Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем - Марк Менсон
Проблеми ніколи не припиняються; вони лише змінюють одна одну і переходять на вищий рівень складності.
Щастя приходить тоді, коли проблеми розв’язуєш. Ключове слово тут — «розв’язуєш». Якщо ви уникаєте проблем або відчуваєте, що у вас проблем немає, ви стаєте нещасними. Якщо ви відчуваєте, що у вас проблеми, яких ви не можете розв’язати, то також стаєте нещасними. Секретний складник — це розв’язання проблем, а не їхня відсутність.
Для щастя нам потрібно щось розв’язувати. Отже, щастя — це дія, діяльність, а не якась безформна штука, яка звалюється вам на голову, і не секрет, який ви відкриєте, прочитавши статтю, що ввійшла в десятку найпопулярніших матеріалів газети «Сільські вісті». Воно не з’являється тоді, коли ви нарешті заробили достатньо грошей, аби добудувати у своєму будинку ще одну кімнату. Ви не знайдете його в якомусь конкретному місці, в ідеї, в роботі — навіть у книжці, якщо вже на те.
Щастя — це постійна робота, бо розв’язувати проблеми — це постійна робота. Розв’язання проблем нинішніх стане підвалиною для проблем завтрашніх і так далі. Справжнє щастя приходить тоді, коли ви маєте проблеми, які вам подобається мати і подобається розв’язувати.
Бувають проблеми прості: їсти смачну їжу, подорожувати в якесь нове місце, перемогти в новій комп’ютерній грі, яку ви нещодавно завантажили. Бувають проблеми абстрактні й складні: відновити стосунки з мамою, знайти роботу, яка вам буде подобатися, подружитися з гарними людьми. Хай би якими були ваші проблеми, шлях один: вирішуйте їх і будьте щасливими. На жаль, багато хто не вважає, що в житті все так просто. Це тому, що вони ставляться до життя в один із двох способів.
1. Заперечення. Дехто заперечує, що в нього взагалі є проблеми. І через це заперечення реальності їм доводиться весь час обманювати себе або відволікатися від реальності. Так вони можуть на короткий час відчути себе краще. Але загалом життя сповнюється непевності, неврозів й емоційних притлумлень.
2. Свідомість жертви. Дехто воліє вважати, що він сам нічого не може вдіяти, аби розв’язати власні проблеми, навіть якщо насправді може. Жертви намагаються звинуватити у своїх проблемах інших людей або обставини. Так вони можуть на короткий час відчути себе краще. Але загалом життя сповнюється злістю, безпорадністю й розпачем.
Люди заперечують проблеми і звинувачують інших із тієї простої причини, що це не вимагає зусиль і здається гарним рішенням, а розв’язувати проблеми — це важко і напружує. Звинувачення і заперечення швидко дають нам дозу емоційного кайфу. Вони допомагають тимчасово втекти від проблем і покращити самопочуття.
Емоційного кайфу можна досягти багатьма способами. Наприклад, уживати різні субстанції на зразок алкоголю, пережити відчуття власної правоти, коли звинувачуєш інших, захват від нової ризикової авантюри. Але це непродуктивний шлях, він веде в нікуди, і не варто скеровувати по ньому власне життя. У багатьох книжках із популярної психології йдеться про те, як досягти емоційного кайфу, а не по-справжньому розв’язати проблему. Психологи-гуру навчать вас використовувати нові форми заперечення й робити вправи, завдяки яким ви на короткий час справді будете почуватися краще. Але всі вони ігнорують базові питання. Пам’ятайте, жодна по-справжньому щаслива людина не стоятиме перед дзеркалом і не переконуватиме себе, що вона щаслива.
Крім того, до емоційного кайфу звикаєш. Що більше покладатися на них, аби покращити самопочуття, то частіше вам доведеться звертатися до перевірених способів розслабитися. Призвичаїтися можна до чого завгодно, це залежить від мотивації. У всіх нас є способи, як полегшити біль від проблем, і якщо користуватися ними розумно, нічого поганого в цьому немає. Але що довше ми тікаємо від проблем, що сильніші дози «анестезії» використовуємо, то сильнішого болю зазнаємо, коли доведеться-таки стати віч-на-віч із проблемами.
Важливість емоцій переоцінюють
У процесі еволюції емоції виникли з однією метою: трохи покращити нам якість життя і присолодити процес репродукції. І все. Емоції — це механізм зворотного зв’язку, який каже нам, що щось, можливо, добре для нас, а щось, можливо, погано. Не більше й не менше.
Так само як біль від дотику до розпеченої плити вчить вас не торкатися її знову, сум від самотності вчить вас не робити такого, через що від вас можуть відвернутися інші. Емоції — це просто біологічні сигнали, які існують, аби підштовхувати вас у напрямку вигідних для вас змін.
Слухайте, я не хочу применшувати серйозності вашої кризи середніх років або непереборної люті від спогаду, що батько напідпитку вкрав у вас велосипед, коли вам було вісім. Але якщо подумати, якщо вам хріново, значить, мозок підказує вам, що є якась проблема, якої ви волієте не помічати і не вирішувати. Іншими словами, негативні емоції — це заклик до дії. Якщо ви переживаєте їх, значить, треба щось робити. Натомість позитивні емоції — це винагорода за успішну діяльність. Коли ви переживаєте їх, життя здається простим, і вам нічого не лишається, крім як насолоджуватися ним. А потім, як і все в житті, позитивні емоції минають. Адже з’являються нові проблеми.
Емоції — це частина рівняння нашого життя, але не все рівняння. Якщо вам щось подобається, це ще не означає, що воно справді добре. Якщо вам щось не подобається, це ще не означає, що воно справді погане. Емоції — не більше ніж знаки, припущення від нашої нейробіології. Це не заповіді. Тому нам не варто завжди довіряти власним емоціям. Насправді я вважаю, що ми мусимо навчитися завжди перевіряти їх.
Людей дуже часто вчать притлумлювати емоції, особливо негативні — причини можуть бути різні: особисті, соціальні, культурні. На жаль, заперечувати власні негативні емоції означає заперечувати зворотні механізми, що допомагають розв’язувати проблеми. Як результат, часто звичка притлумлювати негатив змушує людей відмовлятися визнавати свої життєві проблеми. А якщо вони не вміють розв’язувати проблеми, то не вміють бути щасливими. Не забувайте, біль завжди служить конкретній меті.
Є й такі люди, які надто довіряють власним емоціям. Вони все виправдовують своїми відчуттями. «Ой, я
