Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

class="book">Шовкошитний Володимир. Герої народжуються на могилах героїв // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2013. — 16 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/ ErFA2m 20 листопада 1970 року затриманий музикант, поет Микола Горбаль

Коли я приїхав до табору в Мордовію, мене зустріла українська громада... Я думав, що Караванський сидить, Мороз, і ще пару людей сидять. А тут — сотні людей! Я кажу: так що ви тут сидите, треба ж щось робити, заяви писати! А вони: «Так це ж банда, їх лише стріляти треба, вони плювати хотіли на ваші заяви».

З інтерв’ю Радіо Свобода

Через чотири дні після затримання Миколу Горбаля офіційно звинуватили в «антирадянській агітації та пропаганді». Під час обшуку в нього вилучили поему «Дума», де Україна була зображена як колонія тоталітарного СРСР.

У квітні 1971 року Миколу Горбаля засудили до 5 років таборів суворого режиму та 2 років заслання. Етапований до мордовського табору у селище Лєсной.

Семен Глузман згадував про перебування Миколи Горбаля у таборі так: «Доки наші наглядачі-чекісти натхненно боролися з присутністю в зоні зимової білизни та пружинних механічних бритв (Не положено!), тихі і зовні спокійні до байдужости Антонюк і Горбаль обкладалися безліччю книг та журналів і... писали, писали, писали. Їхні «ксиви» несли світові інформацію про людей зони, її життя. І це була страшна зброя».

У 1975 році Миколу Горбаля етаповано до Томської області. Після заслання, почувши про початок ліквідації Української Гельсінської спілки, вирушив до Києва, аби поповнити її ряди.

Джерела

Микола Горбаль. Режим доступу: https://goo.gl/HNpkDp

Овсієнко Василь. Горбаль Микола Андрійович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/jTdqJn

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

Трегубова Ярослава. «Коли нації тяжко, Бог посилає потрібних людей» — політв’язень Горбаль // Радіо Свобода. — 2016. — 7 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/oV0nYM

21 листопада 1958 року вдруге заарештований письменник Данило Шумук

У 1956 році Данила Шумука достроково звільнили із Володимирської тюрми, де він відбував покарання за бунт у Норильському таборі. У листопаді 1957 року КГБ почав пропонувати Данилові Шумуку «співпрацю», від якої той категорично відмовився. Удар у відповідь не забарився — у помешканні Шумука був проведений обшук, а письменника вивезли до Луцької тюрми.

За «антирадянську агітацію та пропаганду» на закритому засіданні Шумука засудили до 10 років позбавлення волі у таборах суворого режиму.

Відбував термін у Воркуті, Тайшеті, Мордовії (сумнозвісний табір ЖХ-385). За вилучені під час обшуку записи багато часу відбув у БУРі (з рос.: барак усиленного режима).

Данило Шумук відбув увесь термін. 21 жовтня 1967 року його етапували до Києва і через місяць звільнили. Та на волі він пробув недовго: 12 січня 1972 року його заарештували втретє.

Джерела

ЖИВИЙ ГОЛОС: Данило Шумук про Норільське повстання 1953 року // З архіву Богдана Нагайла. Режим доступу: https://goo.gl/ROJxTt

Зінкевич Осип. Про спогади Данила Шумука і «всезнаюче» КДБ // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 18 березня. Режим доступу: https://goo.gl/jP2zKI

Рапп Ірина. Шумук Данило Лаврентійович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/5WFqJd

Шумук Данило Лаврентьевич (1914—2004) // Сахаровский центр. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/Po8qId

Шумук Данило. За східнім обрієм. — Париж, Балтимор: Смолоскип, 1974. Режим доступу: https://goo.gl/kRhGTn

Шумук Данило. Пережите і передумане: Спогади й роздуми українського дисидента-політв’язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921—1981). — Детройт, 1983. Режим доступу: https://goo.gl/rRftSK

Шумук Данило. Я також знав Василя Стуса // Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус — поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії / Упоряд. Орач (Комар) О.Ю. — К. : Укр. письменник, 1993. Режим доступу: https://goo.gl/ilRpxn

22 листопада 1937 року засудили до розстрілу письменницю Мирославу Сопілку

Мирослава Сопілка (творчий псевдонім Юлії Мисько) разом із чоловіком Михайлом Пастушенком переїхала з Польщі на «вільну радянську Україну» у 1930 році. У Винниках біля Львова, де вони до того часу жили, письменницю двічі заарештовували за участь у робочих страйках та дружбу з членами Компартії Західної України.

Мрія про світле майбутнє у вільній країні розбилась: у серпні 1937 року заарештували Мирославу Сопілку, а у вересні — Михайла Пастушенка. Подружжя звинуватили у шпигунстві на користь польської розвідки; слідчі цікавились також їх зв’язками з Мирославом Ірчаном та Василем Бобинським.

На допитах жодної інформації на користь обвинувачення ув’язнені не надали. 18 листопада 1937 року розстріляли Михайла, через кілька днів до найвищої міри покарання засудили і Юлію. Вирок був виконаний 28 листопада 1937 року.

Подружжя поховане у Биківнянському лісі.

Джерела

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h

Кубська Лариса. Творча спадщина Мирослави Сопілки — цінне надбання української літератури. Режим доступу:https://goo.gl/EFZhVZ

23 листопада 1929 року у тюремній камері знайшли повішеним письменника Аркадія Казку

Аркадій Казка, за визначенням істориків, став одним із перших «лицарів німого протесту».

Письменника заарештували у вересні 1929 року за начебто належність до міфічної Спілки визволення України (так звана «справа СВУ»). В одеській в’язниці Аркадія допитував слідчий Григоренко, він вивідав, що Казка нібито приїхав до Одеси за дорученням якоїсь «контрреволюційної організації». Втім, матеріалів слідства в архівах не знайдено.

23 листопада 1930 року тіло Аркадія Казки знайшли у тюремній камері. За офіційною версією, письменник не витримав перебування у в’язниці і повісився на рушнику. Проте його друзі відмовлялись у це вірити, вважаючи вбивство більше реальним сценарієм. Начальник окрвідділу ДПУ УСРР Ємельянов, начальник 2-го відділку Блюман та оперуповноважений Григоренко закрили справу за фактом самогубства.