Підняти вітрила! - Раду Тудоран

За півгодини капітан вийшов на палубу, кинув погляд на спінену смугу за кормою і сказав стерновому:

— Герасіме, візьми на вест на одну кварту!

Тоді моряки вимірювали кути не в градусах, як сьогодні, бо триста шістдесят ліній на циферблаті компаса, вони вважали, можуть збити з пантелику бідолашного стернового, а корабель під дією вітру все одно ніколи не зможе дотримувати курсу з точністю до одного градуса. Вони поділили шкалу на чотири чверті, за чотирма головними напрямками, а кожна чверть у свою чергу мала вісім кварт, відтак кожна кварта означала одинадцять з чимось градусів.

— А навіщо ми змінили курс, пане? — спитав Мігу Антона, прагнучи одразу вбити двох зайців — нагадати про себе, це раз, а друге — капітан з годину тому обіцяв, що вони разом кидатимуть лот.

— Річ ось у чім, Мігу… — почав Антон Лупан.

З тих пояснень виходило таке: дуже легко провести лінію на карті, з'єднавши Босфор з Суліною, виміряти кут, який утворює цей шлях з будь-яким меридіаном, і дати його стерновому. Але корабля майже неможливо втримати так. Поки його ніс весь час звернений туди, куди вказує компас, вітер і морські течії відносять його вбік, — він дрейфує, як кажуть моряки, — і відтак, незважаючи на всі виміри і на всі зусилля стернового, він прийде в інше місце, а не туди, куди ти прагнеш.

Глянувши на широку смугу за кормою, Антон на око прикинув величину дрейфу і зрозумів, що західний вітер виносить їх у відкрите море, тож якщо зробити поправки, вони замість Босфору опиняться на сході, десь в Анатолії. Капітан, зробивши поправку на дрейф, звелів стерновому змінити курс, і хоч зараз ніс «Сперанци» був звернений на чверть західніше справжньої дороги, капітан був певен, що вони ввійдуть у Босфор саме там, де їм треба.

Ледве він закінчив пояснювати, як з носового люка вийшов набурмосений Хараламб, гупаючи черевиками по східцях.

— Ого-го, який хвацький з вас моряк, дядьку Хараламбе! — вигукнув Мігу, забувши на мить про все інше.

Навіть Герасім біля стерна, хоч який був похмурий, відвів погляд від компаса й осміхнувся у вуса, задоволений появою ще одної людини в екіпажі. Ставний був Хараламб у селянському одязі, але побачили б ви його зараз, у морському!

— Іди-но сюди, Хараламбе, я зроблю з тебе стернового! — гукнув Герасім. — Якщо маєш кебету, це не дуже важко.

Та найбільше радів Антон: він давно вже придивлявся до Хараламба, знав його як доброго корабельного теслю, доброго коваля, працьовитого, дужого, іноді насмішкуватого, а ці якості важко знайти всі разом в одному морякові, то як же тут не дякувати водовозові, який так вчасно нагодився?..

— Пане, ви, здається, казали, що ми будемо кидати отой, як його… — знову почав Мігу своєї.

— Лот, Мігу! Ходімо!

Хіба можна розповідати про мандрівку корабля з минулого століття й не згадати про цей інструмент, який славно відслужив людям десятки й десятки років? Адже йдеться не про лот, яким користуються на сьогоднішніх кораблях, а про давно забутий інструмент: шматок дошки в чверть кола, а повне коло було б завбільшки з колесо до воза. На заокругленні — дірки, наповнені свинцем. До трьох виступів прив'язані три тоненькі швартовні канати, сплетені так, що не могли ні затягнутися, ні розкрутитися, хоч би як ти їх смикав, — і всі три занурювались, мов гусяча лапка, тягнучи за собою ще один швартов завдовжки в кількасот метрів. Все це кидається у воду. Свинець утримує дошку на плаву на одному місці, і вона стоїть непорушно, мов забитий у землю кілок, а канат, до якого він прив'язаний, сковзає за парапет метр за метром.

Щоб зрозуміти все, треба знати те, чого Мігу навчився в Суліні, а саме: один градус, тобто одна триста шістдесята частка меридіана, має 111 кілометрів, а кожна мінута з 60 мінут одного градуса має 1850 метрів — це довжина морської милі, єдина міра довжини, якою користувалися мореплавці і колись, і тепер.

На канаті лота на рівній віддалі робляться вузли, між ними майже 31 метр. Швартов ковзає за борт, а ти лічи вузли й дивись на годинник. Якщо за одну хвилину, наприклад, проходить один вузол, то за цей час корабель теж пройшов майже тридцять один метр, а перемноживши їх на шістдесят, одержимо 1850 метрів, тобто морську милю за годину. Отже, скільки вузлів пробіжить за одну хвилину, скільки миль корабель пройде за одну годину, якщо, певна річ, швидкість не зміниться. Тому, говорячи про швидкість своїх корабелів, моряки називали не милі, а вузли, втім, так вони кажуть і сьогодні, бо моряки, як пригадаємо Герасімові слова, дотримуються традицій твердіше, ніж сухопутні люди.

«Сперанца» ішла із швидкістю шість вузлів, тобто шість миль за годину.

— А навіщо нам знати швидкість, пане? — спитав Мігу, коли вони витягали лот на палубу.

— Якщо знатимемо, скільки миль проходимо за годину, — відповів капітан, — то, вимірявши на карті, можна побачити, де перебуваємо зараз. Отже, я знаю: якщо вітер не вщухне, то о шостій вечора будемо навпроти Констанци. Весь час треба знати, на якій віддалі ти від берега, скільки шляху вже пройшов і скільки залишилось.

Хараламб стояв за дозорця на третій вахті, — це робота легка навіть для того, хто ніколи досі не був моряком. Він став на те саме місце, де зранку стояв плотогон, і дуже пишався дорученою йому справою.

— Ну тепер усе, пане, я його схилив на наш бік! — сказав Ієремія Антонові. — Він уже не зійде на берег у Стамбулі, навіть якщо його братиме за зятя найбагатший турок!

Ієремія вважав, що переконав брата мудрими словами, а Хараламб насправді спокусився морським одягом. Та ще й Герасім прислужився: замість того щоб поставити його мити палубу, як кожного новачка-моряка, він доручив йому стерно, не