Тінь гори - Грегорі Девід Робертс
— Не зовсім,— відповів я, даючи йому трохи грошей.— Що тебе турбує?
— Можеш почекати? Я приведу Скорпіона?
— Гаразд.
Близнюк знову роззирнувся.
— Ти справді почекаєш?
Я кивнув, і він кинувся в бік найближчого кіоску, заповненого маленькими мармуровими фігурками богів на продаж.
— Ти не проти, якщо я залишуся з тобою? — запитав Навін.
— Без проблем,— відповів я.— Ці двоє не здатні зберегти жодних секретів, особливо власних. Їм потрібно відкрити власну радіостанцію. Я б залюбки її слухав.
За декілька хвилин знову з’явився Близнюк, ведучи за собою неохочого Скорпіона.
Зодіаки Джорджі були нерозлучними хлопцями, один Джордж був з південної частини Лондона, а другий з Канади. Вони були на початковій стадії залежності від сімох наркотичних препаратів і повністю залежні один від одного. Вони ночували на відносно затишному складі й заробляли на життя, перебуваючи на побігеньках, постачаючи іноземцям наркотики та зрідка продаючи інформацію гангстерам.
Вони сперечались і чубилися від моменту, коли розплющували очі, й аж до останнього подиху перед сном. Але вони обожнювали один одного, і дружба та була настільки міцна, що всі їхні знайомі любили Зодіаків Джорджів саме за це. Близнюк Джордж із Лондона та Скорпіон Джордж із Канади.
— Вибач, Ліне,— промимрив Скорпіон, коли Близнюк підвів його ближче.— Я типу був під прикриттям. Ця проблема стосується ЦРУ. Ти, мабуть, уже чув про це.
— ЦРУ? Не чув, адже я був на Гоа. Що сталося?
— Ну, є один дідуган,— втрутився Близнюк, а його вищий приятель почав чимдуж кивати.— Сніжно-біле волосся, але не лисий, носить темно-синього костюма та краватку, схожий на бізнесмена...
— Або на агента ЦРУ,— шепнув Скорпіон, нагинаючись ближче.
— Та на Бога, Скорпіоне! — вигукнув Близнюк.— На якого дідька ми здалися ЦРУ?
— У них є машини, здатні читати думки,— прошепотів Скорпіон,— навіть крізь стіни.
— Якщо вони справді здатні читати думки, то немає ніякого сенсу шепотіти, еге ж? — запитав Близнюк.
— А може, вони вже запрограмували нас на шепіт, доки читали думки.
— Якщо вони почнуть читати твої думки, то одразу ж накивають п’ятами, довбане ти дрочило. Це просто диво, що я й досі не втік, хіба ні?
Коли ці двоє починали лаятися, неможливо було передбачити, як довго це триватиме. Я зазвичай полюбляв за ними спостерігати, але не завжди.
— Повернімося до сивого чоловіка в костюмі.
— Ми не знаємо, хто він, Ліне,— мовив Близнюк, приходячи до тями.— Але впродовж останніх двох днів він розпитував про Скорпіона в «Леопольді» та інших місцях.
— Він з ЦРУ,— повторив Скорпіон, вишукуючи очима найближчу схованку.
Близнюк поглянув на мене. Його вираз обличчя наче волав: навіщо я народився? Він, намагаючись заспокоїтися, глибоко вдихнув. Це не допомогло.
— Якщо це ЦРУ, то вони здатні читати думки,— гаркнув він крізь зціплені зуби, звертаючись до Скорпіона,— і навряд чи будуть просто про нас розпитувати, так? Вони елементарно підійдуть до нас, поплещуть по плечу і скажуть: «Привіт! Ми щойно прочитали ваші думки за допомогою нашої машини для читання думок, і нам уже не треба про вас розпитувати або слідкувати за вами, бо в нас є машини для читання думок, бо ми бісове ЦРУ, хіба ні? Хіба ні?»
— Ну...
— Чи знає він твоє ім’я? — запитав Навін. Його юне обличчя стало серйозним.— І чи шукає він вас обох, чи тільки Скорпіона?
Обидва подивилися на Навіна.
— Це Навін Едеїр,— сказав я.— Він — приватний детектив.
Запала тривала пауза.
— Хай йому грець,— пробуркотів Близнюк.— Не надто ти і приватний, якщо анонсуєш це просто тут, на продуктовому ринку. Це зовсім не схоже на поведінку приватного детектива, правда?
Навін зареготався.
— Ти не відповів на моє запитання,— провадив він.
Знову настала тиша.
— І що ж він за детектив? — підозріло запитав Скорпіон.
— Він — детектив,— повторив я.— Це як на сповіді у священика: платиш усього один раз. Відповідай на запитання, Скорпіоне.
— Знаєш,— відповів Скорпіон, задумливо дивлячись на Навіна,— якщо так подумати, то він справді запитував лише про мене.
— Де він зупинився? — поцікавився Навін.
— Ми ще не з’ясували,— повідомив Близнюк.— Спочатку не надали цьому значення. Але зараз уже минуло два дні. Скорпіон починає побоюватись, а він і так достатньо наляканий, розумієш, про що я? Один з вуличних хлопців сьогодні слідкує за сивоголовим дідуганом, і ми маємо дізнатися, де той зупинявся останнім часом.
— Якщо хочете, я можу вам допомогти,— м’яко мовив Навін.
Близнюк і Скорпіон поглянули на мене. Я знизав плечима.
— Добре,— миттєво погодився Скорпіон.— У біса — так. Будь ласка, спробуй дізнатися, хто він.
— Ми доберемося до суті, так чи так,— палко додав Близнюк.— Скорпіон мене так розлютив, що я сьогодні прокинувся від того, що обіруч стискав власну шию. Це вже ні в які ворота не лізе, коли чоловік сам себе душить уві сні.
— Що тепер? — поцікавився Скорпіон.
— Не висовуйтеся,— відповів Навін.— Повідомите Ліна, якщо дізнаєтеся, де зупинився той чоловік. Або залиште мені повідомлення в будівлі «Натрадж», що на вулиці Мервезер. Навін Едеїр.
Настала мить тиші, під час якої Джорджі зиркнули один на одного, потім на Навіна, а потім на мене.
— Звучить як план,— сказав я, потискаючи руку Близнюку.
Моїх грошей мало вистачити хлопцям принаймні на дві дози їхніх улюблених наркотиків, декілька спокійних днів у якомусь задрипаному готелі, чистий одяг з пральні та бенгальські десерти, які вони так полюбляли.
Вони розтанули у строкатій метушні переповнених вулиць. Доки чоловіки йшли і їх було видно, Скорпіон ступав, схиливши голову до лондонця.
— Ну, що ти на це все скажеш? — запитав я у Навіна.
— Нюхом чую адвоката,— обережно відповів він.— Подивимося, що вирине на поверхню, але не можу гарантувати результат. Я досі аматор.
— Аматор — це той, хто не навчився як слід виконувати свою роботу,— видав я.
— Непогано. Це афоризм?
— Так.
— Чий?
— Знайомої жінки. А що?
— Може, познайомиш?
— Ні.
— Будь ласка.
— І чого тебе так тягне на зустрічі з людьми, до яких важко підступитися?
— Ти про Карлу, правда ж? Аматор — це той, хто не навчився як слід виконувати свою роботу. Гарно сказано.
Я зупинився. Підійшов до нього впритул.
— Домовмося,— сказав я.— Ти