Вирок для магесси - Надія Залива

Маленький магічний вогник засяяв на руці дівчини і зісковзнув на підлогу. На її поверхні блищала вода. Схоже постійні дощі підтопили підземелля. Оглянувши підлогу, дівчина зробила ще один обережний крок у потрібному напрямку. Так крок за кроком вона повільно йшла підземеллям. Давно вже лишилися позаду двері до підземелля, і магесса могла прискорити крок, не боячись, що буде почута. Але води менше не ставало, тому Карміна все так же повільно йшла коридорами підземелля. На кожній розвилці дівчина звірялася з планами у своїй голові. Здавалося, що магесса вже цілу вічність йде цими земляними коридорами, яким не було і кінця. Але на черговій розвилці вона звернула у вузький коридор і натрапила на сходи. Вони, як і все у підземному ході, були вириті у землі, а деякі з них були укріплені дерев’яними дощечками. Десь там над головою з’явився промінчик світла.

Опинившись на свіжому повітрі Карміна з жадністю вдихала повітря. Там у потаємному ході його було катастрофічно мало. Але часу на відпочинок вона не мала. Карміна відвела собі на подорож два дні, інакше її хватяться у замку. Не можна було гнівати «темних», адже в замку вони слідкували за кожним її кроком.

Магесса роззирнулася і побачила на околиці лісу коня. Все як і домовлялися, візник виконав доручення. Дівчина застрибнула в сідло, і помчала вздовж лісу. Лише поли її червоного плащу розвивалися на вітрі.