Том 4 - Леся Українка
Цирк. На сцені видко чверть цирку з глядачами і частину арени. Лавки йдуть чвертькругом (сегментом) у три поверхи — в кожному по скілька рядів,— поперетинані східчастими проходами згори додолу, повні людей. На найнижчих лавках люди значніші, багатші; на середніх — люди середнього достатку, плебеї; на найвищих, крутих і тісних,— простолюд, пролетарії. Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового. По видимому кутку арени часом проходять сурмачі, помагаючи покликачеві втихомирити сурмленням розгаласований люд.
Час полудневий. Багато сонця.
Гомін, махання тогами, покривалами, пальмовими листками для
прохолоди.
Часом чутно окремі вигуки, короткі розмови тих, що ближче до авансцени. Молоді хлопці й дівчата бігають в проходах межи лавками, розносячи воду, напої, наїдки, квітки.
Молода матрона (в нижчих лавах)
Як душно!
Молодий комонник (кличе кивком руки хлопця з кухлем)
Ось вино з водою, пані.
Матрона
Вино? Ой ні, вина не п’ю ніколи, здоров’я в мене дуже делікатне.
Вино до крові схоже — я не зношу!
Хлопець Так ось водиця з медом.
К о м о н н її к
Дай сюди!
(Бере й частує матрону.)
В тих же лавах, але вище.
Поет (до гетери)
Чого така смутна моя Адмея?
Гетера Ох, вчора згинула моя папуга!
Поет
Котра?
Гетера Зелена! Мучилась як, бідна!
(Закриває очі покривалом.)
Поет Утрати — людська доля.
Гетера
Слухай, Каю, ти мусиш епітафію зложити моїй папузі.
Поет Конче, богорівна!
Ю р и с т
(молодий. Задиханий, спішно протовплюється і займав місце коло поета)
Яка досада! Як я запізнився!
Кінчається промова?
Поет
Де там! Довго, без краю ще тягтиметься. Семпроній в Лаконії не вчився, як відомо *.
Гетера
На жаль! Коли вже мусить бути нудно, хоч би ж недовго.
Молодий вояк (що сидить по другу руку гетери)
Так, воно нудненької Семпроній сей не тямить красномовства.
Юрист (трохи роздражнено)
Ти звідки сеє знаєш? Тут, здається, не чутно ні словечка.
Вояк
Все одно,
я бачу, що нудота.
(Показує кудись у далечінь рукою.)
Он, дивися: сенатори, як верші, позіхають!
Юрист
Сенатори твої багато тямлять!
Вони старої школи, а Семпроній з нового табору.
(Встає.)
Ні, я піду десь ближче місця пошукаю, там, бо звідси нічогісінько не чутно.
(Подається йти, але спиняється.)
Ба! що обвинувачені казали?
Старий юрист
Зрікалися, що не вбивали, звісно, та свідки й ціла справа проти них.
Та й всі вони запеклі християни.
Молодий юрист зникає між рядами.
Старкуватий дідич-провінціал
Невдячне то завдання для юриста в такім процесі бути адвокатом.
Другий дідич (молодший, сусід попереднього)
Чому ж?
1-й дідич Пропаща справа — очевидно!
2-й дідич
Тямущий адвокат свій хист покаже у кожній справі...
Лихвар (худий, жовтовидий)
Вивішать їх треба,
тих адвокатів!
2-й дідич Се ж чому?
Лихвар
Боронять усяку наволоч! Ті християни — всі вороги добробуту й держави,
і не повинен би закон давати їм права оборони.
1-й дідич (спокійно, флегматично)
Отакої!
Се ти вже щось занадто розігнався, добродію...
Молодий римлянин у далматиці1
(голосно позіхає)
Уа! Яка нудота!
Скоріше б вирок той! Чого марудять?
Клієнт його (сидить за спиною молодого римлянина у вищому ряду)
Патроне, як гадаєш, що їм буде?
Молодий римлянин (недбало)
Ну, звісно, смерть.
Клієнт
Яка?
Молодий римлянин (ліниво)
Яку присудять.
Клієнт
Якби на мене, я б їх присудив оддати до театру,— цікавіше, коли на сцені справжня смерть буває, а не удавана.
Молодий римлянин (як вище)
Звичайне.
Клієнт
Гарно,
коли жінкам доводиться вмирати так якось мальовничо.
(Показує в далечінь.)
Та, висока,
Макарію зограла б па кострищі чудово!
Молодий римлянин
Що ти плещеш? То ж матрона! їй тільки можуть голову зрубати.
Старий юрист (скромніше вбраний, сидить поруч того, що в далматиці)
Я чув, що Панса скаргу подавав сенатові.
Клієнт За віщо?
Старий юрист
На тортури <, дочку його і зятя брато. Власне, се не належиться високородним.
Багатий плебей (сусід старого юриста)
А як же справді се могло так статись?
Старий юрист Бо справа надто гостра.
1-й табулярій
Не терплю
тих християн. Сварливі, галасливі.
2-й табулярій Невже? Я чув, вони такі лагідні.
1-й табулярій
Не вір! Я раз підслухав їх нараду, то там таке чинилось, гамір, лемент.
Я мало не оглух.
2-й табулярій Чого ж вони?..
1-й табулярій
Все сперечалися, як слід казати, чи «односущий», чи «подібносущий»*
2-й табулярій
До кого?
1-й табулярій Я того не розібрав!
Вони й самі, либонь, того не тямлять...
Провінціалка (в середніх лавах. Убрана з претензіею на виборність, але досить незграбно)
Сусідко, а за віщо се їх судять?
Римлянка ((убрана не без краси, але досить убого)
Ти, певне, не тутешня?
Провінціалка fвражена, але цікавість бере гору)
Я сьогодні
вернулась з подорожі.
Римлянка
Цілий Рим про це говорить. Бач, вони убили дитину...
Провінціалка
Нащо?
Римлянка (з меншою певністю)
Треба їм, для культу.
Відпущеник (з вищої лавки)
Вони дітей їдять!
Провінціалка (до сусідки)
Що ти говориш?!
Чи се ж можливо?
Відпущеник
Хто ж сього не знає?
Провінціалка
Та я се чула... тільки ж... от страхіття!
Відпущеник (нахилившись і зазираючи нахабно провінціалці в лице)
Я, коли хочеш, розкажу достоту.
Я чоловік бувалий, знаю все.
Вони замазують дитину в тісто, а хто новий до їх пристане,— значить, такий, що ще не знає їх звичаїв,— вони дають йому ножа і кажуть:
«Розкрай нам тісто...»
Другий відпущеник (в тому ж ряді, тільки трохи далі, озивається)
От і все неправда!
Верзе абищо! Ти не слухай, пані.
Я розкажу доладпіше.
1-й відпущеник
Аякже,
не чули тут іще брехні твоєї!
2-й відпущеник Брехун до
