Альтернативна Еволюція - Олександр Павлович Бердник
Наші предки не знали поняття «богів». У них були «кумири». Візантійці трактували це поняття як ідолопоклонство. Насправді ж Кумир — це покровитель. Навіть до сьогодні ми запрошуємо до дитини кума, хрещеного батька, і він вважається покровителем нашої дитини. Такі покровителі народу й були в нас: Сонце, дощі, стихії природи. їх називали Дивами. І за всіма ними стояв Єдиний Дух Життя, якого наші предки називали Родом.
Боги-ідоли виникли пізніше, коли грекам вдалося втягти свого Коня. Протягом кількох поколінь вони поступово ввели в менталітет нашого народу ідею богів — господарів певних природних стихій. І люди стали ментально творити їх, а потім і вирізати з каменю чи дерева.
Отже п'ять тисяч років тому відбулася Троянська трагедія — коли наші предки ослабли, ментально піддалися Синам Місяця, тоді було змінено нашу сонячну дорогу. Дорога ця була проста й природна: Людина і Сонце, Людина і Зоряний Небосхил, Людина і Ріка. Людина відчувала себе нерозривною з навколишнім світом. Як писав Вернадський: «І зорі, і дерева, і квіти, і хмари — це продовження наших почуттів». Якби такий напрямок наших предків був збережений до цього часу, у нас не було б екологічного розгрому, ми до сьогодні б мали прекрасну планету, одночасно піднімався б менталітет Людини, ставали тоншими почуття і зберігався б оцей втаємничений, сакральний зв'язок Людини і Стихій. А Стихії, відчуваючи любов Людини, надали б нам можливості без комп'ютерів, без апаратів оволодіти ними. Як у казках, де Людина літає, переноситься з місця на місце, отримує допомогу і риби, і птаха, і вовка… Це була велика правда. Нам тяжко це збагнути. Для нас вовк — це хижак, ураган — руйнівна сила. Стихії збунтувалися, тому що Людина відділилася від них і почала їх експлуатувати. Падіння в обійми місячних загарбників привело до того, що ми втратили сонячний імунітет. І далі вже весь наш розвиток — чи то культурний, чи духовний, чи науковий — підпорядкований нашій хворобливості, що бере початок з того моменту, коли ми п'ять тисяч років тому відсікли себе від Джерела Буття.
А тепер перейдемо до більш небезпечної теми: виникнення християнської релігії. Христос прийшов зовсім не для того, щоб створити релігію. Навпаки, Він приніс Учення Визволення, прийшов, аби визволити людей від усяких богів. Дві тисячі років тому прийшов могутній Посланець Духу Життя, Батька Небесного. Він перший відчув, що Людина має увійти у єдиний потік Розуму-Сердечності, Любові, щоб Бог і Людина стали нероздільними. Саме тому Він так тяжко був покараний. А зовсім не тому, що Він прийшов узяти на себе чиїсь гріхи! Не гріхи Він прийшов узяти, а подарувати Свободу, визволити нас, розкрити наш розум, наше серце. І ми не зможемо збагнути велич Христа, якщо не збагнемо, що Він — Провідник у таке радісне царство, якого люди ще не знали.
Людина має в собі Зерно Єдиного Джерела Буття. Вона може піднятися до рівня Деміурга. Про що Христос і казав: «Відкрийте серце, Я прийду і поселюся з Батьком у ньому, і тоді ви зробите те, що Я, і навіть більше!» Людині Титанічній, яка дрімає в наших генах, в майбутньому не треба буде ракет, телефонних апаратів, комп'ютерів — все необхідне вона миттєво матиме з інформаційного поля Всесвіту. Ви не забувайте про те, що Всесвіт — це могутня інформаційна ріка. Ми купаємося в ній, але Земля тісно заблокована. Згадайте, як розвивалися наші уявлення про Всесвіт. Ми не самі творимо уявлення про світ, а нам давно це підсунули. Ми відчуваємо світ не безпосередньо, а так, як нас учать у школі за старими підручниками і рутинними уявленнями. Потім те ж саме учать наші діти. І так далі — естафета без оновлення. А коли підходить час так званої смерті, ми не готові до цього. Ми повинні були б підійти до цієї події з великою радістю і бажанням преобразитися, полетіти так, як ми літаємо у снах.
Доктор Моуді, який досліджував людей у стані клінічної смерті, відзначав, що розповіді всіх, хто побував за межею так званого життя, сходяться в одному: ніхто не зустрічав жорстокого «судію», якого пророкували релігії. А перечитайте релігійні джерела: суцільні страждання, катування, напади чортів і так далі… Окультисти теж говорять про те, що Людина за межею смерті зустрічається з так званими Вартовими Порогу, жахливими монстрами. Всіх цих «богів» породили ми самі, це НАШІ УТВОРИ. І ми можемо їх і знищити: лише варто перестати годувати їх, залишити десь в історичних манускриптах.
А юним душам майбутнього віку потрібне чисте знання. І вони в інших світах зустрінуть прекрасних розумних братів, мудрих Посланців Єдиного Бога, Єдиного Джерела Буття. Я глибоко вірю, Що якщо нам вдасться до початку наступного століття звільнитися від тиранії оцих космічних монстрів, ми зробимо перші кроки по цьому шляху. І Титани, про яких ми читали у міфах, прокинуться.
Тартар, куди Зевс замкнув Титанів, знаходиться в наших душах. Це наші генотипи. Ми проявляємо лише кілька відсотків своїх можливостей розуму, відчуттів, знання. Ми звузили своє життя до крихітного вектора, де немає нічого, окрім павутини, історичного дрантя та кривавих походів… До цих пір Людство, навіть розуміючи, що натворило купу страшного мілітаристського бруду, не може роззброїтися і повернути геній учених, технологів, дослідників, філософів на самопізнання, саморозкриття.
А тепер перейдемо до діалогу…
Запитання:
Людину безупинно атакують різні речі, що змушують її шукати силу й мудрість поза собою. Чи можна прийти до Христа шляхом волі, яка долає все, що протидіє єднанню з Вітцем?
О. Б.:
Силою не можна, вольовістю теж ні.
Вольовість доречна тоді, коли ви маєте Любов. Бо тільки Любов відкриває всі ворота. Час і простір ви можете подолати за допомогою наукових концепцій чи технологічних винаходів, але це знову буде повзання у тих чи інших спіралях Буття. А коли ви об'єднаєтеся з Христом Любов'ю, ви отримаєте ключ і крила для польоту у всі сфери.
Хто ж такий Він? Це наш Дух! Наша безсмертна іскра, яка в кожному з нас є, її треба тільки проявити. Уявляючи Його поза собою — на
