Українська література » Пригодницькі книги » "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

"Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький

Читаємо онлайн "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький
п'ятихвилинки. Але німців чекали ще важчі випробування, апогей яких настав наприкінці січня. На Волзі — катастрофа, розгром, а Берлін ще сурмить про стійкість героїв. Гітлер присвоює Паулюсу звання фельдмаршала, а назавтра з'ясовується, що фельдмаршал здався в полон разом з своєю армією. Більше його ім'я не згадується ніде. Німеччина в траурі. Радіо передає тужливий плач дзвонів. У коридорах «Сатурна» тиша. Співробітники намагаються не виходити з своїх кімнат, щоб не потрапити на очі начальству, і наче бояться один одного. Кілька днів не проводяться п'ятихвилинки.

Увечері четвертого лютого, коли Німеччина вже зняла траур, Рудін працював в оперативному залі. Оператори раз у раз клали на стіл Фогеля радіодонесення агентів. Змарнілий, неголений, Фогель швидко читав і передавав їх Рудіну. Майже всі донесення стосувалися Сталінграда, І було видно, що агенти теж переживають страх. Одне з донесень Фогель прочитав і вже подав Рудіну, потім, певно, передумавши, хотів покласти його в папку, але знов передумав і віддав Рудіну.

Рудін прочитав:

«Росіяни твердять, начебто в Сталінграді знищено і взято в полон цілу армію, і називають це початком кінця Німеччини. Серед населення панує небувале піднесення. Завербований у жовтні агент Зуб учора з'явився на зустріч і заявив, що більше не працюватиме. Загрожував викриттям. Чекаємо негайних вказівок».

Рудін гидливим жестом відклав радіограму.

— Що їм відповісти, Крамер? — спитав Фогель.

— Це хороший агент? — у свою чергу спитав Рудін.

— Тож-бо й воно, що хороший. Їх там двоє. Працювали просто добре.

— Жалюгідні панікери! — злісно сказав Рудін.

Фогель думав про щось своє. Потім, ніби скинувши цю думку, обернувся до Рудіна. — Що ж все-таки їм відповісти?

— Я не берусь це вирішувати, — начебто виправдовуючись, сказав Рудін. — Зрештою, це ж запитання прямо чи посередньо є в усіх донесеннях. Я гадаю, вам треба сходити до Мюллера або Зомбаха. Треба виробити загальну відповідь.

Фогель, нічого не говорячи, взяв папку з радіограмами, одягнувся і вийшов.

Приблизно за годину він повернувся і приніс написану Мюллером стандартну відповідь «Сатурна» всім агентам. Відповідь була зразу ж зашифрована, й оператори почали вистукувати її в ефір.

«Природно, що кремлівська пропаганда роздуває сталінградський епізод війни, особливо коли врахувати, що їхня армія за всю війну не мала жодного успіху, який би впливав на хід війни. Цей успіх суто місцевого характеру коштував Радам стільки крові, що Німеччина може вважати: Сталінград непогано прислужився неминучій перемозі німецької зброї. Німеччина, як ніколи, спокійна, впевнена у своїх силах і далі лишається господарем становища на більшій частині радянської території і в свій термін, який від Москви не залежить, переможно завершить війну. Це повинні знати ви і обережно пояснювати зв'язаним з вами людям. Необхідно рішуче активізуватися, щоб бути гідними подвигу непереможної армії рейху».

— Ну як, переконливо? — спитав Фогель, коли Рудін прочитав цю відповідь.

— Цілком, — відказав Рудін.

— Ви, до речі, знайомі з новим ад'ютантом Мюллера? — спитав Фогель.

— З Біркнером? Знайомий. Ми разом їздили в табір військовополонених.

— Яке враження він справив на вас?

— По-моєму, це вірний, дисциплінований офіцер.

— Я зараз чекав, поки звільниться Мюллер, і вперше говорив з Біркнером… Він мені теж сподобався. Ви знаєте, він абсолютно спокійний. Абсолютно. Я показав йому донесення агентів, він недбало так прочитав, повернув мені і сказав: «Скиглять, щенята», — і все. І спитав мене, як я тут вирішую жіноче питання.

Рудін усміхнувся.

— Він питав про це і мене.

— От характер! Я подумав: мабуть, отакі офіцери там, на Волзі, спокійно і холоднокровно виконували свій обов'язок до кінця.

Фогель знову перебував у своєму звичайному стані імпульсивної готовності з першого-ліпшого приводу з глибокодумним виглядом вдаватись у пустопорожнє філософствування. Певно, йому самому, не менше ніж агентам, треба було одержати цю вказівку Мюллера та ще порозмовляти з зацікавленим у жіночому питанні Біркнером. I ось він уже заспокоївся.

— Знаєте що, Крамер? — весело сказав Фогель. — Ідіть відпочивати. Ми ж тепер цілу ніч будемо передавати відповідь Мюллера.

— Спасибі. Я прогуляюся трохи — і спати.

— Приємних вам снів, Крамер! — Фогель помахав Рудіну рукою.


Розділ 44

Кравцов все ще займався вербуванням агентів серед населення, зустрічався з ними на явочних квартирах, брав під них донесення, давав вказівки. Це саме робили Ціммер і Таубе — новий співробітник, якого перевели сюди з Польщі. Становище Кравцова було дуже складним. Після провалу витівки з молоддю він мусив працювати активно і з відчутною для гестапо користю, інакше він міг остаточно втратити довір'я, а значить і можливість бути в курсі гестапівських справ. А з другого боку, він не міг стати справжнім спільником гітлерівців у їхніх чорних ділах. Кравцов мобілізував усю свою хитрість і спритність. ЗЦіммером він справлявся без особливих труднощів. Цей в усьому йому довіряв і навіть виконував його поради. Несподіваною і дуже великою небезпекою став Таубе, якого перевели з Варшави. Там він виконував таку саму роботу і, очевидно, діяв дуже активно, якщо польське підпілля полювало на нього. Двічі по ньому стріляли, але тільки легко поранили. Гестапо, певно, цінуючи його, вирішило прибрати Таубе з Варшави. Він погано, але все-таки говорив по-російському. Був дуже хитрий і, крім того, володів незвичайним умінням перевтілюватись. Йому було однаково легко умовити свого співрозмовника, що він тупа, дурна людина або що він рафінований інтелігент, прихильник і знавець усього витонченого. Він був молодий. Лише за рік до війни закінчив Ризький університет, здобувши диплом історика. На гестапо він працював ще в буржуазній Латвії, у свої студентські роки. Кравцов розкусив його досить швидко і збагнув, що цей тип небезпечний в усіх відношеннях, тим паче що він зразу ж показав себе хорошим організатором, і на фоні його діяльності виразно стали помітні

Відгуки про книгу "Сатурна" майже не видно - Василь Іванович Ардамацький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: