Precedent UA — 2015 - Колектив авторів

не може оцінюватися inabstracto. Він повинен оцінюватися відповідно до особливостей кожної справи, підставами національних органів і належним чином документовані фактами, зазначеними заявником у своїх клопотаннях про звільнення. Тривале утримання під вартою може бути виправданим в кожному випадку, якщо існують конкретні вказівки на реальні суспільні інтереси, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи» (§ 79)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–97627

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1274017098

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2014 року, справа № 215/326/14-к, судді: Камбул М. О., Демиденко Ю. Ю. та Тарасенко О. В.; рішення від 31 липня 2014 року, справа 215/4829/14-к, суддя Камбул М. О.; рішення від 22 вересня 2914 року, № 215/84/14-к, судді: Лиходєдов А. В., Тарасенко О. В. та Мельник Ю. П.; рішення від 06 березня 2015 року, справа № 176/411/15-к, судді: Демиденко Ю. Ю., Лиходєдов А. В., Камбул М. О.

Посилання:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39973255

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39974567

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40563447

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42997039

Теза із рішення: «…Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що: відповідно до п. 3 статті 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами; продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи; особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення; існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, … але … тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»; при цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений…»

2) рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 листопада 2014 року, справа № 465/7068/14-к, суддя Кузь В. Я.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41513766

Теза із рішення: «…Така позиція суду базується на судовій практиці Європейського Суду, і зокрема на рішенні від 04 березня 2010 року у справі «Шалімов проти України», Європейський Суд у п. 50 нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно, задокументованих фактів….»

3) рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 листопада 2014 року, справа № 465/10989/13-к, суддя Кузь В. Я.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41502256

Теза із рішення: «…Приймаючи Рішення від 04 березня 2010 року у справі «Шалімов проти України», Європейський Суд у п. 50 нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно, задокументованих фактів»

4) рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2014 року, справа № 755/18976/14-к, суддя Бірса О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40819870

Теза із рішення: «…У п. 84 Рішення ЄСПЛ зазначає, що «порушення … права на захист (див. пункт 95). скомпрометувало докази в цілому у кримінальному провадженні та зробило провадження несправедливим (див., a contrario та mutatis mutandis, рішення від 4 березня 2010 року у справі «Шалімов проти України» (Shalimov v. Ukraine), заява № 20808/02, п. 62).»

5) рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року, справа № 755/27789/14-к, суддя Бірса О. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41364884

Теза із рішення: «…У п. 84 Рішення ЄСПЛ зазначає, що «порушення … права на захист… скомпрометувало докази в цілому у кримінальному провадженні та зробило провадження несправедливим..»

6) рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2015 року, справа № 211/3933/13-к, суддя Сарат Н. О.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43169211

7) рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року, справа № 532/308/15-к, суддя Омельченко І.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45647665

Теза із рішення: «Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що: відповідно до п. 3 статті 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами; продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи; особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не