Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України - Кирило Юрійович Галушко

формах буде блукати мапами до XX ст. Але згодом, з XV ст., із початком доби розквіту європейської картографії місце Русі буде набагато чіткіше локалізованим: одна — південна, у Прикарпатті, інша — північна, у Новгородщині. Але потім ім’я «рутени» як аналог «русинів», відмінних від росіян або московитів, — у сенсі або галичан, або закарпатців, або українців-малоросів загалом, — буде вельми поширеним у картографії: від Австрії та Польщі XVIII ст., Німеччини початку — середини XX ст. до американських, французьких та англійських атласів 1990-х років. Термін «Рутенія» буде застосовуватися і як аналог слова «Русь», відмінний від «Росії» (наприклад: Білорусь — Weiss Ruthenia, а не Weiss Russland на деяких німецьких картах), і як регіональна назва для Закарпаття у французькій та англо-американській картографічній традиції XX ст.

* * *

Вище ми розглянули середньовічні карти, які подавали схематичне, радше умоглядне бачення Божого світу. Створювалися вони ілюстраторами, які працювали в монастирських скрипторіях, і тому ці мапи умовно відносять до «християнської середньовічної картографії» або ж до «монастирських карт». Як ми побачили, бути практичним путівником вони навряд чи змогли 6. Але все-таки за часів середньовіччя з’явилися й карти, які були дуже точними та інструментальними — морські навігаційні карти-портолани. За хронологією вони є вповні «середньовічними» (відомі в джерелах з XII до XVII ст., збереглися з XIV ст.), за віросповіданням авторів та користувачів частково «християнськими» (бо користувалися ними і створювали їх також мусульмани), але разюче відрізняються від карт типу «Т-О». Тому їх вирізняють в окремий сюжет історії картографії.

Слово «портолан» (від італ. porto — порт, гавань) означає навігаційну карту водного простору з описом орієнтирів узбереж та румбовими (компасними) лініями. Історики картографії у XIX ст. зупинилися на назві «морська карта-портолан», аби не плутати з описовими писаними портоланами. Оскільки ми говоримо про карти, то далі в нас «портолан» буде лише навігаційною картою.

Ми можемо здогадуватися, що портолан є нащадком античного периплу. Проте вчені констатують відносно «раптову» появу середньовічних портоланів на початку XIV ст. у вже доволі досконалій формі. Попередні перехідні зразки-«протографи» нам невідомі, але можна припускати, що десь у межах Середземномор’я існувала навігаційна картографічна традиція, яка втратилася для далеких нащадків. Версій щодо виникнення портоланів чимало, і, як зазначає їх дослідник І. Фоменко, найбільш інтригує їхня вражаюча докладність і точність. Остання з точки зору нашої сучасної логіки не могла бути результатом одномоментної інновації, а лише наслідком тривалого збирання і уточнення інформації. Таким чином начебто одразу виникає готовий високоякісний продукт, точність якого буде перевершеною тільки завдяки навігаційним інструментам та астрономічним відомостям доби Великих географічних відкриттів і Просвітництва. Для прикладу зазначимо, що якщо широту могли вирахувати й за часів античності, то довготу — другу необхідну координату, яка відраховувалася від умовного нульового меридіана, — змогли більш-менш адекватно визначати лише мореплавці початку XIX ст., коли використовували хронометр, який «діяв» лише за умови уважного підрахунку швидкості корабля.

Посилює інтригу, наприклад, те, що відома карта турецького адмірала Пірі Реїса з позначенням контурів геть далекої від Османів північної та південної Америки та надміру інших, як на наш погляд, майбутніх відкриттів (1513) належить саме до портоланів. Але без таких інтриг історія була б украй нудною... Тож загадки лишаються, а ми розповімо про відомі щодо портоланів речі та про те, як вони «зачепили» українські терени.

Найстаріший датований портолан, який дійшов до нас, був створений 1311 р. генуезцем П’єтро Вісконте (ми можемо побачити його портолан Чорного моря 1320—1321 рр., але факт у тому, що в XIV ст. одночасно постають вельми потужні картографічні школи в Каталонії та Італії. Пріоритет тут важко комусь віддати, адже портолан уже став популярною річчю.

Як виглядав портолан? Це був сувій пергаменту (овечої або телячої шкури), який був значно витриваліший у морі, аніж папір. На карті були зображені узбережжя Середземного й Чорного з Азовським морів. Окремі карти включають атлантичне узбережжя Європи, північний берег Африки, до Балтики та Британських островів, а на сході — з Червоним морем. Згодом із найпопулярніших фрагментів таких карт почали робити книжкові зшитки (морські атласи). Основними елементами карти були берегова лінія та компасні румби, що виходили з «рози вітрів». Підписувалися порти та об’єкти узбережжя, елементи гідрографії (скелі, мілини). Порти й прибережні міста мали позначки з прапорами та геральдичними символами, які вказували на їхню державну, етнічну або конфесійну приналежність.

Вражає точність деяких портоланів. Виконане українським ученим-географом А. Гордєєвим комп’ютерне порівняння берегової лінії Чорного моря, зображеного на портоланах П. Вісконте (1313 та 1318 рр.), з Каталанського атласу 1475 р. та ін., із сучасним супутниковим знімком показують розбіжність лише 2—7 %. І якщо брати оновлення інформації, то обриси берегів на портоланах XIV ст. не змінювалися, давши одразу «стандарт», незмінний аж до XVIII ст.

Можемо ще для прикладу звернути увагу на околиці Чорного моря в атласі Вісконте Маджоло (1512). Бачимо загальні обриси узбережжя Чорного моря та ближчі держави: Туркія (Туреччина), Команія (половці), Тартаро (Татарія), Полонія (Польща), Русія. Яке саме державне утворення вважається «Руссю» — визначити важко. Імовірно, що Московія, адже капелюх «короля Русі» (тюрбан) ідентичний капелюху царя Татарії, що вказує на політичний зв’язок із Золотою Ордою або «цивілізаційний» зі Сходом взагалі. Великого князівства Литовського, Жемайтійського і Руського або Руського воєводства Польського королівства з центром у Львові це не могло стосуватися. Після виходу Великого Московського князівства з-під безпосередньої влади Орди 1480 р. воно з деяким запізненням потрапляє на портолани як королівство (суверенна держава). Певну загадку становить те, що мав на автор на увазі під таким анахронізмом, як «Команія».

* * *

Якщо італійці були більш прагматичні й зазвичай не виходили у своїх картах за межі Середземномор’я, каталанці з Майорки намагалися позначити й невідомі або маловідомі землі, зображені навколо стандартного портолану — аж до Китаю. Їхня карта була вже не лише портоланом, але побудованою навколо нього картою світу. Саме до таких належить відомий «Каталанський атлас» 1375 р. Він складається з 12 аркушів, 4 з яких містять космографічні та навігаційні деталі. Автором його був Абрагам Креск (1325—1387), юдей з острова Майорка. Він тривалий час був особистим «майстром карт світу та компасів» короля Арагона Педро III. Великі суходільні простори на картах дозволили Креску повправлятися в легендах і спробах надати відносно свіжу корисну інформацію (наприклад, із мандрівок Марко Поло) або знову згадати «народ Гог і Магог», який чекає кінця