Вирок для магесси - Надія Залива

У корчмі було тихо, не зважаючи на пообідній час. Вся банда Савітара воліла не з’являтися на очі Карміні. І правильно робили, дівчина була в грайливому настрої, що обіцяло будь-кому з банди великі неприємності. Не дивлячись на обіцянку Савітару, Карміні треба було розважитись, але як на зло, відповідної для цього кандидатури не було.

– Не чекав тебе побачити в Ольській марці, – зізнався ватажок.

– Я скучила, – повідомила дівчина.

– Треба ж, а я думав, що в тебе тут чергове замовлення, – припустив Савітар.

– Ти не радий мене бачити? У ліжку ти казав зовсім інше, – Карміна ображено подивилася на чоловіка.

– Радий, – швидко виправився він.

– Чого не скажеш про твою банду, – невдоволеним голосом промовила Карміна. Вона все ще шукала собі жертву.

– Будь до них добрішою, – дорікнув ватажок.

– Я ж пообіцяла, що постараюся, – повторилась Карміна.

– І як же ти мене знайшла? – Савітар жадав подробиць.

– Це було не складно. Хто ж не знає Савітара: ватажка банди та найкращого найманця в Імперії!

– Ти мені лестиш.

– Ніскільки. Твоя слава іде попереду тебе. Ти завжди все робив бездоганно. І навіть до такої професії, як найманець, ти підійшов з усім своїм фанатизмом.

– Як і ти до своєї, – з докором сказав Савітар.

Корчмар підійшов до їхнього столу і почав виставляти тарілки зі смаженим м’ясом і картоплею, і кухлі з чимось ароматним. Карміна із Савітаром мовчки спостерігали за монотонними рухами господаря закладу.

– Карміна, я хочу бути частиною твого життя, – заговорив Савітар, коли корчмар був далеко.

– Ти й так частина мого життя. Головна її частина.

– Ти тримаєш мене осторонь від усього. Розкажи мені, що відбувається!

– Зараз не час.

– Ти завжди так говориш!

– Я сама залагоджу всі проблеми.

– Я бачу, як ти все залагодила.

Савітар починав злитися. Ця розмова, як і всі попередні, не обіцяла нічого доброго.

– Карміна, – серйозним голосом продовжив Савітар. – Подумай про мою пропозицію.

– Я не можу виїхати зараз, – повідомила магесса.

– Що змінилося? Невже титули щось означають для тебе?

– Ні, вони для мене нічого не означають. Савітаре, я люблю тебе, як і раніше, – дівчина подивилася в карі очі чоловіка.

– Ти знову отримала замовлення? – звузивши очі, поцікавився ватажок.

– Так. Два, – чесно зізналася дівчина.

– Твої замовлення до добра не приведуть. Залиш усе це, і давай поїдемо, поки не пізно.

– Вже пізно, – приречено мовила Карміна.

Ватажок з силою стиснув кулаки. Він давно підозрював, що Карміна глибоко загрузла в інтригах Імперії, і зараз його підозри виправдалися.

– Ти граєш із вогнем! – Савітар стукнув кулаком по столу.

– Я давно з ним граю, – на долоні дівчини спалахнули іскри полум’я.

Карміна спостерігала, як вони розростаються, піднімаючись усе вище. Магесса подивилася на Савітара. Він теж спостерігав за вогнем, але захоплення в його погляді не було. У ньому читалася байдужість і зневага до магії, що була поруч із ним. Карміна швидко погасила вогонь.

– Твій вогонь став зовсім іншим! – заявив ватажок. – Як і ти.

Карміна здивовано подивилася на чоловіка. Такого вона не очікувала почути. Він завжди був байдужим до магії і ніколи не цікавився нею. Але зараз помітив, що білі іскри її магії змінилися червоними.

– Савітар! – покликала Карміна чоловіка.

Він задумливо дивився у вікно і не одразу відреагував на своє ім’я.

– Як тільки я залагоджу всі справи, ми залишимо Імперію і поїдемо на острови удвох. Обіцяю.

– Даси мені знати, коли награєшся, – зло вимовив Савітар і залишив дівчину одну.

– Ти про це дізнаєшся першим, – прошепотіла Карміна в спину ватажку.

Дівчина вийшла на свіже повітря. Їсти більше не хотілося.