Я його Ляля - Маїра Цибуліна

Одним словом, життя у Лариси круто змінилася в кращу сторону. Немов у казці - жила і горя не знала! У школі з’являлася в найкращих вбраннях і ні в чому собі не відмовляла: купувала все що хотіла, не дивлячись на цінник перед цим. Але як говориться не все те золото, що блищить. Так було і з Ларисою. Хоча вона купалася в розкоші, але все-таки у неї не було найголовнішого - дитини. Уже минуло три роки з моменту їхнього весілля, а Лариса ніяк не могла завагітніти. Тоді вона вирішила звернутися до лікаря. Результати показали, що вона була абсолютно здоровою. З цього випливало, що проблеми були в її чоловіка.

- Я хочу дитину, - сказала вона прямо Колі. - Я була у лікаря... Я здорова і можу завагітніти і виносити дитину.

- Я знаю, - відповів спокійно Микола. - У мене не може бути дітей.                                                    

Тоді він їй розповів історію, що трапилася з ним багато років тому.

- Давай усиновимо хлопчика, - запропонувала Лариса.

- Ні.                                                 

- Але чому, Колінька? - заплакала Лариса. - За що мені це, Господи? Я ж нічого поганого нікому не зробила ...

- Досить скиглити. Краще послухай, що я тобі скажу.

 Микола запропонував дружині завагітніти від іншого, на що вона категорично відповіла "ні". Лариса чула про центри штучного запліднення і повідомила про це чоловікові. Але той і від цього категорично відмовився, розповівши одну історію, яка змусила Ларису теж відмовитися від цієї думки.

- Пам'ятаєш мого друга Льоньку? - запитав Коля через деякий час дружину. - Він до тебе небайдужий.

- Ти що! Звідки ти це взяв? - почервоніла Лариса. - Я ні на кого, крім тебе не дивлюся, - почала виправдовуватися вона.

- Я знаю. Не хвилюйся, я тебе не підозрюю в зраді. Що ти можеш зробити, якщо на тебе задивляються інші мужики? Ти ж у мене красуня. Словом, цей Льоня в тебе таємно закоханий.

- Чому ти так вирішив?

- Я ж не сліпий. Так ось, що я тобі запропоную. Якщо він до тебе підбиває клинки, то нам потрібно цим скористатися. Ти з ним пару раз закрутиш, а коли завагітнієш, то кинеш з ним бачитися.

- Ти, що з глузду з'їхав? - сказилася Лариса. - Я ні за що на таке не піду! Я не збираюся тобі зраджувати.

- Тоді я знайду собі іншу дружину, більш зговірливу, ніж ти, - пригрозив Микола.

- Але хіба ти будеш любити цю дитину? Та й мене після цього?

- Тобі не про це треба хвилюватися. Я впораюся зі своїми почуттями як-небудь сам. Ти краще себе налаштуй на те, щоб у нас незабаром народився здоровенький малюк. Те, що він народиться здоровим, я не сумніваюся. Адже Льонька повністю здоровий мужик, нічим не хворіє, спортом займається, не курить, не п'є, нічого не вживає. Від такого народиться хлопчик-богатир!

Так і сталося! Дев'ятого лютого народився у Дзундз син вагою чотири кілограми і абсолютно здоровий, до того ж як дві краплі схожий на матір і лише трохи на справжнього татка. Коля полюбив хлопчика з першої хвилини, коли його взяв на руки. Він з ним няньчився більше, ніж Лариса. Навіть на місяць взяв відпустку, щоб допомагати дружині з немовлям. Вставав ночами, міняв пелюшки, купав малюка, навіть іноді прав брудні пелюшки; кожен день знаходив час, щоб погуляти з хлопчиком на вулиці.

- Ідеальний батько! - говорила Зоя Петрівна. - Любив сина до нестями. Але Лариси він став цуратися після цього.

- Чому?

- Лариса говорила, що він їй все-таки не пробачив зв'язок з його другом, хоча і сам її до цього примусив. Чоловіки - дивні істоти. Спробуй їх зрозумій. Кажуть одне, а роблять зовсім інше. Ось так і потекло життя Лариси. У родині на вигляд начебто все нормально. Син - здоровий, розумний, вчиться на відмінно. Чоловік - красень, багатий, займає гарну посаду в МВС, і весь час просувається службовими східцями. З року в рік вони стають все багатшими і усім забезпеченими: то куплять нову іномарку, то куплять дачку поблизу від столиці з хорошим будинком ... До того ж вони цілою родиною щороку влітку їздили відпочивати за кордон в найкращі курорти з морем і піском. Також Лариса красувалася в найкращому одязі. У неї ж з дитинства був комплекс неповноцінності від того, що вона доношувала речі старшої сестри. Вона почувалася гіршою в класі через це, потім в інституті, поки вона не стала самостійно заробляти. Хоча ті копійки, що вона отримувала за свою виснажливу роботу в школі, вистачало тільки на простенькі наряди. Але для Лариси це вже було краще, ніж той мотлох, який вона раніше носила. Тепер же в ролі дружини співробітника МВС її зовнішності заздрили всі колеги в школі, які не могли собі такого дозволити. Лариса, вийшовши заміж за Дзундзу - не прогадала. З того моменту її почали поважати всі, починаючи від подружок, колег і директора і завучів, і закінчуючи сусідами по будинку. Ларису цей стан речей влаштовував, адже вона завжди хотіла, щоб люди до неї ставилися з належною повагою. Її мрія збулася. Вона була щаслива, завжди виблискувала від радості, що таємно дратувала її так званих подруг, колег по роботі і сусідів по будинку. Але насправді це була тільки маска, яку Лариса одягала, коли виходила зі свого дому. Вона не хотіла, щоб хтось дізнався, що насправді коїлося в її душі.