До зір крізь терня, або хочу бути редактором - Святослав Караванський

От де джерело світових літературних стилів!

Розгляньмо ще одну недугу володарів пера, та й деяких редакторів теж. Ця недуга полягає у любові до слів-паразитів. Класичним прикладом цієї недуги є канцелярський штамп звільнити з обійманої посади, який передбачає існування ще й необійманої посади і можливість звільнення також і з неї. Ліками від цього штампу буде короткий вираз звільнити з посади. Недуга ж має силу інших проявів:

“Два рази по два – цитує автор таблицю множення – дорівнює чотирьом”. У цій цитаті аж два слова-паразити: 1. рази та 2. дорівнює. Бо ж досить сказати “Два по два – чотири”. Аналогічно “Сім раз по вісім – дорівнює п’ятдесяти шести” можна спростити й полегшити вимову, сказавши “Сім по вісім – п’ятдесят шість”.

Прийменник ЗА дуже часто вживано без потреби. Наприклад: “Держава за своєю природою – це насильство”. Тут ЗА виступає в ролі паразита, бо можна ж сказати “Своєю природою держава – це насильство”, і зміст збережеться. Роль паразита дуже до смаку словечку ЗА, “за підтримки” багатьох авторів. Пише гуморист: “Абсолютно неясно, за яким правом вони звуть себе студентами”. А що як сказати “…неясно, яким правом вони звуть себе…”? У іншому тексті читаю “За щасливим збігом обставин появу твору помітила дружина”. Тут можна обійтись такими словами: “Щасливим збігом обставин…” або “Збігом щасливих обставин…”. Вживання ЗА у подібних виразах канцеляризує текст, бо свідчить про переклад автором російських штампів по своей природе, по какому праву, по счастливому совпадению. Наша ж мова може обходитись без прийменника ЗА.

Наведені вислови – це два переклади латинського звороту Exceptis excipiendis, що буквально значить за винятком вартого винятку. Латинські вирази відомі своєю лаконічністю. Усе, за винятком вартого винятку дуже влучно відтворює думку, яку хоче висловити мовець, уживши його. Буквальний переклад найкраще віддає зміст оригіналу. Але дехто воліє вживати довгий і невдалий переклад усе, за винятком того, що треба виключити. Цей переклад запозичено і перекладено з “Краткого словаря латинских слов, сокращений и выражений”, виданий 1975 р. в Новосибірську і, можливо, пізніше перевиданий деінде.

Як знаємо, слова-паразити шкодять мовному стилю будь-якого тексту, а в перекладах латинських афоризмів вони все одно, що мовний туберкульоз.

Слова-паразити часом не виступають окремим словом, а маскуються, підлатавшися до якогось іншого слова. Таким “підлатанцем” виступає слово ВСЕ, приліпившись до слова загальний. Слово це не потребує подовження, воно цілком добре передає думку там, де дехто, копіюючи інші мови, вживає форму всезагальний.

Пише гуморист: “Досить сказати, що при цьому всезагальному сум’ятті Черевик… кинувся до дверей…”.

Без паразита: “Досить сказати, що при цьому загальному сум’ятті Черевик… кинувся до дверей…”.

Чи змінився зміст, хоч на макове зерня?

Що ж ізмушує навчених калькувати лексику на взір нормативних російсько-російських словників “творити” форму всезагальний?

Пояснення тут лежить на поверхні. Автори наведених зразків калькують російське слово всеобщий, і в них виходить всезагальний. Задумуватись над якістю одержаного витвору чи зіставляти його з нашою мовною традицією творці таких лексем не звикли. Бракує їм і природнього мовного смаку. Вірніше, їхній мовний смак розвинувся під впливом не української, а російської мови.

Зляпали раз-два, і маєш “украінскій” текст.

Але форма загальний цілком заступає російську форму всеобщий у всіх мовних конструкціях, і нам не треба нічого додавати до нашого слова. Але цього не можна сказати про російську мову. Там у ряді випадків слово общий не заступає слова всеобщий. “Кандидатура получила общее одобрение” по-російськи не звучить, треба для легкомовности або ритмомелодичности подовжити слово общее і сказати “всеобщее одобрение”. Нам же в такому подовженому слововжитку нема потреби: форма загальний легкомовна в усіх випадках.

Треба лише додати, що там, де “загальність” поширюється на цілий світ або ціле людство, варто замість слова загальний вжити форму всесвітній: Всесвітня декларація людських прав, Всесвітня конфедерація праці.

До слів-тихарів, що нищечком підкрадаються до нормальних слів і паразитують на їхній популярності, належить і слово БАГАТО. Воно паразитує на цілому ряді слів: багаточисленний (коли треба сказати просто численний), багаторазовий (коли краще сказати кількаразовий), багатолітній (краще сказати довголітній), багатоголовий (краще – стоголовий), багатосторонній (краще – рясногранний), багатоколірний (краще – ряснобарвий). Те саме і зі словом багатостраждальний, яке повторює структуру російського слова многострадальный. Нащо нам копії та ще й із паразитами, коли ми маємо своє