не державне й державне — не народне. Це ж неприхована антирадянська агітація зарозумілого контрреволюціонера».

Збірник Володимира Дурдуківського «З практики трудової школи» та ідеї, висвітлені в ньому, розцінювалися як теоретичні засади «педагогіки українського фашизму». Цей збірник вийшов у 1923 р. і нічого «контрреволюційного» чи «фашистського», звісно, не містив. Але прискіпливий погляд рецензента майже за 10 років після публікації угледів крамолу в декларованому Дурдуківським індивідуальному підході до виховання та його бажанні забезпечити гармонійний розвиток дитини.

Наприкінці грудня 1937 pоку Дурдуківського знову заарештували. 31 грудня 1937 року особливою нарадою УНКВС Київської області його було засуджено до розстрілу.

У 1964 році слідчу справу № 408370 було переглянуто. Постанову Особливої трійки від 31 грудня 1937 року відносно Володимира Дурдуківського було відмінено, а справу закрито «за відсутністю складу злочину». Ухвалою Верховного Суду України від 11 серпня 1989 року було закрито всю справу «Спілки визволення України» через відсутність складу злочину з повною реабілітацією всіх осіб.

Джерела

Санівський Олександр. В. Ф. Дурдуківський — видатний український педагог 20-х років ХХ століття // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. — Умань, 2012. — Вип. 42, ч. 2. Режим доступу: https://goo.gl/IV0VQw

Дурдуківський Володимир Федорович // Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. — Кн.2: Навч.посібник / За ред. О. В. Сухомлинської. — К.: Либідь, 2005. Режим доступу: https://goo.gl/MAhy7T

Даниленко Віктор. Один з 45-ти. В. Дурдуківський // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ. — 1998. — № 1/2 (6/7). Режим доступу: https://goo.gl/9aeXnR

Куліш Аліна. Школа — моє життя (до 140-річчя від дня народження Володимира Федоровича Дурдуківського): [Електрон­на колекція тврів на веб-сайті Педагогічного музею України Національної академії педагогічних наук України]. Режим доступу: https://goo.gl/J7GDcM

19 січня 1974 року засуджений один із провідників кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв

Три роки колонії молодий активіст отримав за, як зазначалось у вироку, «распространение заведомо ложных измышлений, порочащих советский государственный и общественный строй». У справі також проходили генерал Петро Григоренко та поет Ілля Габай. Григоренка було відправлено на примусове психіатричне лікування, проти нього було застосовано каральну психіатрію.

Габай і Джемілєв вимагали від суду перевірки фактів та документів справи, від чого суд ухилився.