Українська література » Пригодницькі книги » Підняти вітрила! - Раду Тудоран

Підняти вітрила! - Раду Тудоран

Читаємо онлайн Підняти вітрила! - Раду Тудоран
навряд чи хтось уявляв, що їх чекає.

О десятій годині ранку шхуна була біля пристані Суеца, і перед нею відкривалося Червоне море.

— Герасіме, ходімо разом! — сказав капітан, коли скинули трап. — Усім бути на борту і в розмови ні з ким не встрявати!

За півгодини капітан і стерновий повернулися з носіями-фелахами, які несли дивний вантаж. Лише зблизька всі побачили, що то дві гармати й два лафети. Їх установили на носі біля якорів. Потім принесли бочку пороху і ящики з ядрами.

— Хто був в артилерії? — спитав Герасім.

У той час малі судна, які ходили Червоним морем, ніколи не ризикували виходити в дорогу беззбройні. В Суеці і з протилежного боку, в Баб-ель-Мандебі, на пристанях завжди можна було купити гармати, як сьогодні мовиться, при оказії. Коли небезпека минала, капітани одразу ж їх продавали, і таким чином гармати перекочовували з півночі на південь, а через місяць поверталися зворотним шляхом.

Отже, ніхто в порту не здивувався, побачивши, що «Сперанца» озброюється, і можна було не боятися, що це мулятиме очі котромусь із вивідників. Бракувало гармашів — поклик Герасіма залишився без відповіді. І Ієремія, і Хараламб, і плотогон воювали в піхоті. Тільки Ісмаїл чванькувато заявив, що одного разу йому довелося вистрілити з гармати, теж у сутичці з піратами.

Іншої ради не було, і невдовзі Ісмаїл почав навчання з майбутніми гармашами. Через два дні кожен із членів команди умів зарядити гармату і прицілитись, на превелику гордість кока.

А «Сперанца» тим часом долала Червоне море, готуючись до жорстокої зустрічі.


* * *

На сході Червоного моря, між 25-ю і 26-ю паралелями, із хвиль витикається одне з найбезладніших у світі нагромаджень островів, відоме під назвою архіпелаг Шейхарат, який намагаються обминати всі мореплавці. Плетиво коралів, прихованих лише на вершечок під водою, так густо засноване між островами, що крізь нього можуть пройти тільки мешканці моря, а якщо туди заходив корабель, це означало для нього неминучу загибель.

Посеред цієї дивовижної фортеці, зведеної природою, острів Мусара здавався найнеприступнішим редутом. Утворений трьома високими скелями, з'єднаними трьома підводними рифами, він справді скидався на трикутний бастіон, готовий відбити нападника з будь-якого боку.

На цих скелях, твердила Аднана, пірати встановили гармати, біля кожної з них стояв вартовий і стежив у підзорну трубу за морем. Жоден чужак не міг непомітно підійти до цього лігва, по всьому острову швидко здіймалася тривога, і пірати хутко займали бойові позиції — одні біля гармат, інші з рушницями в шанцях, виритих у коралах над берегом.

Хоч би які були відважні й кмітливі люди в екіпажі «Сперанци», пробратися туди вони могли завдяки хитрості, поєднаній з рішучістю перемогти, сповнити обов'язок дружби.

Від Суеца до Шейхарата десь із триста миль, які при попутному вітрі шхуна подолала за тиждень, і 13 жовтня рано-вранці дозорець побачив перші острови, які витикалися за горизонтом.

Капітан весь час хвилювався, його доймали сумніви й надії, а після крику дозорця він відчув, ніби серце зупинилося. П'єр був тут, за кілька миль, і після стількох років чекання, після розшуків в усіх портах Середземного й Егейського морів він за кілька годин зможе обняти його. Але зараз ці години здавалися довшими й важчими, ніж усе чекання досі.

«Сперанца» несла на носовій щоглі чорний прапор, знак піратів, а на хрестовинах по червоному вимпелу.

— Якщо вони не перемінили розпізнавальних знаків, — сказала Аднана, — ми зможемо підійти на сотню метрів. Три роки тому, коли я була тут востаннє, розпізнавальним знаком у парні числа місяця були червоні вимпели, а в непарні — жовті. Потім Безбородий розпорядився поміняти їх місцями, бо втік один із ватажків, і він боявся зради.

— Ти ба, які вони мудрі! — здивовано пробурмотів Герасім. — Ну, то коли будемо їх вішати, я спитаю, якого кольору вони хочуть зашморг!

А корабель підходив до островів, і ті вимальовувались дедалі чіткіше.

— Хлопці, пора вам змінити одяг, бо починається комедія! — сказав капітан.

Люди спустилися в кубрики, а невдовзі повернулися один по одному з пов'язаними на головах тюрбанами, у накинутих на плечі шалях і в шовкових хустках вірменина, підперезані так, ніби були в каптанах. Капітан і собі натягнув рясу Безбородого, як і належало ватагові.

— Ісмаїле! Перевір гармати! — звелів капітан.

— Уже перевір! — поважно повторив кок.

Ієремія стояв біля одної гармати, Хараламб — біля другої, Мігу приготував мішечки з порохом, Крістя Бусуйок — ядра, а Ісмаїл поважно розпоряджався, адже він — начальник артилерії.

Однак коли треба було ослабити чи натягнути вітрила, люди розбіглися по палубі за наказом капітана, бо ж вони мусили турбуватися не тільки артилерією, а й маневреністю корабля.

— Ось він! — вигукнула Аднана, показуючи на обрій.

Поміж двома низькими островами, які ніби розпливалися вбоки, з'явилися три скелі.

Коли дивитись на море попереду, не подумаєш, що там чекає небезпека. Але ті, хто вмів читати хвилі, бачив з їхніх обрисів, які там приховувались гострі скелі, мов заточені зуби пилки, що могли розрізати форштевень, обшивку і кіль.

Антон і Герасім стояли обабіч Аднани, яка тримала стерно.

— Ти впізнаєш дорогу? — стурбовано спитав її капітан.

Вона не відповіла, тільки кивнула головою, не відриваючи погляду від моря.

— Видно когось біля гармат? — спитала дівчина.

Антон оглянув острів у підзорну трубу.

— Дивно, але ніде ніякого руху!

— Отже, ми вгадали розпізнавальні знаки. Інакше вже була б метушня.

Короткими рухами Аднана повертала стерно, і шхуна залишала за собою зміїстий слід. Інколи то з того, то з другого борту хвилі відкривали шпилі скель; дивлячись на них, люди

Відгуки про книгу Підняти вітрила! - Раду Тудоран (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: