Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

коротку розповідь про дитячу сексуальність. Те, що я вам розповів про системи органів живлення та виділення, я можу доповнити, спираючись на матеріал, пов’язаний з іншими системами органів. Сексуальне життя дитини полягає лиш у вияві цілої низки часткових інстинктів, які незалежно один від одного шукають задоволення почасти на власному тілі дитини, почасти на зовнішніх об’єктах. Серед органів тіла дуже швидко на перший план виходять геніталії: є люди, які безперестану дістають насолоду від власних геніталій без допомоги інших геніталій або об’єкта, починаючи від онанізму, звичайного в немовлят, і закінчуючи онанізмом у періоді статевого дозрівання, а потім не уривають цей процес ще бозна-скільки років. А втім, онанізм не можна вичерпно пояснити кількома фразами, ця тема потребує всебічного обговорення.

Попри моє бажання якомога скоротити виклад, я мушу ще розповісти вам про сексуальну допитливість дітей. Вона дуже характерна для дитячої сексуальності й відіграє важливу роль в утворенні симптоматики неврозів. Інфантильна сексуальна допитливість прокидається дуже рано, часто на другому році життя. Вона не пов’язана з різницею статей, яка нічого не означає для дітей, оскільки — принаймні хлопчики — гадають, ніби в обох статей ті самі чоловічі геніталії. Якщо хлопчик зробить відкриття і побачить, що в його малої сестри чи подруги є піхва, то спершу не вірить свідченням власних чуттів, не здатний уявити собі, щоб у подібної до нього людської істоти не було такої вартісної для нього частини. Згодом він лякається можливості, що раптом розкривається перед ним: чуті раніше погрози, пов’язані з надто великою увагою, якої він надавав своєму невеличкому членові, нарешті починають діяти. Хлопчик потрапляє під владу кастраційного комплексу, який значно впливає на формування його характеру, якщо він лишається здоровий, на утворення неврозів, коли він захворює, і на силу виявленого опору, коли його лікують аналітичним методом. Про малих дівчаток ми знаємо, що через брак великого і помітного пеніса вони почуваються тяжко скривдженими, заздрять хлопчикам, які володіють тим добром, і головно цим почуттям пояснюється, що в них виникає бажання бути чоловіком; це бажання згодом знову проступає в неврозах, які виникають, коли жінки зазнають невдачі у своїй жіночій ролі. А втім, клітор у дівчаток у роки раннього дитинства відіграє абсолютно ту саму роль, що й пеніс, він є носієм особливої чутливості, місцем, де можна досягти автоеротичного задоволення. Щоб дівчинка нормально розвинулась у жінку, ця чутливість досить рано й цілком повинна перенестися з клітора на вхід у піхву. У випадках так званої сексуальної анестезії жінок клітор уперто зберігає свою чутливість.

Сексуальний інтерес дитини спершу звертається до проблеми, звідки беруться діти, — тієї самої, що лежить в основі загадки фіванського сфінкса, — і його пробуджує здебільшого егоїстичний страх перед народженням нової дитини. Відповідь, яку тримають наготові, мовляв, дітей приносить лелека, натрапляє частіше, ніж нам здається, на недовіру навіть у маленьких дітей. Відчуття, що дорослі приховують від неї правду, вельми сприяє усамітненню дитини і розвиткові її чуття незалежності. Але сама дитина не в змозі вирішити проблему власними засобами, бо її нерозвинена сексуальна конституція обмежує можливості пізнання. Попервах дитина гадає, ніби діти народжуються тому, що люди з’їдають щось особливе, вона не знає, що тільки жінки можуть народжувати дітей. Згодом дитина дізнається про це обмеження і полишає думку, ніби діти народжуються з їжі, таке уявлення зберігається тільки в казках. Трохи більші діти зауважують, що й батько повинен відігравати певну роль у народженні дітей, проте не можуть здогадатись яку. Якщо вони випадково стануть свідками статевого акту, то гадатимуть, ніби в них перед очима спроба силою подолати жінку, бійка, садистська інтерпретація коїтусу. Спершу вони ніяк не пов’язуватимуть цей акт із народженням дітей. Побачивши плями крові на ліжку або білизні матері, вони вважатимуть їх за докази тих ушкоджень, які заподіяв їй батько. Ще підрісши, діти вже здогадуються, що чоловічий статевий член відіграє певну важливу роль у появі дітей, проте не можуть приписати йому ніякої іншої функції, крім сечовипускання.

