Атлантида - Девід Гіббінс

раптом потрапили до теплового дрейфу — потоку теплого повітря, що залишився від минулого шторму. Машини наче опинилися на американських гірках, і «Гайнд» на мить відірвався від свого супроводу. Поки інші пілоти достосовувалися до цієї несподіванки, Джек не гаяв часу. Коли його вкотре кинуло вгору, він потягнув на себе важіль газу та смикнув за ручку колективного управління. Попри падіння обертів двигуна, висхідний потік тут був настільки потужним, що навіть при максимальному куті тангажа лопатей ротора цього вистачило, щоб різко злетіти вгору метрів на двадцять. Після цього «Гайнд» завис і знову почав опускатися. Дві інші машини пролетіли вперед, ледь не зачепивши своїми лопатями черева Мі-24. Джек умить опинився позаду ворогів. Це був класичний маневр повітряних боїв Першої світової, неодноразово з успіхом виконуваний британськими «Гаррієрами» проти швидкісніших аргентинських «Міражів» під час конфлікту на Фолклендських островах.

Джек вирішив використати бортовий кулемет проти правого гелікоптера. Максимально витиснувши газ, він кинув машину вбік — туди, де вже почав був зупинятися «Гавок». Увесь маневр тривав менше п’яти секунд: вороги ледь устигли звернути увагу на його відсутність, а ухилитися не змогли й поготів.

Коли Мі-24 опинився у п’ятдесятьох метрах за хвостом «Гавока», Джек клацнув запобіжником на кінчику важеля управління циклічною відстанню та натиснув на червону гашетку. Чотири кулеметні дула на носовій установці залилися оглушливим гавкотом, породивши такий потужний відбій, що Джека кинуло вперед. Кожне дуло випльовувало двадцять куль на секунду, викидаючи в обидва боки широкі дуги гільз. Упродовж п’яти секунд із носа «Гайнда» били чотири зубці вогню, спрямовані у хвіст «Гавока».

Деякий час здавалося, що Мі-28 просто ковтає кулі, які пронизували хвостову броню фюзеляжу. Потім від хвоста до носа раптом відкрилася зяюча діра, й кабіна разом із пілотом потрапили під зливу металу. «Гайнд» підлетів угору, і кінець черги зачепив турбовальний двигун «Гавока», відірвавши ротор, що закрутився, наче божевільний бумеранг. Минуло ще кілька секунд, і фюзеляж охопила величезна вогняна куля: це спалахнуло авіаційне пальне та здетонували боєприпаси.

Щосили потягнувши за важіль колективного управління, Джек підлетів над вогнем і ліг на паралельний до «Вервольфа» курс, опинившись метрах у тридцятьох позаду від нього. Він бачив, що пілот відчайдушно намагається впоратися з управлінням, — окрім висхідних потоків, давалася взнаки вибухова хвиля. Здавалося, Далмотов досі не може повірити в те, що трапилося, але Джек не гаяв часу: ще секунда, і він утратив би свою перевагу.

Він підняв «Барет» і вистрілив. Пролунав потужний тріскіт, від якого Джекові заклало вуха, й куля полетіла назустріч цілі. Джек побачив, що від верхньої частини фюзеляжу «Вервольфа» відлетіли іскри, та, вилаявшись, подав до стволу ще один патрон. Цього разу він прицілився трохи правіше — треба було компенсувати швидкість у 200 кілометрів. Постріл пролунав тієї миті, коли Далмотов одвів голову вбік, щоб подивитися на нього.

Як і більшість гелікоптерів, призначених для безпосередньої вогневої підтримки наземних сил, Ка-50 був добре захищений від стрільби знизу — броньовий щит під кабіною міг витримувати навіть 20-міліметрові снаряди. Його ахіллесовою п’ятою були верхня частина фюзеляжу та підвіски двигуна. Тут захисна обшивка була майже відсутня — нею пожертвували, щоб максимально захистити місця розташування екіпажу. Співвісний несучий ґвинт був водночас і сильною, і слабкою стороною Ка-50, машини надзвичайно маневреної: для того щоб розмістити дві головки для трилопатевих співвісних роторів, потрібен був вал, що виступав високо над фюзеляжем.

