"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

— Ну і що ж вони з ним зробили? — спитав Біркнер, посміхаючись.

— Прикріпили його до кухні мити посуд.

У цей час знову заговорив Щукін.

— Не сходяться у вас, Крамер, кінці з кінцями, — сказав він мляво і апатично. — То ви кажете, що там страшний голод на людей, які знають мову, а то ніби з вами в загоні поводилися по-хамському і навіть цькували, знущалися. Незрозуміло.

— Що він сказав? — нетерпляче і вимогливо спитав Біркнер.

Рудін перекладав, а сам у цей час думав про те, що, готуючи цю гру, Біркнер, а може й сам Мюллер уважно вивчили протокол його першого допиту. Тепер уже не лишалося ніякого сумніву, що ця гра була завчасно підготовлена і добре продумана.

— Дивіться-но! — вигукнув Біркнер. — Оце-то п'яний! Ану, Крамер, дайте йому відповідь. І знаєте що? Не зважайте на мене, говоріть з ним по-російськи. Мені ваша дискусія набридла. — Біркнер узяв свій фужер, одійшов до вікна і став дивитися в темне скло.

— Ну, поясніть, поясніть, якщо ви такий розумний, — п'яно наполягав Щукін. — Мені це цікаво.

— А мене, Щукін, це не цікавить, — сказав йому Рудін. — Якщо ви справді прийшли сюди звідти, звідки і я, вам усе має бути зрозуміло без моїх пояснень.

— А якщо незрозуміло? — покрутив Щукін важкою головою.

— Я не вірю, що вам це незрозуміло.

— Може, це мені і зрозуміло, але я не вірю вам. Не вірю, і квит.

— Чому ви не вірите? Ану скажіть ясніше, — з погрозою в голосі мовив Рудін.

— Не вірю, що ви той, за кого себе видаєте. Ясно?

Помовчавши трохи, Рудін сказав:

— Якби ви були тверезим, я просто розквасив би вам фізіономію. Та я від цього не відмовляюсь. Я зайду до вас завтра, і якщо ви тверезий будете патякати те ж саме, я провчу вас і сам доповім про все полковнику Зомбаху або Мюллеру.

— Погрози і кулаки — не найкращий доказ, — похмуро сказав Щукін.

— І все ж ми відкладемо цю розмову до ранку.

Біркнер повернувся до столу.

— Що у вас тут діється?

Рудін детально, точно і зовсім спокійно переклав йому всю свою розмову з Щукіним і сказав:

— Ви офіцер, Біркнер, і повинні мене зрозуміти. Ви свідок того, що сталося, і я прошу вас бути присутнім при моїй розмові з Щукіним завтра вранці. А зараз я більше не хочу навіть перебувати з ним в одній кімнаті. Ця п'яна свиня зіпсувала мені найрадісніший день у моєму житті. Такого не пробачають. Вам, Біркнер, велике спасибі за увагу.

Рудін підвівся і швидко вийшов з кімнати.

Полковник Клейнер рішучий, як ніколи. Є всі підстави вважати, що рішучість йому нагнали з Берліна. І ніколи ще Кравцов не бачив його таким злобно-неприступним — очевидно, укол з Берліна був болючим. Учора він підписав наказ про проведення в місті триденної облави, і став відомий день, коли вона почнеться: завтра, в ніч проти неділі, коли підпільники, на думку Клейнера, будуть не такі обережні. Підготовка до облави тривала протягом усього останнього тижня. На допомогу апарату гестапо до міста викликано дві роти есесівців. Операцією керуватиме сам Клейнер. Вона провадитиметься одночасно по трьох напрямках на основі попередньої розробки, проведеної другим відділом за даними міської агентури, що їх подав Кравцов, і, нарешті, вільним безадресним пошуком.

Для Кравцова ці дні були сповнені постійної тривоги. Він твердо знав лише одно — за тими адресами, які він дав у зведенні, гестапо знайде лише сліди підпільників, жоден з них жертвою облави не стане. Але він нічого не міг узнати про те, що має в своєму розпорядженні другий відділ. Звичайно, загальний сигнал тривоги підпільники одержали і, слід думати, вжили заходів. Але Кравцов розумів, як складно було оповістити всіх протягом такого короткого строку. А тут ще Марков попередив, що на облаву негайно ж відповість група Будницького. Кравцов знав, що ці хоробрі хлопці перебувають у місті, однак знав він і те, що вони не мають великого досвіду в конспірації. Словом, було чого переживати велику тривогу.

Настала субота… Як тільки стемніло, есесівці групами по десять чоловік почали займати вихідні позиції по всьому місту. Зв'язок з ними підтримувався радіотелефоном. У кабінеті Клейнера, що перетворився на справжній військовий штаб, на столах стояли рації, безперервно гули зуммери і в динаміках звучали голоси командирів груп, які доповідали про прибуття на місце. Кравцов був також тут, при Клейнері. Він входив до складу оперативної трійки, якій доручено вести хронологічний запис ходу облави на підставі донесень командирів груп.

Рівно о двадцять другій годині по всіх раціях було передано наказ розпочати операцію. На столі в Клейнера лежав розграфлений аркуш ватману, на якому під номерами були позначені всі адреси — головні, заздалегідь намічені цілі операції. Кравцов мигцем встиг помітити, що адрес цих дев'ятнадцять. Він подав сім. Отже, другий загін розробив дванадцять. Віддавши наказ розпочати операцію, Клейнер сів у крісло, зняв з руки годинник і поклав його перед собою.

Майже цілу годину в кабінеті стояла тиша, порушувана тільки потріскуванням у динаміках рацій та обережним шепотом присутніх людей.

— Доповідаю про адресу сім, — почувся глухий голос в одному з динаміків. — Взято одного чоловіка і зброю. Надіслано до вас. Операцію продовжую.

Через кілька хвилин надійшло нове донесення.

— Адреса п'ятнадцята. Арештовано і відправлено трьох. Обшук продовжую.

— Адреса друга. Безрезультатно. Переходжу на адресу п'яту.

— Група вільного