Знак Хаосу - Роджер Желязни

— От і все, — закінчив я. — Спасибі.

Я почав було підніматися, але вона швидко присунулася до мене і обвила руками мою шию.

Я з хвилину відповідав обіймами на обійми, а потім сказав:

— Мені дійсно краще йти. Корал може загрожувати небезпека.

— Чорт з нею, — відмахнулася вона. — Залишіться зі мною. Нам потрібно поговорити про більш важливі речі.

Черствість її мене здивувала, але я постарався цього не показати.

— Я перед нею в боргу, — сказав я, — і повинен зараз віддати свій борг.

— Гаразд, — зітхнула вона. — Мені краще піти з вами і допомогти вам.

— Як? — Запитав я.

— Ви б здивувалися, дізнавшись, — загадково відповіла вона, піднявшись на ноги і посміхаючись кривою посмішкою.

Я кивнув, відчуваючи, що вона, ймовірно, права.

10

Ми пройшли по коридору до моїх апартаментів. Коли я відкрив двері і викликав світло, Найда обвела поглядом першу кімнату. І завмерла, побачивши мою вішалку.

— Королева Ясра! — Ахнула вона.

— Ага. У неї виникли розбіжності з одним чаклуном на ім'я Маска, — пояснив я. — Вгадайте, хто переміг?

Найда підняла ліву руку і повільно зробила складний рух — за шиєю у Ясри, вниз по спині, поперек грудей, а потім знову вниз. Я не впізнав ніяких пророблених нею жестів.

— Не кажіть мені, що ви теж чаклунка, — заблагав я. — В останні дні, здається, кожен, з ким я стикаюся, проходив якесь навчання Мистецтву.

— Я не чаклунка, — відповіла вона, — і ніякого такого навчання не проходила. Я володію тільки одним прийомом і, хоча він не чаклунський, я застосовую його для всього.

— І що це за прийом? — Поцікавився я.

Вона проігнорувала питання, а потім відмітила:

— Ого, а скута-то вона безумовно міцно. Ключ знаходиться десь в області сонячного сплетіння. Ви знали про це?

— Так, — відповів я. — Я цілком розумію це заклинання.

— Чому вона тут?

— Частково тому, що я обіцяв її синові Рінальдо врятувати її від Маски, а частково для гарантії його хорошої поведінки.

Я поштовхом закрив двері і замкнув їх. Коли я повернувся, вона стояла обличчям до мене.

— Ви бачили його недавно? — Недбало запитала вона.

— Так. А що?

— Нічого. Просто так.

— А я думав, ми намагаємося допомогти один одному, — сказав я. — З цим можна почекати ще, якщо ви знаєте щось особливе про Рінальдо.

— Мені просто цікаво, де він може зараз знаходитися.

Я повернувся і попрямував до столу, де тримав свої приналежності для малювання. Діставши необхідні предмети, я відніс їх на креслярську дошку. І, займаючись цим, зронив:

— Я не знаю, де він знаходиться.

Я поклавав перед собою заготовку Карти, всівся і закрив очі, викликаючи уявний образ Корал. Одночасно я думав, чи вистачить для контакту картинки, яка залишилася в мене в пам'яті. Але часу експериментувати не було. Я відкрив очі і почав малювати. При цьому я використовував техніку, засвоєну мною при дворі, вона відмінна і все ж подібна з застосовуваної в Амбері. Я можу використовувати будь-яку з них, але швидше працюю, коли використовую перший засвоєний стиль.

Найда підійшла і стала поблизу, спостерігаючи за роботою. Я був не проти цього.

— Коли ви бачили його востаннє? — Запитала вона.

— Кого?

— Люка.

— Цим вечором, — відповів я.

— Де?

— Він недавно був тут.

— Він зараз тут?

— Ні.

— А де ви бачили його востаннє?

— У Арденські лісі. А що?

— Це дивне місце для розставання.

Я малював брови Корал.

— Ми й розлучилися за дивних обставин, — кинув я.

Ще трохи попрацювати над очима і трішки над волоссям…

— Дивних? В якому сенсі? — Запитала вона.

Ще трохи щоки…

— Пусте, — відмахнувся я.

— Гаразд, — сказала вона. — Це, певно, не так вже й важливо.

Я вирішив нічого не відповідати, так як раптово став щось сприймати. Як завжди бувало і в минулому, моя зосередженість на Карті, коли я накладав останні мазки, виявлялася досить сильною, щоб дотягнутися і…

— Корал! — Гукнув я, коли риси її обличчя здригнулися, перспектива змістилася…

— Мерлін?.. Я… я в біді.

Дивна річ, фону ніякого взагалі не було. Тільки темрява. Я відчув на плечі руку Найди.

— З тобою все гаразд? — Запитав я.

— Так… Тут темно, — сказала вона. — Дуже темно.

— Звичайно. При відсутності світла не можна маніпулювати Відображеннями. І навіть скористатися Козирем.

— Саме сюди і направив тебе Лабіринт? — Запитав я.

— Ні, — відповіла вона.

— Візьми мене за руку, — звелів я. — Розповісти про це можеш і пізніше.

Я простягнув руку і вона потягнулася до неї.

— Вони… — Почала було вона. І з жалячим спалахом контакт перервався.

Я відчув, як напружилася поруч зі мною Найда.

— Що трапилося? — Запитала вона.

— Не знаю. Нас раптово блокували. Які сили брали участь при цьому, я не можу сказати.

— Що ви збираєтеся робити?

— Спробувати трохи пізніше ще раз, — сказав я. — Якщо це було реагування, то зараз, ймовірно, опір високий, а пізніше може стати слабкішим. Принаймні, вона говорить, що з нею все гаразд.

Я витягнув свою колоду Карт і взяв карту Люка. З таким же успіхом можна було з'ясувати, як йдуть справи у нього. Найда глянула на Козир і посміхнулася.

— Я думала, що з моменту вашої зустрічі пройшло зовсім мало часу.

— За малий час може трапитися багато.

— Я впевнена, що багато чого і сталося.

— Ви думаєте, ніби вам щось відомо про те, що з ним відбувається? — Запитав я.

— Так, по-моєму.

Я підняв Карту.

— Що?

— Я готова тримати парі, що ви його не дозоветесь.

— Подивимося.

Я зосередився і потягнувся. Потім спробував ще раз. Через хвилину чи дві я витер чоло.

— Звідки ви дізналися? — Запитав я.

— Люк вас блокує. Я б теж так поступила… при даних обставинах.

— Яких обставинах?

Вона посміхнулася мені, підійшла до крісла і сіла.

— Тепер у мене є чим обмінятися з вами, — сказала вона.

— Знову?

Я придивився до неї. Щось здригнулося і стало на місце.

— Ви назвали його Люком, а не Рінальдо, — вимовив я.

— Так воно і є.

— Я все гадав, коли ви знову з'явитеся.

Вона продовжувала посміхатися.

— Я вже використовував своє заклинання «повідомлення про виселення», — повідомив я. — Хоча й не можу поскаржитися, що без користі. Ймовірно, це врятувало мені життя.

— Я не горда. Прийму і це.

— Я маю намір ще раз запитати, чого ви домагаєтеся, і якщо ви відповісте, щоб допомогти мені, то я маю намір перетворити вас на вішалку.

— Я думаю, що зараз ви приймете будь-яку допомогу, яку тільки зможете знайти, — засміялася вона.

— Багато залежить від того, що ви розумієте під «допомогою».

— Якщо ви скажете мені, що ви задумали, я