Експансія-I - Юліан Семенов

Анхел витяг книжечку, попросив Штірліца розписатися, що той одержав ключі від усіх шаф, і побажав докторові успішної роботи.

Штірліц почав роботу зі своєї кімнати; у тебе не було справжньої інформації, подумав він, у тутешніх газетах друкують недогризки інформації, американські газети продають тільки в першокласних готелях, коштують вони страшенно дорого, та й купити не завжди легко; про радянські й говорити нема чого, за збереження їх саджають у тюрму; ти почнеш з того, що реанімуєш історію за той час, поки був одірваний від життя, ось з чого ти почнеш. Ти визначиш для себе больові точки минулих місяців, добре помізкуєш над ними, а потім сядеш за Аргентіну. Це конче потрібно і для тебе, і для них; Іспанія не дуже-то пускала американців у свою економіку, та й німців також. Франко волів за краще тримати країну в стані депресії, аби тільки обрізати всі зв'язки із зовнішнім світом, аби тільки законсервувати себе як «геніального каудільйо й хенералісимо», — усе зробиш заради того, щоб панувати!

Він узяв підшивки газет та журналів, обклався ними й відчув — уперше за всі ці місяці, — як ним оволоділо погамоване відчуття своєї потрібності справі, не будь-якій, не аби щось робити, а саме тій, якій він віддав життя.

Пообідав він на розі, в невеличкому ресторанчику; зал було розділено на дві частини; біля вікон стояли столики, а посередині, навколо довгої стопки бару, товпилися постійні відвідувачі; можна було взяти, не чекаючи офіціанта, гарячу тортілью й пульпу, добре готували смажені ковбаски й круглі тюфтельки; пообідав він за п'ятнадцять хвилин: спочатку випив крихітну чашку кави, потім склянку молока, а тоді вже з'їв тортілью й ковбаску, на десерт — апельсиновий сік і ще одну чашку кави, але тепер уже велику чашку, з вершками.

Вийшовши з ресторанчика, Штірліц піднявся на останній поверх ІТТ; Анхел дав йому другий ключ; сів до свого столу, закурив і сказав собі: це тест; вони, звичайно, приготували мені випробування; я повинен зробити такий аналіз, якого вони ще не мали; гарантія життя — моя потрібність, я повинен їм довести, що я вмію те, чого не вміють вони. А я й справді можу те, чого вони не можуть; я вижив при Шелленбергу лише тому, що мене вважали «світлою головою», я міг дати пояснення з тих питань, які цікавили бригаденфюрера; я придумував концепцію й під неї закладав інформацію; трагедія багатьох аналітиків полягає в тому, що вони тонуть у потоці інформації, безвільно йдуть за нею; треба робити навпаки: організувати інформацію відповідно до ідеї, підкоряти її собі, безстрашно й розковано фантазувати; будь-яка справжня ідея має бути божевільна, тільки тоді вона цікава; а прісне, нудне тепер нікого не збудить до дії; Джекобс азартна людина, це відчувається в його манері розмовляти, у тому, як він реагує на відповіді, у стрімкості жестів і природженому почутті гумору, це як гроші — коли є, то назавжди, а нема — то й не буде, скільки не бийся… Я віддам їм конкретику, я нашкребу її, це важко, але можливо, сімдесят відсотків серйозної розвідувальної інформації черпають з відкритих джерел. Але щоб зрозуміти, які саме проблеми їх повинні цікавити, я повинен скласти для себе точну хронологію тих подій, які визначали обличчя світу за ці місяці, коли я був одірваний від щоденного аналізу того, що відбувається. Ніхто так швидко не вибивається з ритму роботи, як політики, позбавлені інформації.

Промова Черчілля у Фултоні — трагічна; це концепція без інформації, це надто суб'єктивно, а тому заманливо для непрофесіоналів; справжній професіоналізм є не що інше, як калькуляція риску й допущення можливостей; чуттєвість небезпечна в політиці, вона приносить хвилинні дивіденти, але обертається пагубними наслідками в майбутньому; не можна спалювати мости ні в коханні, ні тим паче в міждержавних відносинах. Але ж щось стоїть за такою тенденцією? Що? Банки? Які? Концерн? Чий? Історія персоніфікована лише тоді, коли ти зміг наблизитися до розуміння прихованого механізму соціального інтересу тих груп, які мають силу ставити на ту чи іншу людину, на особистість, що перебуває у фокусі суспільного інтересу. Невизнаний може бути художник чи письменник — слава прийде до нього посмертно; вченого можуть відкинути сучасники — його ідеї восторжествують після того, як він піде в небуття, але ще більша буде його слава, підтверджена пам'яттю поколінь; невже політик Черчілль прагне до широкої популярності для того, щоб люди чекали його слова, і не так важливо, мудрого чи химерного, головне — аби його почули й обговорювали всі.

… Штірліц закінчив перший день роботи об одинадцятій годині вечора, коли приміщення корпорації спорожніло, сидів тільки черговий у кімнаті телефонного й телеграфного зв'язку; він і прийняв від Штірліца ключі, дав йому книгу, щоб той розписався, коли пішов з роботи, сказав «на добраніч» і знову ввіткнувся в «Блаупункт» — передавали запис футбольного матчу між «Реалом» (Мадрід) і збірною Аргентіни.

Дома Штірліц роздягся й пустив воду в ванну. «Давно я не лежав у такій ванній, оце блаженство, га? Чи багато людині треба, чорт забирай?!»

Він заліз у зелену воду і, закинувши руки за голову, розслабився.

… Штірліцу — хоч правильніше сказати Ісаєву, а може, ще правильніше Владимирову — пощастило: він народився й виховувався в тому середовищі, де важливість людини, її багатство, її роль визначалися рівнем знань, умінням мислити й мірою відданості ідеї демократії, братерства й рівності.

Якось його батько, друг і послідовник Мартова, в Цюріху ще, до повернення в Росію (виїхали слідом за «Іллічами»)1, спитав Всеволода (піхто тоді й уявити собі не міг, що в двадцять першому він назве Дзержинському той псевдонім, під яким проживе до двадцять сьомого, — Максим Максимович Ісаєв, а вже Менжинський затвердить Штірліца):

— Ти Коли-небудь задумувався над феноменом слова «енциклопедія»?

— Ні.

— А даремно.

— Поясни, тату.

— Греки визначали його як довідковий твір, що містить у собі в скороченому вигляді — зверни на це особливу увагу — всі людські знання. В скороченому вигляді… Чому? Тому що скласти розгорнуту довідку на всі ідеї, які висунуло людство, неможливо. Чому Французьку революцію пов'язують з Дідро, батьком енциклопедистів? Бо він був перший, хто узагальнив досвід прожитих тисячоліть, сконцентрував людські знання в певну біблію від науки. Це був вулканічний вибух ідей (через сорок років після цієї розмови, почувши всеосяжне «інформаційний вибух», Штірліц подумав, який близький був батько до цього формулювання). Двір Бурбонів не бачив небезпеки в тому, що книжкові черви складали свої картки