Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій
У роки Першої світової війни працював у таборах військовополонених українців російської армії у Німеччині та Австрії. Згодом виконував дипломатичну місію Української Народної Республіки у Ватикані. Збирав кошти для підтримки Західноукраїнської Народної Республіки.
У 1922–1932-их проживав у Бразилії та Аргентині. У 1922–1925-их був у Бразилії як представник ЗУНР. 25–26 грудня 1923 р. у місті Порто-Уняйно відбувся ІІІ з’їзд делегатів Союзу українців Бразилії. Президентом обрано П.Карманського, заступником О.Ананевича, секретарями – С. Кобилянського, Т. Петрицького. В лютому 1924 р. почав видаватися орган Української народної спілки «Український хлібороб» під редакцією Карманського.
Після повернення на батьківщину працював учителем гімназій Самбора, Сокаля, Дрогобича (1931–1939). Від 1939 р. (після початку Другої світової війни та встановлення радянської влади в Західній Україні) викладав у Львівському університеті.
1940 року став членом Спілки радянських письменників України.
Відомостей про діяльність Карманського під час окупації України гітлерівськими військами немає. Однак 16 серпня 1947 р. Львівський обком КП(б)У видав довідки для ЦК КП(б)У про діяльність доктора філософських наук Б.Барвінського, лікаря О.Барвінського, поета П.Карманського, професора Львівської консерваторії Ю.Криха у зв’язку з необхідністю їх арешту; усі охарактеризовані як націоналісти з антирадянськими настроями.
Вже 18 серпня Львівський обком КП(б)У надав інформацію ЦК КП(б)У про інтелігенцію Львівщини та контингент вступників у львівські вищі навчальні заклади. Відзначено, що місцева інтелігенція вийшла з середовища дрібної буржуазії й перебувала у стані ідейного ламання своїх старих поглядів. «Відвертими українськими фашистами» визнані Богдан та Олександр Барвінські, П.Карманський, Ю.Крих. Ставилось питання про необхідність їх арешту, що допомогло б партійним органам розкрити їх «антирадянську діяльність» і підштовхнуло інтелігенцію, яка «вагалася», швидше «розірвати» з минулим.
У 1944–1946-их був директором меморіального музею Івана Франка у Львові. П.Карманський – представник раннього українського модернізму. Створив цикли проникливої любовної лірики, екзотичних пейзажів. Його ранні поезії пронизані смутком, пізніші – іронією та сарказмом. Переклав «Божественну комедію» Данте. Перша частина («Пекло») вийшла 1956 р. у співавторстві з Максимом Рильським. Також переклав окремі твори Ґете, Де Амічіса та інших авторів.
Помер 16 квітня 1956 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Сповнилась міраВірш Петра Карманського. Музика Михайла Гайворонського Сповнилась міра, кров братів, Нелюдські злочини катів І зганьблена народна честь Зродила месть, криваву месть. Най громи грянуть в нашу скрань, Нехай займеться в грудях грань, Настав вже час, прийшла пора, Ура у бій! Ура! Ура! Най громи грянуть в нашу скрань, Нехай займеться в грудях грань, Настав вже час, прийшла пора, Ура у бій! Ура! Ура! Олександр Колесса
Український літературознавець, мовознавець, громадсько-політичний діяч, дійсний член Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (з 1899 р.), батько відомої піаністки Любки Колесси, брат Філарета Колесси та Івана Колесси, Олександр Колесса народився у Ходовичах Стрийського повіту (тепер Стрийський р-н, Львівська обл.). Був доцентом (з 1895 р.) і професором Львівського університету (1898–1918). Належав до Української Національно-Демократичної Партії. Учасник з’їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р. разом з: М.Павликом, Є.Ярошинською, Н.Кобринською, О.Кобилянською, С.Лепким, В.Гнатюком, О.Маковеєм, М.Грушевським, І.Франком, Б.Лепким, Ф.Колессою, І.Трушем, Д.Лукіяновичем, М.Івасюком.
У 1907–1918-их був депутатом австрійського парламенту, на засіданнях якого послідовно обстоював інтереси українського населення Галичини в шкільництві та вищій освіті.
Колесса був співзасновником і заступником голови Загальної Української Ради у Відні та фактичним керівником Української культурної ради.
У 1921 р. очолював дипломатичну місію Західно-Української Народної Республіки у Римі. З 1921 р. і до кінця життя жив і працював у Празі. Був дійсним членом Слов’янського інституту в Празі.
У 1923–1939-их – професор Карлового університету, заступник голови чесько-українського комітету (голова – Я.Бідло). Колесса надавав стипендії українським студентам для навчання у Чехо-Словаччині, став одним із засновників Українського Вільного Університету, його
