Вирок для магесси - Надія Залива

– Знала, – підтвердила вона. – За простим смертним «темні» так не полюють.

– Чому ж одразу не сказала?

– А навіщо? – дівчина сіла на старий стілець, який на перевірку виявився досить міцним.

– І то, правда, – погодився травник і теж сів.

У кімнаті зависла тиша. Травник думав про щось своє, не бажаючи посвячувати у свої думки дівчину. Карміна чекала.

– Ех, знатно ти мене тоді поганяла, – після тривалої мовчанки заговорив чоловік. – Одного разу я навіть у болоті втонув. Думав, що на шматки тебе розірву як зустріну. Ось тільки все склалося не так.

– Отже, чисто формально я все-таки своє замовлення виконала, – зауважила дівчина.

– Був би я звичайною людиною, вже давно б вирушив на той світ з твоєю допомогою.

– Але ти виявився не таким простим. Знаєш, а я вперше бачу кревна. Раніше думала, що вас не існує. Може, покажеш себе справжнього? – поцікавилася магесса.

Вони не були друзями, але й ворогами перестали бути кілька років тому, і дівчина вирішила перевірити удачу.