Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Підводячи його підсумки, я хочу, насамперед, зосередити Вашу увагу та увагу всіх присутніх на наступних обставинах.

Керівні органи нашої держави відзначають, що небезпечність цього явища в умовах поширення корупції і проникнення її в усі сфери життя суспільства зростає.

Хабарництво, особливо кваліфіковані його форми, підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує їх діяльність негативно впливає на моральний стан суспільства, загрожує процесам реформування економіки і відродження української державності.

Статистичні дані вказують, що у більшості випадків, людина, у якої посадова особа вимагає хабара, не звертається до правоохоронних органів за допомогою у викритті цього злочину. Таким чином, на сьогоднішній день наша держава має великий відсоток латентної (скритої) злочинності по цій категорії справ.

Таким чином, підриваючи довіру громадянина в силу законів, хабарник підриває самі основи діяльності взаємовідносин держави та її громадян, тобто хабарник своїми діями посягає на охорону суспільного ладу України та її економічну систему.

Під час судового слідства встановлено:

Підсудний Бурков Юрій Федорович, працюючи директором державного підприємства «Львівський пивоварний завод», державним службовцем — посадовою особою, з використанням свого посадового становища, під загрозою невчинення дій, які можуть завдати шкоди законним інтересам громадянина Гриценко Олександр Олександрович, а також шляхом умисного створення умов, за яких Гриценко О. О. вимушений дати хабара підсудному Буркову Ю. Ф. з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів — продовження своєї господарської діяльності.

19 квітня 1997 року посадова особа Бурков Ю. Ф. в робочому кабінеті, що розташований в адміністративному приміщенні державного підприємства «Львівський пивоварний завод», за передачу і підпис додатку № 1 до Договору оренди не житлового приміщення по вул. Квітневій у м. Львові одержав від свідка Гриценка О. О. хабар у сумі 1000 доларів США, що по курсу НБУ становить 2800 гривень і більше ніж у 7,5 разів перевищує неподатковий мінімум доходів громадян, що по кримінальним справам цієї категорії визнано законодавцем особливо великим розміром.

Таким чином, підсудний Бурков Юрій Федорович своїми злочинними діями скоїв злочин, передбачений частиною 3 статті 168 КК України за ознаками: одержання хабара в особливо великих розмірах, посадовою особою під загрозою не вчинення дій, які можуть завдати шкоди інтересам того, хто дає хабара, а також умисного створення умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Цей злочин, скоєно підсудним Бурковим Ю. Ф. умисно, тобто він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки, але діючи спрямовано для досягнення мети свого діяння — отримання незаконної грошової винагороди.

Таким чином Бурков Ю. Ф. будучи посадовою особою, порушив обумовлені своїм посадовим становищем обов’язку в результаті яких було заподіяно істотної шкоди інтересам держави а також інтересам приватного підприємця Гриценко О. О. як суб’єкта підприємницької діяльності.

Підсудний Бурков Ю. Ф. своєї вини у скоєні інкримінованого йому діяння під час досудового і судового слідства не визнав, з метою ухилення від відповідальності за скоєний злочин і давав показання, які суперечать один одному.

Але його вина повністю підтверджена матеріалами справи та доказана під час судового слідства.

Допитаний у судовому засіданні свідок Гриценко О. О. показав, що в 1994 році між ТОВ «Яна», яке він очолював і ДП «Львівський пивоварний завод» в особі його директора було укладено договір про оренду не житлового підвального приміщення у м. Львові.

У січні 1997 року, у зв’язку із змінами форми власності — утворенням приватного підприємства (далі ПП), зміною юридичної адреси та банківських реквізитів, свідок Гриценко О. О. звернувся до підсудного для переоформлення договору оренди із ТОВ «Яна» на ПП «Дім». При цьому підсудний зазначив свідку, що сам договір переукладати не потрібно, а лише необхідно внести зміни до договору оренди.

Під час бесіди в кафе «Явір», підсудний запропонував свідку внести додаткову плату за оформлення такого додатку особисто йому — Буркову Ю. Ф. і назвав конкретну суму — 1000 доларів США.

Протягом лютого — березня місяця 1997 року свідок неодноразово звертався до підсудного з проханням передати йому додатки до договору оренди, на що підсудний посилався на те, що не може це зробити, при цьому відмовляв свідку по різноманітним обставинам.

Приблизно на початку квітня 1997 року підсудний зателефонував свідку і нагадав йому, що збитки ПП «Дім» від нарахування пені, штрафів з боку контролюючих органів, а також нарахування штрафів і пені за несвоєчасно внесену орендну плату ПП «Дім» мають тільки з вини самого свідка — невнесення плати за додаток.

Зрозумівши, що підсудний, зловживаючи своїм службовим положенням створює умови для того, щоб він дав Буркову Ю. Ф. хабара, свідок в робочому кабінеті підсудного, на його вимогу, передав Буркову Ю. Ф. 1000 доларів США, після чого останній дав вказівку відповідним працівникам передати свідку примірники додатку до договору оренди.

Свідок на попередньому розслідуванні та у судовому слідстві особливо підкреслював, що підсудний ніколи не пропонував йому передати будь-якої суми в борг, боргових розписок не давав, договорів позики між свідком і підсудним не укладалося.

Слід зазначити, що Гриценко О. О. на підставі ч. З ст. 170 КК України та п. 2 ст. 6 КПК України звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку з тим, що відносно нього мало місце вимагательство хабара і після дачі хабара свідок добровільно заявив про це до порушення кримінальної справи щодо нього відповідним правоохоронним органам.

Показання свідка Гриценка О. О. повністю підтверджуються іншими доказами по справі:

— протоколом заяви Гриценка О. О. про вимагательство у нього хабара Бурковим Ю. Ф.;