Артур і помста жахливого У - Люк Бессон

Отже, Миро розпочав монолог.

В цей день юна принцеса встала дуже рано, щоб якнайкраще приготуватися до зустрічі з Артуром. За мініпутським звичаєм, вона напарфумлювалася ванільною паличкою, і наприкінці цієї процедури мала такий аромат, що будь-яка мініпутська господиня могла помилково вкинути її в каструльку з пудингом. З усіх своїх суконь вона вибрала найновішу і надягла на неї згори камізельку із трояндових пелюсток, пошиту власними руками. Проковтнувши легенький сніданок (суничне пюре із шматочком лісового горіха), вона пішла на урок співу. Добре поставлений голос конче потрібний кожній принцесі. До того ж Селенія полюбляє ущипливі жарти та іронію. Але якщо ти принцеса, не можна безконтрольно випускати слова з вуст, навіть якщо ті вуста найгарніші у світі. Отож Селенії потрібно так володіти голосом, щоб вчасно змінювати інтонацію на свій смак, надаючи звичайним словам тисячу й один відтінок. Приміром, сказати «я тебе кохаю» дуже просто. Ця фраза стала вже банальною. І щоб надати їй свіжості та первозданності, потрібен добре поставлений голос. Адже той, кому будуть адресовані ці слова, повинен у них відчути і хвилювання, і трепет, і надію, і відразу ж зрозуміти, що лишень із принцесою буде щасливим… А що як їй незабаром доведеться промовити цю фразу? А що як її не так зрозуміють?

Тому весь ранок принцеса сиділа у верховітті великого дуба, де звив своє гніздо соловей. Цей птах вважається найкращим учителем співу на всіх континентах. Учителем він був найкращим, та характер мав найпаскудніший. Він ніколи не сидів на одному місці, а повсякчас пурхав з вітки на вітку. Селенія витратила чимало часу, умовляючи його дати їй урок. Їй довелося навіть повідомити йому таємну адресу перебування яблучної гусениці, що найбільше смакувала солов'ю. Особливо цінувалася екологічно чиста гусінь, вигадувана свіжими яблуками, а не якимись недогризками. Виторгувавши таким чином суттєву винагороду, соловей погодився дати Селенії урок володіння голосом.

Повернувшись додому, Селенія зготувала настій із фіалок, щоб полікувати голосові зв'язки, які перенапружила на уроці. Фіалковий настій швидко втамував біль і надав зв'язкам більшої еластичності. Ополудні принцеса займалася гімнастикою, бо хотіла володіти добре і голосом, і тілом. Тобто щоб рухи і жести не видавали її думок. Найкращий засіб навчитися контролювати свої рухи — гімнастика…

Уроки цієї науки вона брала у професора Гамбероне, хоча він навчав танців. Одначе серед мініпутів не було нікого гнучкішого за нього. І він обожнював шанобливість — коли до нього зверталися «Гамбероне», він завжди виправляв: «Синьйор Гамбероне!» Одне слово, у синьйора Гамбероне було чого повчитися.

Синьйор Гамбероне був справжнім cephalocarida macracantha із підвиду ракоподібних, хоча сам він стверджував, що походить із знатного роду креветок і претендував на прямий родинний зв'язок із богомолами. Від своїх знатних родичів він успадкував воістину феноменальні здібності складатися в будь-якому напрямку. Йому міг би позаздрити фокусник чи гімнаст, позаяк синьйор Гамбероне здатен непомітно проникнути в будь-яку коробку чи капелюх. Та Гамбероне не працював ні в цирку, ні в танцкласі — він творив задля мистецтва! Селенія нечасто бувала на його уроках. По-перше, тому що поточні справи королівства забирали в неї багато часу, а по-друге, тому що вправи, які демонстрував синьйор Гамбероне, було дуже важко повторити. Одначе принцеса не звикла пасувати перед труднощами. Їй хотілося зустріти свого принца в усій своїй досконалості — тому Селенія завершила навчання в Гамбероне, перебуваючи в стані, близькому до коматозного. Все її тіло нило. В намаганні навчитися гнучкості вона дійшла до того, що заледве пересувала ноги. Буквально доповзла до свого будиночка і впала на ліжко, в якому й проспала до самісінького вечора.

— Дорогою я навідався до неї. Але вона ще спала! — уточнив Миро, перш ніж повести далі свою оповідь.

Кріт приніс їй на таці обід: кленовий салат і кілька добре просмажених соснових насінин. Та принцеса й пальцем не торкнулася. До появи променя ще був час, тому Миро вирішив не будити її. Тривалий сон піде на користь. А ще — скоротить час очікування, бо він тягнеться особливо довго, коли чекаєш з нетерпінням. І Селенії не доведеться крутитися на місці, як білка в колесі, соватися на кріслі чи ходити колами.

Селенія прокинулася вчасно. Як і передбачав синьйор Гамбероне, болю вже не було, а в тілі відчувалася незвичайна легкість. Принцеса спробувала виконати кілька хореографічних етюдів, двічі-тричі граціозно повела руками і, схоже на те, була задоволена. Ходою танцівниці вона пройшлася містом, наспівуючи веселу пісеньку. Незабаром вона зустрінеться зі своїм принцом — і тоді знову помандрують у пошуках пригод. Ніхто ж не проникне просто так в мініпутський світ, бо його не пустять лінзи! Артур же обов'язково щось вигадає! Миро добре вчинив, що не розбудив її раніше: тепер лишилася одна година чекання.

Прибувши першою в зал переходу, принцеса не розбудила провідника, що, як завжди, спав у коконі. Вона сіла на підлогу, обхопивши руками коліна і підтягнувши їх до підборіддя. На обличчі її сяяла найсолодша усмішка.

Як приємно отак сидіти і чекати на принца! Звичайно, принц Артур — хлопчисько, зате який! Сміливий! Розумний! Відважний! Вродливий! Він нього струмують хвилюючі пахощі великого світу, світу великих людей. Ці загадкові пахощі — як знак дивовижної мандрівки. Відчувши їхній повів. Їй хочеться вхопити меча і стати на шлях, що веде до пригод і небезпек. Вона уявила, як Артур великими кроками міряє свій величезний світ. Скажімо, зараз він може крокувати садом, очікуючи променя. Йому би, напевно, вистачило одного-двох кроків, щоб перейти всі Сім континентів, а Селенії для цього потрібно кілька днів. Та й то, якщо йти швидко…

Вона, звісно, чекає не Артура-велетня, а свого маленького принца, з личком, всіяним веснянками, і з довгими мініпутськими вухами, які так його прикрашають. Протягом усіх десяти селенелій вона разів зо двадцять, по кілька разів за день, уявляла собі його личко, то насмішкувате, то таке, що палає відвагою, то розгублене. А який він був чемний! На жаль, серед мініпутів майже не натрапиш на вихованого хлопчика. Селенія мріє про той час, коли вона керуватиме державою і видасть спеціальний указ, за яким усі хлопчики, закінчуючи школу, складатимуть екзамен із ввічливості. Незадовільних оцінок не ставитимуть, а хто захоче, зможе перескласти згодом на вищу оцінку. Вчи собі правила ввічливості хоч до сивого волосся! Терпеливість і труд все перетруть! Батько вчив її бути терпеливою, терпеливості вчить