Тінь гори - Грегорі Девід Робертс

Він грав у покер з кількома службовцями готелю, які не були на роботі. Залишки їжі, напоїв і закусок вказували на те, що гра тривала вже не першу годину.

— Привіт, Скорпе! Агов, Ліне! — радісно посміхнувся Близнюк, коли ми зайшли.— Підсовуйте стільці. Гра саме стає гарячою.

— Занадто гарячою для мене, Близнюче.

Близнюк Джордж був вправним шахраєм, але ніколи не видурював у людей великі суми грошей, а інколи свідомо програвав заздалегідь виграшні партії. Для нього найголовнішим було не пійматися, і неважливо, чи буде виграш.

— Ну ж бо, Ліне, випробуй удачу.

— Мені подобається, коли моя удача сама себе випробовує. Я подивлюся кілька партій.

— Як хочеш,— сказав він, моргаючи мені та кидаючи фішку на стіл, щоб підняти ставку.— Скорпіоне, ти пригостив нашого гостя?

— Ой, вибач, Ліне.

Він повернувся до працівників готелю, які грали в карти.

— Давайте, хлопці! Ви маєте працювати в цьому готелі. Принесіть нашому гостю випити. Зробіть йому... чого ти хочеш, Ліне?

— Нічого, Скорпіоне.

— Ні, прошу, випий чогось.

— Гаразд. Свіжу лаймову содову з льодом.

Один з гравців, який був одягнений у службову ліврею, кинув свої карти й залишив кімнату, щоб сходити по содову.

З боку вхідних дверей почувся крик. Поглянувши туди, ми побачили у дверях офісу Дідьє, який волік за собою мажордома, тримаючи того за великого носа.

— Цей імбецил наполягає, що моє ім’я відсутнє у списку дозволених гостей,— сопів і пихтів Дідьє.

— От неподобство,— мовив я.— Як, скажімо, тягнути когось за носа без вагомої на те причини.

— Вагомої причини? Після пояснень, що такий недогляд є просто неможливий, бо моє ім’я з’являється в кожному списку, від Інтерполу до Бомбейського крикетного клубу, навіть при тому, що я ненавиджу крикет, він спробував зачинити двері у мене перед носом.

— Дідьє, можу я запропонувати тобі відпустити його носа?

— Ох Ліне! — запротестував Дідьє, ще більше зчавлюючи носа чоловіка.

Мажордом почав пищати.

— Дідьє, він лише виконує свою роботу.

— Ліне, його роботою є привітати мене, а не вигнати.

— Я звільняюся з цієї роботи! — квакнув мажордом.

— До того ж,— спробував я,— ти не знаєш, де був ніс, якого чавиш.

— Ти маєш рацію,— погодився Дідьє, кривлячись від огиди і відпускаючи носа мажордома.— Де я можу помити руки?

— Он там,— сказав Скорпіон, киваючи крізь дверний отвір.— Другі двері праворуч.

Дідьє гаркнув на мажордома і вийшов. Мажордом глянув на мене. Я навіть не уявляю, чому люди на мене дивляться, коли я не причетний до ситуації.

— Включення Дідьє до короткого списку може бути доброю ідеєю, Скорпіоне,— запропонував я, тягнучись до невеликої пачки купюр з купи виграних Близнюком Джорджем грошей.

— Але, Ліне,— проскиглив Скорпіон.— Дідьє схопив мого мажордома за носа!

— Радій, що він добрався лише до його носа.

— Так, чорт забирай! — розреготався Близнюк.— Сингу! Негайно впиши Дідьє до короткого списку.

— Я кидаю цю роботу,— пробурчав Синг, тримаючись за носа.

— Це твоє право,— сказав я, вручаючи йому гроші зі столу.— Але якщо ти це зробиш, то вилетиш з Гільдії мажордомів. Якщо ж ти приймеш наші щирі вибачення від імені Дідьє, разом з цими грошима, то можна буде про все забути.

Чоловік тримався за носа однією рукою, другою пестячи гроші, а потім похитав головою, рушаючи назад до дверей.

— Ти певен, що вимовляється «мажордоми»? — лукаво запитав Близнюк.— Хіба вони не «мажоридому»?

— Скажи, Ліне,— зауважив Скорпіон, зненацька повеселішавши.— Думаєш... може... ти б міг залишитися тут на деякий час? У нас повно місця. Ми думаємо винайняти увесь поверх, а ти б міг дуже допомогти нам освоїтися з цим новоявленим статусом багатіїв.

— Чудова ідея,— погодився Близнюк.— Залишайся з нами, Ліне. Попроси Лайзу теж переїхати. Оживити місце.

— Чудова пропозиція, хлопці.

— Це — ні? — запитав Скорпіон.

— Вам допомагає Дівія,— сказав я.— З того, що я бачу, у неї чудово виходить.

— Вона до смерті мене лякає,— пожалівся Скорпіон.

— Тебе всі лякають до смерті,— прокоментував Близнюк.— Це одна з причин, чому ми тебе любимо. І взагалі, чого ти тут, Скорпе? Ти ніколи сюди не заходиш. Ти ж ненавидиш покер.

— Я не ненавиджу покер.

— Ну добре, Маверіку[80], що сталося?

— Усе серйозно.

— Це не може бути серйознішим за наступну партію, Скорпе. Лін щойно віддав увесь мій виграш мажордому, тому, якого Дідьє вхопив за носа.

— Цілком виправдано,— додав Дідьє, приєднавшися до нас.

— Сперечатися не буду,— погодився Близнюк.— Час до часу я й сам пориваюсь на таке, але думаю, що Синг мене вдарить. А тепер, джентльмени, я збираюся виграти всі свої попередні гроші, то нумо грати.

— Я не жартую, Близнюче,— наполягав Скорпіон.— Це серйозні речі.

— Я гратиму проти Дідьє. Він просто акула. Він умить випустить з мене кишки. Як це може бути ще серйозніше, Скорпіоне?

— Я хотів поговорити з тобою про нові заходи безпеки.

— Що?

— Нові заходи безпеки.

— Це ж п’ятизірковий готель,— відповів Близнюк.— Ми тут наче у сейфі, Скорпе.

— Ні, ми цілком і повністю в небезпеці,— наполягав Скорпіон.— Викрадач може ховатись у візку для їжі або навіть замаскуватися під консьєржа. Тоді нам кінець. Усі довіряють консьержу. Тут ми вразливі до атаки, Близнюче.

— Атаки? Скорпе, думаєш, що ти — лютий воєначальник?

— Ми вразливі. Я серйозно, Близнюче.

— Ну, якщо це так важливо, позбудься тягаря. Розповідай.

— Але... я не можу обговорювати безпеку в присутності інших людей.

— Чому ні?

— Це не буде... безпечно.

— А хіба ми не хочемо, щоб наші друзі теж були в безпеці?

— Але ж тут працівники готелю.

— А якщо наше перебування тут буде ризиком для них,— сказав Близнюк, тасуючи карти,— чи не буде справедливо ознайомити працівників готелю з нашими заходами безпеки, особливо тих, які грають зі мною, щоб вони також були в безпеці?

— Що? — обурився Скорпіон, трусячи головою.

Дідьє зрізав колоду, і Близнюк зупинився, тримаючи карти в руці.

— Як вам таке, Скорпе,— запропонував він, посміхаючись другові, якого він любив більше, ніж будь-кого на світі.— Просто запросімо всіх наших друзів з родинами, щоб вони жили з нами. Усіх. Ми орендуємо три поверхи