Вершник без голови - Майн Рід

нескінченна війна між колонізаторами й індіанськими племенами. Індіанці чинили мужній опір і тискові американських переселенців, і жорстокій сваволі мексіканських властей. У преріях кінні ватаги індіанців-команчів нападали на мексіканські селища та каравани, а за ними полювали загони мексіканської кінноти, погано озброєної, вбого спорядженої. Але дедалі помітніше ставало вперте просування вперед американських колоністів – мисливців, хліборобів, скотарів, що добувалися до найглухіших закутків цього краю, де було повно звірів, ще не відомих європейській науці. Адже то була середина минулого століття, і на карті світу, як і в інших галузях знань, лишалося ще безліч білих плям. Повільно зникали вони одна по одній, причому кожне відкриття коштувало неабияких зусиль мандрівникам і вченим, які нерідко знаходили загибель у своїх відважних походах.

Це багате на враження життя дало Майн Рідові невичерпний матеріал у вигляді спостережень та нотаток, що їх він згодом використовував у своїх книжках. Невтомний мандрівник, любитель неходжених стежок, що не раз стикався віч-на-віч зі смертю, він сам був схожий у ті роки на героїв своїх майбутніх романів.

Ніколи, ніколи не забуде Майн Рід тих вражень! Аромат техаських прерій, подих їхніх вітрів, зустрічі та спогади того часу знов і знов непокоїтимуть і хвилюватимуть його через багато років у суворій Англії, де він писатиме свої книжки, повертаючись у них до далекого минулого. Поблизу Лондона, серед типово англійської природи, Майн Рід збудує собі дім в іспано-американському стилі й назве його «гасієндою» – на спомин про іспанські садиби, які він знав у Мексіці й Техасі.

З 1843 року, оселившись у великому на той час місті Фiлaдeльфії, Майн Рід береться за перо: він стає журналістом. Саме тоді він уперше зрозумів, що його справжнє покликання – живе слово. У Філадельфії молодий журналіст зблизився з літературними колами. Зав'язалася його дружба з визначним американським письменником і поетом Едгаром По, цінувальником і майстром пригодницького оповідання.

Зближення з Едгаром По не було випадковістю. І Майн Рід і Едгар По були мрійниками. Світ поетичної мрії давав їм змогу бодай на час відійти від непривабливої і грубої американської дійсності. Але поетична фантазія По мала хворобливий, болісний характер, а Майн Рід уже в ранні роки своєї літературної діяльності любив змальовувати реальну дійсність, але таку, яка була не схожа на звичайні умови життя буржуазного суспільства. Прерії, лісові хащі й пустельні плоскогір'я, де відбувається дія творів Майн Ріда, були цілком реальні, проте вони лежали за кілька тисяч миль від курного Лондона й далеко від ділової Філадельфії. Життя в тих краях тільки починало підпадати під закони капіталізму, й ці закони ще не мали там такої цілковитої влади, яка мертвила душу й пригнічувала людей у великих містах США та країнах Західної Європи.

У 1846 році Майн Рід був уже таким відомим журналістом, що його запросили співробітничати в одній з найбільших нью-йоркських газет. Та не довго тривала його робота там: почалася війна США з Мексікою (1846–1848), і молодий ірландець опинився в лавах американського війська, посланого на театр воєнних дій. Як видно, разом з тим він мав виконувати обов'язки військового кореспондента газети.

Війну розв'язав уряд США для того, щоб остаточно відібрати в Мексіки величезні території Техасу та Каліфорнії, на які вже давно зазіхали американські купці, скотарі, фермери й шукачі золота. Американський уряд намагався зобразити свій розбійницький напад на Мексіку як виступ на захист її народу. Протягом кількох років перед тим у Мексіці точилася жорстока громадянська війна. Населення Мексіки – індіанські народи та креоли, нащадки іспанських завойовників, – не хотіло скоритися сваволі військових диктаторів, що змагалися один з одним за владу над доведеною до зубожіння країною. З цього складного внутрішнього становища й скористались американці, що вдерлися до Мексіки як «миротворці», «захисники свободи й справедливості».

Багато чесних людей у США повірили брехливим закликам американського уряду й вирушили до Мексіки з найблагороднішими намірами. Вони гадали, що справді допоможуть народам Мексіки позбутися продажного й жорстокого режиму, полегшити їхню долю.

Деякі мексіканські емігранти, відступники своєї батьківщини, зацікавлені в американській інтервенції, сприяли поширенню цієї облуди. Серед тих, що піддалися їй, був і Майн Рід.

Війна закінчилася перемогою США. Погано озброєні, керовані корисливими, продажними генералами, мексіканські війська не могли витримати тривалої боротьби з багатим і могутнім агресором. За мирною» угодою, США відірвали в Мексіки сорок відсотків території – ласий шматок для американських ділків.

Молодший лейтенант нью-йоркського полку волонтерів Томас Майн Рід брав участь у перших боях. За відвагу та розпорядливість йому невдовзі надали чин капітана. У вересні 1847 року, під час штурму мексіканської столиці – міста Мехіко, – він був тяжко поранений у бою за Чапультепек – приміський район, де мексіканці особливо вперто захищалися. У вирішальну хвилину штурму Майн Рід повів за собою принишклих під вогнем солдатів, перший вибрався на вал, що прикривав мексіканську батарею, і там упав.

Солдати вирішили, що їхній капітан загинув, і залишили його на полі бою. Минуло чимало часу, перш ніж його знайшли серед трупів коло взятої штурмом батареї і віднесли до госпіталю.

Товариші допомогли Майн Рідові повернутись у США, дали йому притулок. У садибі одного з своїх друзів молодий офіцер одужував від ран і недуг. Саме в ті місяці, на початку 1848 року, він почав писати перший роман – «Вільні стрільці», – сповнений спогадів про мексіканський похід.

Ця книжка Майн Ріда просякнута щирим співчуттям до мексіканського народу, і ми не помилимося, коли скажемо, що він ішов на війну, спонукуваний найблагороднішими пориваннями. Його передові погляди проявилися з цілковитою очевидністю в 1848 році, коли, залікувавши свої рани, він почав збиратися до Європи, щоб узяти участь у революційних подіях, які там розгорталися.

Події 1848 року, сколихнувши майже всю Європу, відгукнулися грізною луною в цілому світі. Революційний рух поширювався, з небувалою силою охоплюючи країну за країною. Того року був опублікований «Маніфест Комуністичної партії», написаний Марксом і Енгельсом, – він кликав на боротьбу не лише проти старих монархічних урядів, не лише проти феодального ладу, а й проти панування буржуазії. Багатьом кращим людям світу здавалося в 1848 році, що настає нова доба в історії людства, що ця революція назавжди визволить народи Європи від гноблення й експлуатації, а за прикладом Європи підуть і інші народи. Вірив у це і Майн Рід.

1849 року він разом з групою друзів – за деякими відомостями, навіть на чолі тієї групи –