Атлантида - Девід Гіббінс

За лічені секунди сила ударів ротора по повітрі неймовірно зросла, і «Гайнд», нахиливши носа, зірвався з бетону. На кілька нестерпно довгих митей він завис у повітрі, достосовуючись до сили тяжіння та напружуючи всю свою міць у боротьбі з нею. Ревіння мотора вдарило по будівлях довкола вертолітного майданчика, заглушивши всі інші звуки. Джек зі знанням справи штовхнув педалі, щоб запобігти бічному ковзанню, і в цю мить побачив, як із ангара вилітає людина-ведмідь. Далмотов відштовхнув вертолітників і кинувся до «Гайнда». «Узі» він навіть не скинув з плеча, — напевно, знав, що 9-міліметрові кулі нічого не вдіють з броньованою обшивкою бойової машини. Натомість, пробігаючи ангар, бойовик прихопив набагато небезпечнішу зброю.

Перша куля 50-го калібру, випущена з БМГ, прошила місце переднього оператора — саме його Джек зайняв би, якби знав, що гелікоптер має тандемне управління. Машина рвонула вперед, і друга куля влучила кудись у хвіст. Удар був настільки сильним, що розвернув фюзеляж, і Джекові довелося терміново вирівнювати гелікоптер.

Поки Джек змагався з важелями управління, ґвинтокрил злетів над ангаром і зі зростаючою швидкістю вирушив до південного краю затоки. Ліворуч залишилися футуристичні будівлі Асланової резиденції, а праворуч промайнули округлі обриси берегового корабля. За кілька секунд машина перетнула берегову лінію й опинилася над відкритим морем. Щоб не бути поміченим радарами, Джек тримався на мінімальній висоті, — шасі майже торкалися вершин гір. Витиснувши ручку сектора газу та до упору посунувши вперед важіль управління циклічною відстанню, Джек доволі швидко досяг максимальної для цієї моделі швидкості польоту над морем — 335 кілометрів на годину. Йому вдалося ще трохи збільшити цю цифру, коли він знайшов перемикач, що втягував шасі. Узбережжя швидко відступало на схід, а попереду лежало тільки безхмарне ранкове небо, яке біля обрію зливалося з синяво-сірим серпанком.

Опинившись у п’ятнадцяти морських милях від берега, Джек натиснув педаль, що управляла хвостовим ротором, і пересунув важіль циклічної відстані ліворуч, поступово повертаючи гелікоптер точно на південь. Він уже з’ясував, як увімкнути радар і систему глобального позиціонування, і ввів до системи координати острова, які запам’ятав ще три дні тому, під час перебування на «Сіквесті». Комп’ютер підрахував, що до острова залишалося сто п’ятдесят кілометрів, тобто півгодини польоту на такій самій швидкості. Незважаючи на високі витрати пального, вчений вирішив триматися на мінімальній висоті та максимальному газі, адже палива в баках було вдосталь.

Увімкнувши автопілот, Джек опустив забороло шолома, відкрив торбу та, не гаючи часу, почав складати Гвинтівку. Він знав, що не може ні на мить утратити обережності: Аслан докладе всіх своїх сил, щоб повернути його.

25

— Зупини гелікоптер та дочекайся машин супроводу. Негайно підкорись цьому наказові, інакше будеш знищений. Другого попередження не буде.

Джек раніше чув цей голос лише раз — його власник гортанно лаявся російською. І тепер той самий голос почувся в навушниках Джека. Учений упродовж польоту не вимикав рації й очікував, що його переслідувачі зв’яжуться з ним, щойно опинившись у зоні досяжності. Він уже десять хвилин спостерігав за екраном радара, а тепер побачив, як із півночі насуваються дві червоні точки. Швидкість і траєкторія їхнього руху не залишала сумнівів у тому, що це були «Гавок» і «Вервольф» з Асланової бази.

Джек перебував лише в десятьох морських милях на північ від острова, менш ніж у п’яти хвилинах льоту. Він пожертвував максимальною швидкістю, щоб, тримаючись якомога нижче, не бути поміченим радаром, і цей задум майже виправдався. Попри свій чималий вік, Мі-24 мав вищу граничну швидкість і потужніший мотор, ніж дві інші машини, але вони наздогнали його, рухаючись на більшій висоті і зменшивши в такий спосіб опір повітря.

Окрім 30-міліметрової швидкострільної гармати та двох двадцятизарядних батарей із 80-міліметрових ракет, і «Гавок», і «Вервольф» несли на собі смертоносне поєднання протикорабельних ракет та ракет класу «повітря-повітря» з лазерною системою наведення на ціль — цю зброю Джек бачив на базі. На жаль, на зовнішніх вузлах «Гайнда» цих ракет нині не було. Відтак, єдиним, чим Джек міг відповісти на атаку, був «рідний» для гелікоптера чотириствольний кулемет калібру 12,7 на носовій установці. Загалом це була дуже потужна зброя, в чому мали змогу особисто переконатися противники російської армії в Афганістані та Чечні, але за відсутності стрільця Джек міг управляти нею лише на фіксованій траєкторії польоту над відкритим простором. За швидкості стрільби 1200 пострілів за хвилину з кожного дула чотири стрічки бронебійних патронів по сто штук у кожній можна було вистріляти лише за 5 секунд. Цього було цілком достатньо, щоб завдати незліченних пошкоджень при стрільбі з короткої дистанції, — але відверто мало, щоб успішно сперечатися з двома такими грізними противниками.

Джек знав, що при прямому зіткненні його шанси наближатимуться до нуля; залишалося тільки сподіватися на раптовість удару.

— Ну гаразд, Далмотов, цього разу твоя взяла, — упівголоса проговорив Джек, скинувши газ та розвертаючи гелікоптер до ворога. — Але не сумнівайся, тобі залишилося обмаль часу.

Три гелікоптери зависли в лінію на висоті тридцять метрів над водою. Спадні потоки повітря від їхніх роторів створювали на поверхні вири піни. «Гайнд», що висів посередині, здавався вельми незграбним у порівнянні з двома іншими машинами, творці яких пожертвували войовничим виглядом заради маневреності. Праворуч від Джека був Мі-28, або «Гавок», як його називали на Заході. Своєю низько посадженою кабіною та виступаючим носом він нагадував розлюченого шакала. Подвійні співвісні ротори Ка-50, або «Вервольфа», що оберталися у протилежних напрямках, ніби й підкреслювали потужність гелікоптера, але водночас робили його дуже схожим на комаху.

Крізь куленепробивне скло на кабіні «Вервольфа» Джек навіть міг розгледіти горилоподібну фігуру Далмотова.

Далмотов наказав Джекові летіти в п’ятдесятьох метрах попереду від його ескорту. Коли три ґвинтокрилі машини повільно вирушили вперед, на північний схід, тріскіт їхніх роторів посилився до оглушливого гуркоту.

Як Джекові й наказували, він вимкнув рацію, яка могла привернути сторонню допомогу. Увімкнувши автопілот, він відкинувся на сидінні та поклав «Барет» собі на коліна, але так, щоб його раптом не помітили вороги. Довжина складеної Гвинтівки становила майже півтора метра, а важила вона чотирнадцять кілограмів. Щоб дуло не витикалося з-під обтічника, довелося зняти десятизарядний магазин. Правою рукою Джек перевірив, чи є у приймачі масивний патрон 50-го калібру. З кожним кілометром його шанси зменшувалися, і він знав, що має діяти якомога швидше.

Слушна нагода випала раніше, ніж він очікував. Через п’ять хвилин польоту гелікоптери