З самого початку діти однодушно гадають, ніби народження дітей має відбуватися через відхідник, тож діти з’являються на світ, мов грудки калу. Тільки після втрати всякого інтересу до анальної ділянки діти полишають цю теорію й переходять до припущень, що розкривається пуп або що місцем народження дітей є проміжок на грудях між двома молочними залозами. Таким чином допитлива дитина помалу-малу підступає до знань про факти сексуального життя або — через своє невідання — проминає їх, аж поки, здебільшого в роки перед статевим дозріванням, дістає про них звичайно неповні й зневажливі пояснення, які часто травмують юну душу.

Вельмишановні добродійки і добродії, ви вже напевне чули, що в психоаналізі термін «сексуальне» стали вживати в надміру широкому розумінні, щоб можна було підтримати твердження про сексуальне походження неврозів і сексуальне значення симптомів. Тепер ви вже самі здатні виснувати, наскільки обґрунтоване таке широке розуміння сексуальності. Уявлення про сексуальність ми поширили лише настільки, щоб воно охопило сексуальне життя збоченців і дітей. Це означає, що ми йому надали належної повноти. А те, що називають сексуальністю поза межами психоаналізу, — це вузько обмежене, призначене для продовження роду сексуальне життя, яке називають нормальним.

Лекція 21

Розвиток лібідо і сексуальної організації

Вельмишановні добродійки і добродії! В мене склалося враження, що я не спромігся переконливо пояснити вам важливість збочень для нашого розуміння сексуальності. Тож я хочу, наскільки зможу, вдосконалити і доповнити свій попередній виклад.

Не думайте, ніби самі тільки збочення змусили нас змінити наші уявлення про сексуальність, і тепер ця зміна породжує найзапекліший опір. Ще важливішою передумовою цієї зміни стало вивчення дитячої сексуальності, і тільки однаковість результатів обох досліджень остаточно визначила нашу думку. Але вияви інфантильної сексуальності, хоч якими очевидними вони можуть бути в пізньому дитячому віці, на своїх зародкових стадіях, здається, цілком розчиняються в тумані невизначеності. Ті, хто не зважатиме на історію їхнього розвитку та їхні зв’язки, які відкриваються під час психоаналізу, будуть просто заперечувати властивий їм сексуальний характер і натомість припишуть їм якусь невизначеність. Не забувайте, що в нас і досі немає загальновизнаного критерію оцінки сексуальної природи того чи того феномену, — цим критерієм знову-таки може бути лише пов’язаність феномену з репродуктивною функцією, проте таке визначення ми вже відкинули як занадто вузьке. Біологічні критерії, що їх запропонував В. Фліс у вигляді двадцятитриденних та двадцятивосьмиденних циклів, не витримують жодної критики; хімічні особливості сексуальних феноменів, існування яких можна припустити, ще чекають свого відкриття. Зате сексуальні збочення дорослих — цілком певні і недвозначні. Як свідчить уже сама їхня загальнопоширена назва, вони мають безперечно сексуальну природу. Можна, звичайно, називати їх дегенеративними ознаками або якось інакше, проте ніхто не наважиться зарахувати їх куди-інде, а не до феноменів сексуального життя. Коли брати до уваги тільки їх, у нас є всі підстави для твердження, що сексуальність і продовження роду не збігаються між собою, бо ж очевидно, що всі ті збочення не мають за мету продовження роду.

Я бачу тут одну цікаву для нас паралель. Тим часом як для більшості «усвідомлене» та «психічне» означають одне, ми були змушені поширити уявлення про «психічне», вважаючи за психічне й те, що не є усвідомленим. Те саме,