До зір крізь терня, або хочу бути редактором - Святослав Караванський

Мабуть, тут винна не мова, а ті, хто формує мовні смаки, а саме майстри слова, які зациклились на одній якійсь формі і не хочуть збагачувати свої тексти синонімами. А синонімів до слова насолоджуватися ми ж маємо ой-ой-ой!

Послухаймо класиків. Пише І. Нечуй-Левицький: “Ваті хотілось, щоб тільки її саму слухав Леонід Семенович, щоб тільки чарувався її піснею”. Отже, природою, співом, грою артистів, мистецтвом можна чаруватися. Зрештою, можна і захоплюватися чимось, і мати насолоду або заживати насолоди з чогось. У деяких випадках можна вживати форми упиватися чимось, смакувати щось або й кайфувати (коли дія неперехідна). Вибір широчезний.

Дуже негарне враження справить на ерудованих батьків дитяча книжка, де принцеси перетворюються на Попелюшок і навпаки. Перетворюється вода на пару, або механічна енергія на електричну. Живі ж істоти у казках і не тільки обертаються на інші (чи в інші) істоти:

Коли в авторській мові синонімічні форми нівелюються і їх заступає якась одна на всі випадки життя, таке мовлення не збагачує дитячу уяву, а збіднює.

Отже, якщо автори, ширяючи на крилах фантазії, часом не звертають уваги на якість уживаних лексичних одиниць, то Редактор від Бога має цей авторський гріх направити.

Письменник, як і всякий знавець своєї справи, мусить добре знати засоби, якими він оперує. Засоби ці – це слова і мовні звороти тої мови, якою пише автор. Лексикографи фіксують ці засоби у словниках. Нема письменника, який би не тримав на своєму робочому столі словників. Проте спілка автор-словник не завжди сприяє творчості, часом, навпаки, може шкодити. Це трапляється, коли автор сприймає написане у словниках за істину в останній інстанції (погляд № 1). Це саме може трапитися і тоді, коли автор, навпаки, не покладається на словники, а вирішує бути словникарем сам (погляд № 2).

Розгляньмо перший випадок:

Коли автор беззастережно вірить словникам, редактор має потроїти увагу, бо словники, а надто видавані в СССР, часом можуть підсунути автору свиню. Так, усі українські словники слідом за Грінченком твердять, що слово пані невідмінюване слово. А це суперечить практиці. У нашій літературі повно виразів, де пані відмінюється: говорив із панею Н., сів між панями, писання манірних пань тощо. Отже, до написаного у словниках треба підходити з певною дозою скепсису. І ця доза має “знайти притулок” саме в голові редактора.

Не секрет, що той, хто вживає слово покоробити, позичає його з російської мови, бо в українській мові до 20-х років XX століття цього слова не зареєстровано. Узявши РУС совєтського видання, інженер людських душ прочитає: покоробить – покоробити. Отож він і пише: “Від цих слів її покоробило”. Віра словникам псує авторський стиль. Таж ми маємо слово перекорчити. І звучить воно не гірше: “Від цих слів її перекорчило”.

Деякі стандартні звороти, рекомендовані словниками, через частоту вживання так заяложено, що виникає потреба шукати їм заміну. Дуже вже зачовгану пару справляти враження наша мовна стихія може висловлювати цілим рядом інших зворотів. Замість того, щоб казати “Виступ партизана справив на дітей глибоке враження”, цілком на місці буде таке речення: “Виступ партизана глибоко запав у душу дітям”. Зворот цей має й варіянт западати (запасти) в серце. Знання таких фразеологічних синонімів дуже потрібне для недопущення повторень у тексті, бо в процесі розповіді оповідач може потребувати ідіоми справляти враження не один раз.

Пише радянський класик “Десятки разів [Синявін] бував в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків”. Виникає питання, навіщо така закрутистість у стилі: віддати данину поваги? Чи такий вишуканий стиль конче потрібен тут? Хіба не можна висловитись простіше? Простота ж – сестра геніяльности. Крім того, автор задекларував себе українським письменником, то нащо ж вдаватися до калькування іншомовних стилів? Нема сумніву, що, вживши наведену кальку, автор “відштовхувався” від російської ідіоми отдать дань уважения кому. Що ж, мова має розвиватися і навіть запозичувати лексику з інших мов. Але таке запозичення повинно одягатися в українські шати, тоді це буде творче збагачення рідної мови. Класик же пішов за порадою до словників. Російської ідіоми отдать