Другий патрон влучив у борт прямо під нижнім ротором, пробивши механізми та пошкодивши лінію управління. Декілька секунд здавалося, що нічого не трапилося: гелікоптер так само, опустивши носа, летів уперед. Але потім він почав труситися й під божевільним кутом пішов назад і вгору. Джек побачив, що Далмотов відчайдушно рве важелі управління. Навіть із такої відстані було видно, що держаки управління циклічною відстанню не реагують на його зусилля. Тоді Далмотов простяг руку і рвонув за червону ручку в себе над головою.

«Вервольф» єдиний із бойових гелікоптерів був обладнаний системою катапультування пілота. Раніше розв’язати цю проблему конструкторам заважало те, що ротор обертався над кабіною, але Камов розробив вельми оригінальну систему: у разі потреби гелікоптер відкидав Гвинти, після чого сидіння льотчика виштовхувало на безпечну для розгортання парашута висоту.

Вочевидь, узявшись за ручку, Далмотов відразу запідозрив: щось негаразд. Замість того, щоб відстрілитися, Гвинти залишилися на своєму місці, натомість один за одним почати вибухати заряди під ліхтарем кабіни. Ліхтар урізався в ротор і був відкинений далеко вбік. Гелікоптер позгинав лопаті, однак вони досі оберталися. Минули ще дві-три секунди, і крісло пілота у хмарі диму катапультувалося. За жахливим збігом обставин воно застрягло між двома наборами лопатей і, наче вогняне колесо на феєричному шоу, почало шалено обертатися, викидаючи вогонь. Гвинти зробили два повні оберти — і всі кінцівки Далмотова зрізало начисто, а голова його в шоломі полетіла геть, немов футбольний м’яч. Зробивши ще один оберт, ротори викинули свій моторошний вантаж, і той, здійнявши фонтан бризок, вдарився об воду та зник.

Джек спокійно подивився, як «Вервольф» виконав божевільний танок, описуючи дедалі менші кола. Через підвищення тиску повітря лопаті відлітали одна за одною, і нарешті фюзеляж врізався в море та вибухнув.

Не затримавшись ні на мить, Джек почав розвертатися на південь. Перед загибеллю гелікоптер Далмотова мав автоматично передати сигнал біди та свої координати, і техніки в Аслановому центрі управління вже спрямовували супутник на мастильну пляму й уламки на місті падіння «Вервольфа». Це видовище мало додатково підкинути дров до вогню Асланової люті, яка й без того палала щосили після пошкодження «Грифа». Джек знав, що тепер уся його цінність як заручника зійшла нанівець: Аслан жадатиме лише помсти.

Тут він помітив, що стрілка вимірювача пального небезпечно наблизилася до нуля. Ще десять хвилин тому бак був повний на три чверті. За цей короткий проміжок він ніяк не міг зужити такої кількості палива. Джек згадав про кулю з Гвинтівки Далмотова, яка влучила в кабіну, коли «Гайнд» злітав над вертолітним майданчиком. Не виключено, що ця куля перебила паливопровід, а трясанина, яка почалася після того, як гелікоптери потрапили до повітряної ями, в багато разів прискорила втрату пального.

Часу на те, щоб перевіряти припущення, не було, і Джек скинув газ, звівши витрату пального до мінімуму та опустившись на висоту у тридцять метрів. У ранковому серпанку мерехтіли віддалені обриси острова. Подвійна вершина вулкана, і дійсно дуже схожа на бичачі роги, була такою самою, якою Джек її вперше побачив три дні тому з борту «Сіквеста». Залишалося сподіватися тільки на те, що