Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

1981 року Олесь Сергієнко повернувся до Києва. За півроку поїхав до Хабаровського краю навідати матір, яку привозили на обстеження до лікарні (відвідати її у закритій зоні в Аяні було неможливо).

Після звільнення Оксана Мешко й Олесь Сергієнко продов­жували громадську діяльність.

Джерела

Овсієнко Василь. Сергієнко Олесь (Олександр) Федорович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2007. — 15 липня. Режим доступу: https://goo.gl/7J3NMB

Овсієнко Василь. Козацька Матір (Оксана Мешко). Воздвиження чесних хрестів // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 липня. Режим доступу: https://goo.gl/ fBKe3N

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

13 січня 1933 року засуджений до розстрілу історик Петро Бовсунівський

У червні 1932 року до квартири Петра Бовсунівського (Київ, вулиця Енгельса, 25 — нині Лютеранська) увірвались із обшуком енкаведисти. Слідство було умовним, хоча і тривало майже півроку. 13 січня 1933 року науковця було засуджено судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР до розстрілу. Але 24 січня трійка замінила розстріл на 10 років виправно-трудових таборів.

У жовтні 1937 році у справі № 103010-37 Особлива трійка Управління НКВС СРСР Ленінградської області засудила 134 так званих «українських буржуазних націоналістів», які вже перебували на Соловках. Оперативна частина Соловецької тюрми звинуватила їх у тому, що вони начебто залишились на поперед­ніх контрреволюційних позиціях та, продовжуючи контрреволюційну націоналістичну шпигунську (на Соловках!) і терористичну діяльність, створили контрреволюційну організацію «Всеукраїнський центральний блок».

«Це були люди, які ще б створили неоціненні духовні скарби, володіючи якими ми стали б у рівень з іншими цивілізованими народами. Сама присутність таких людей у суспільстві робить його кращим. Але постріли малограмотного ката Матвеєва — виконавця волі чужої, глибоко ворожої нам російської комуністичної влади — змінили хід нашої історії...» — писав дисидент Василь Овсієнко.

До «Соловецького етапу» енкаведист Ейхманс дібрав інтелігенцію практично всіх народів СРСР. Серед них було майже 300 українців. У списку «українських буржуазних націоналістів» виявився і Петро Бовсунівський. Його було розстріляно 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія).

Джерела

Білокінь Сергій. Соловки. Режим доступу: https://goo.gl/GdcvyM

Реабілітовані історією. Київська область. Книга друга. — К.: Видавництво «Основа», 2006. Режим доступу: https://goo.gl/mrUZPU

Шевченко Сергій. Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України // Радіо Свобода. — 2012. — 12 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/J1Lpzx

Овсієнко Василь. Убієнним синам України // Меморіал. — 2004. — 13 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/M3Wrnt

Операція «БЛОК»: заарештований філософ і публіцист Євген Сверстюк

Я ніколи, за жодних обставин просити помилування не буду. Я залишаюся й надалі стоятиму на своїх позиціях у національному питанні. Свою діяльність буду продовжувати. Я буду боротися проти існуючого ладу.

Євген Сверстюк

З обшуком до Євгена Сверстюка прийшли 12 січня 1972 року. Передчуваючи такий розвиток подій, дисидент заховав або викинув усі речі, що могли б викликати підозру. Залишився тільки заклеєний конверт, що його передав Іван Світличний. У конверті був твір Василя Рубана «Програма у-комуністів». Під час обшуку, який проводив начальник слідчого відділу старший лейтенант Пархоменко, конверт було виявлено та долучено до справи.

Через погане самопочуття, підтверджене лікарем, Євгена Сверстюка залишили вдома. Однак уже 14 січня, на старий Новий рік, за ним прийшов кагебіст. Із розмов, що велись на допиті, дисидент зробив висновок, що слідство не має жодних матеріалів для його арешту. Але через вилучення конверту з текстом Рубана про вихід на волю не могло бути й мови.

На одному з допитів Сверстюк не витримав.

« — Ви всі однакові шулери. Що оцей лайдак, якого ви приводили, що ви — у вас одна спільна мова. Про що ви можете зі мною розмовляти?

— Ви ображаєте слідство! Ви прокуратуру ображаєте! Ми проти вас порушимо окрему справу.

— От якраз буде чудово, якщо ви проти мене порушите окрему справу — отут-то я скажу, хто ви такі і до чого ви опускаєтеся. Ви все ж таки повинні триматися пристойно, коли розмовляєте з пристойними людьми.

— Ви забагато про себе думаєте!»

Суд відбувся наступного року. Євгена Сверстюка засудили на 7 років таборів і 5 років заслання. Головував суддя Дишель, прокурором був Погорєлий, слідчим у справі — Чорний.

«А взагалі, мені здається, я в багатьох моментах допускав помилки. Мені здається, що я даремно підписував протоколи. Василь Стус мав більшу рацію, що взагалі не підписував багатьох протоколів. То для внутрішньої сатисфакції, тому що вже зараз, дивлячись із віддалі часу, все має інші виміри й інші оцінки», — згадував Євген Сверстюк у розмові з Василем Овсієнком.

Джерела

В’ятрович Володимир. Історія з грифом «Секретно»: Заблокована країна: 1972 рік // ТСН.ua. — 2011. — 10 березня. Режим доступу: https://goo.gl/zUuOT5

Гриців Марія. Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972-го // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 12 січня. Режим доступу: https://bit.ly/1TQRbTE

Овсієнко Василь. КГБ проти дисидентів. Сорок років погрому шістдесятників // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2012. — 12 січня. Режим доступу: https://goo.gl/fCPY7C

Овсієнко Василь. Євген Сверстюк. Портрет на осінньому плесі // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 23 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/DjP7DK

15 січня 1937 року заарештований студент-сценарист Аркадій Добровольський

Обшук та арешт проводили молодший лейтенант управління держбезпеки Гольдфарб і сержант Лейбович. Аркадія Добровольського звинуватили у контрреволюційній націоналістичній та терористичній діяльності.

Знущань слідчих Аркадій зазнав іще у 1934 році, коли йому поламали ребра і вибили зуби, готуючи до процесу над Миколою Вороним. Вороного тоді звинуватили у «контрреволюційному трубадурстві», доводили, що він був «ідеологом української національної буржуазії».

Після фізичних знущань Добровольському оголосили вирок: 7 років ув’язнення і 5 років позбавлення у політичних правах. Покарання колишній студент відбував у тресті «Дальбуд» (район Верхньої Колими). Не врятувало