Українська література » » Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно

Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно

Читаємо онлайн Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно
мовчав. Значить — когось чекали. Зважаючи на подію, яку передбачалось обговорити, в кабінеті голови ще не було полковника Зорія. Саме він зазвичай доповідає про події, пов’язані з розслідуванням терористичних актів, вибухів, погроз тощо.

Нарешті двері відчинилися й у кабінет зайшов Зорій. Він вибачився за запізнення й сів на вільне місце біля генерала Шершуна. Голова СБУ залишив робоче крісло й сів на стілець на чолі довгого столу, за яким зібралися члени колегії, начальники департаментів та деяких управлінь.

— Ви, мабуть, уже чули про хуліганську витівку студента Дмитра Гнилюка, яку той утнув під час відвідування шановним Президентом Івано-Франківського університету. Цей покидьок вирішив пожартувати й кинув у бік нашого Верховного головнокомандувача макет гранати Ф-1. Правда, від гучного вибуху Президент знепритомнів, але, слава Богу, він живий і здоровий. Цей випадок шуму й гаму наробив чимало, весь світ вирує, обговорює. Дехто злорадствує, більшість співчуває. Богдане Даниловичу, ви щойно повернулися з Франківська, — звернувся Берун до Зорія, — чи є вже якісь нові деталі цього інциденту?

— Так, я особисто разом зі слідчим Генпрокуратури допитав Гнилюка. Свідчення студента дають підставу для невтішних висновків.

— Зачекайте, Богдане Даниловичу, — перервав Зорія Берун. — Прошу вас саме висновків жодних і не робити. Розкажіть коротко про суть його показів. Тих показів, про які ви мені вже доповідали телефоном.

— Інформація, яку ми отримали останньою, суперечить попереднім показам Гнилюка та інших студентів, про яку я вам доповідав.

— Ви хочете сказати, що дії Гнилюка не хуліганські і що він так вчинив не лише для того, щоб порисуватися перед своєю дівкою і друзями?

— Так, пане голово, — твердо сказав Зорій, — наміри Гнилюка були серйозні. Він кидав гранату, будучи впевненим, що вона бойова. Дії студента і співучасників можна кваліфікувати як спробу терористичного акту. Більше того, Гнилюк назвав прізвища людей, які…

— Досить! — крикнув Берун. — Ви, Богдане Даниловичу, як завжди, в своєму амплуа. — І вже спокійніше додав: — Я розумію, що ваша лінія, тобто лінія боротьби з тероризмом, останнім часом не надто результативна. Вам, природно, хочеться натягнути на себе ковдру, побігати-постріляти, погратися у войнушку. Але ми говоримо про дуже серйозні речі, і нам не потрібно тут підстроюватися під майбутні звіти і цифри. Ми й так знаємо, що ви скрупульозно ставитеся до виконання своїх службових обов’язків. Так що…

— Пане голово, — рішуче перебив Беруна полковник, — ви хочете знати правду чи викликали мене, щоб я сказав те, що ви хочете почути?

— Усе, досить! — знову підвищив голос Берун. — Так у нас нічого не вийде. Усі вільні, — звернувся він до присутніх, — а ви, Богдане Даниловичу, залишіться.

Але не встигли присутні підвестися, як пролунав зумер телефонного пульта. Усі завмерли. Присутні знали, що на той час, коли голова проводив наради в своєму кабінеті, всі телефони перемикалися на чергового або на приймальню. Окрім деяких: самого оперативного чергового і прямого телефону Президента. Ці дзвінки відрізнялися один від одного. Зараз дзвонив телефон оперативного чергового.

Берун підвівся й підійшов до свого столу, сів у крісло, взяв слухавку.

— Слухаю… так… як?., коли?., гаразд, — Берун поклав слухавку і знову підійшов до столу, за яким принишкли учасники наради.

— Я ж казав, що хуліганський вчинок. Совість у того хлопця все-таки є. Я хотів сказати — совість у того студента була. Щойно в камері попереднього ув’язнення Дмитро Гнилюк повісився. Так що, Богдане Даниловичу, всі ваші інші версії — хибні. Усі вільні. Товаришу Зорій, ви — теж.

5

Генерал Шершун і полковник Зорій сидять у кафе вже довго. Офіціант приносив повні чашки з чаєм, забирав порожні, а колеги-приятелі ще не наговорилися.

— З усього, що ти мені розповів (а ти мені, само собою, розповів не все), можна зробити висновок: почалося! — Шершун задумливо дивився на дно чашки, яку ось уже хвилин з п’ять крутив у руках. — Як же так вийшло, що наміри у заколотників були серйозні, а граната виявилася просто шумовою?

— Офіційною версією буде така: серед угруповань почалася боротьба за те, щоб поставити на вершину влади свою людину. Інцидент у Івано-Франківську — яскравий приклад цього. Для більшості учасників так званого замаху на Президента питання, як трапилося, що замість бойової гранати бойовик кинув шумову, яка не завдала шкоди жодному з присутніх, залишиться без відповіді. У тому числі й для Беруна, і навіть для Президента.

— Але ж як він некрасиво упав. Наче своїм падінням символізував усе своє ганебне нетямуще правління… — вставив Шершун.

— Зараз я вам, Володимире Дмитровичу, поясню, що зможу, і не більше. Бо навіщо вам відповідати за чужі гріхи? Так-от: у групу заколотників я вже давно ввів свого агента, який доповідав мені про всі кроки з підготовки не лише замаху. Мета ж усієї діяльності групи Клютова (а це саме він організував замах) полягала в подальших кроках із захоплення влади в Україні. Чому ж усе-таки, запитаєте ви, ми допустили до того, що замах вчинено? Була ж реальна загроза життю Президента.

Тут іде велика гра, Володимире Дмитровичу. На неї зав’язано такі сили, такі величини! Інше угруповання, що прагне влади, робить усе для того, щоб дискредитувати Президента, не доходячи до атентату. їм достатньо було того, щоб замах вчинили. Він засвідчить непопулярність Президента, спрямує розшук організаторів замаху в потрібному напрямку, реальному, що прогнозовано приведе до знищення радикального угруповання Клютова, яке своїми планами лякає навіть тих, хто теж намагається замінити нинішнього Президента.

Мій агент знав, хто скоїть замах, підтримував з ним тісні стосунки, знав, де ховає той гранату. Наші специ зробили точнісіньку її копію і в потрібний момент інший агент, не мій, замінив бойову гранату на шумову, яку, до речі, виготовили в науково-дослідному інституті СБУ. Шумова граната мала

Відгуки про книгу Соло бунтівного полковника. Вершина - Анатолій Іванович Сахно (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: