Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

   4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

До частини першої. Частина перша пропонує визначення прибережної захисної смуги. Більш повне, на наш погляд, визначення наведене у ст. 1 ВК України. За цим визначенням, прибережна захисна смуга - це "частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж: нарешті території водоохоронної зони". Режим прибережної захисної смуги визначається ч. 2 коментованої статті, а також ч. 2 ст. 89 ВК України.

Розмір прибережних захисних смуг визначається відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 60 ЗКУ (див. вище).

До частини другої. Коментована частина (зміст якої ідентичний змісту ч. 2 ст. 89 ЗКУ) безпосередньо визначає обмеження, з урахуванням яких повинні використовуватися прибережні захисні смуги. У цілому вони сформульовані достатньо конкретно та однозначно і роз'яснення не потребують, за винятком основного обмеження - на будівництво у прибережній захисній смузі (п. "г" коментованої частини).

Закон забороняє будівництво у прибережних захисних смугах, роблячи виняток для будівництва "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд. В Україні, особливо у АР Крим, існує практика забудови узбережжя в межах прибережних захисних смуг т. з. "елінгами" - приміщеннями для збереження маломірних суден, які в дійсності є житловими помешканнями з усіма комунальними зручностями. При цьому не тільки порушується навколишній ландшафт, а й забруднюється навколишнє середовище, знищуються об'єкти рослинного світу, у тому числі унікальні[159]. Крім того, поширеною є практика огородження прибережних ділянок капітальними парканами до самого урізу води. Ні описані елінги, ні капітальні паркани не відповідають поняттю "гідротехнічних, гідрометричних та лінійних" споруд, тому їх зведення у прибережних захисних смугах потрібно вважати незаконним.

Слід наголосити, що поняття та загальна характеристика гідротехнічних споруд (тобто споруд для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод - дамб, гребель, водоскидів, водоспусків, споруд водовідведення тощо) визначаються СНиП 2.06.01-86 "Гидротехнические сооружения. Основные положения" (неофіційний текст документу наведено на компакт-диску, що додається).

До частини третьої. Аналогічне коментованому положення вміщене у ч. 3 ст. 89 ВК України. Це положення може бути застосоване лише у випадку, коли межі прибережних захисних смуг змінюють своє розташування разом зі зміною розташування чи характеристик водного об'єкту. В іншому випадку будівництво об'єкту є незаконним і тягне безумовний обов'язок знесення будівлі або споруди.

На наш погляд, у разі зміни меж прибережної захисної зони із коментованої норми випливає лише обов'язок припинити експлуатацію об'єктів, котрі не відповідають режиму прибережної захисної смуги. Вимога ж "винесення" об'єкту за межі смуги за своєю при­родою передбачає позбавлення права власності на об'єкт нерухомості. Вважаємо, що при­мусове перенесення, враховуючи гарантії непорушності права власності, встановлені ч. 5 ст. 41 Конституції України, без чіткого процедурного забезпечення (на сьогодні відсутнього) реалізоване бути не може.

До частини четвертої. Положення коментованої частини позбавлене смислового наван­таження, адже жоден законодавчий акт (у т.ч. ВК України - див. ч. 2 ст. 89) не містить більш детальних норм щодо режиму господарської діяльності у межах відповідних прибережних захисних смуг, ніж ч. 2 коментованої статті.

1. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

2. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

До частини першої. Розмір прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах зазвичай істотно більший, ніж у випадку з іншими водними об'єктами (див. ст.ст. 60, 61 ЗКУ та коментар до них), проте режим таких прибережних захисних смуг значно більш ліберальний.

Коментована частина відтворює положення ч. 2 ст. 90 ВК України.

В цілому обмеження, накладені ч. 1 ст. 62 ЗКУ на використання прибережних захисних смуг, є чіткими та зрозумілими.

Певного роз'яснення може потребувати вжитий у п. "г" термін "сильнодіючі пестициди". Законодавець використав у коментованій нормі цей застарілий термін, що зараз у санітарній практиці не вживається. На сьогодні поняття пестицидів визначається ст. 1 ЗУ "Про пестициди та агрохімікати", а існуюча сьогодні в Україні гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності (ДСП 8.8.1.2.002-98. Державні санітарні правила і гігієнічні норми "Гігієнічна класифікація пестицидів за ступенем небезпечності", затверджені Постановою Першого заступника Головного державного санітарного лікаря України 28.08.1998) передбачає їх поділ на 4 класи: І - надзвичайно небезпечні, II - небезпечні, III - помірно небезпечні, IV - малонебезпечні. Застарілий термін "сильнодіючі пестициди" відповідає сучасному терміну "надзвичайно небезпечні пестициди".

До частини другої. Коментована частина відсилає до "закону", під яким, очевидно, мається на увазі ВК України (ч. 1 ст. 90), де зазначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських