Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів
В інших випадках одні й ті ж слова нормативного тексту входять до змісту і гіпотези, і диспозиції правової норми, що формулюється у цьому тексті. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК «майнова шкода, завдана... відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала». Із цього законодавчого положення прямо випливає право особи на відшкодування майнової шкоди. Це — частина диспозиції правової норми. Інша частина диспозиції цієї ж правової норми покладає на боржника, правопорушника обов’язок відшкодування. До гіпотези цієї правової норми також входять слова «майнова шкода» (завдана) особі (кредитору, потерпілому). Особа несе обов’язок відшкодування майнової шкоди, якщо вона «її завдала». Таку ж ситуацію ми бачимо в наступному випадку.
Відповідно до абзацу четвертого ч. 6 ст. 6 проекту Трудового кодексу[166] трудове законодавство не застосовується, якщо фізична особа виконує роботу за цивільно-правовим договором. Згідно абзаців першого і третього ч. 9 ст. 6 проекту ТК «трудове законодавство не застосовується (крім законодавства про охорону праці) у разі, якщо... фізична особа виконує обов’язки за цивільним договором, який передбачає виконання нею певної роботи на користь іншої сторони договору». Складається враження, що гіпотези правових норм, встановлених наведеними положеннями проекту Трудового кодексу, співпадають: ці норми поширюються на відносини, що виникають на підставі цивільного договору, що укладається фізичною особою-виконавцем робіт із замовником Диспозиції цих правових норм визначають законодавство (трудове), що не застосовується до таких відносин. Це — правильно, але тільки для цілей першого приближення до проблеми. Поглиблюючись у зміст ч. 9 ст. 6 проекту ТК, ми помічаємо особливості диспозиції правової норми, встановленої цим положенням: на відповідні відносини не поширюється трудове законодавство не повністю, а за винятком законодавства про охорону праці. Це — виняток не тільки із диспозиції даної правової норми, а й виняток із гіпотези: є певні відносини (відносини щодо охорони праці як частина відносин, що виникли на підставі цивільного договору про виконання роботи фізичною особою), на які дія диспозиції правової норми, про яку йдеться, не поширюється. Отже, правова норма, що встановлена ч. 9 ст. 6 проекту ТК, має не тільки вужчу диспозицію, а й вужчу гіпотезу (сферу дії), тому за критерієм сфери дії правова норма, що встановлюється ч. 9 ст. 6 проекту ТК, є спеціальною у відношенні до правової норми, що встановлена ч. 8 ст. 6 проекту ТК.
9. Інколи формулювання гіпотези і диспозиції правових норм є настільки тісно пов’язаними, що взагалі їх трудно розрізнити. Так, ст. 1230, 1231 ЦК визначають окремі види прав та обов’язків, що входять до складу спадщини. Раз тут визначаються права, які можуть отримати спадкоємці, і обов’язки, що можуть виникнути у них, то логічним буде висновок про те, що визначення цих прав та обов’язків і є формулюванням диспозицій відповідних правових норм. І це буде правильним. Але ж до цього зміст ст. 1230, 1231 ЦК не зводиться. У них формулюються і гіпотези правових норм. У цьому запевнити співрозмовника чи читача трудно, тому використаємо таку аналогію. Припустимо, що в ст. 1230 ЦК будуть встановлюватись не види майнових прав, що входять до складу спадщини, а й види майна. Наприклад: «Транспортні засоби входять до складу спадщини за умови, що спадкоємці мали на день відкриття спадщини документи на право управління такими засобами. Житлові будинки, квартири входять до складу спадщини за умови відсутності у спадкоємців житла, що належить їм на праві власності. Цілісні майнові комплекси приватних підприємств входять до складу спадщини завжди». Якби такі формулювання були включені до ст. 1230 ЦК, то ні в кого не виникало б сумніву в тому, що цією статтею визначаються об’єкти відповідних правовідносин (іншими словами, — сфери дії відповідних правових норм) і спеціальні умови виникнення відповідних правовідносин. Відтак у змісті наведених вище умовних формулювань є і диспозиції, і гіпотези правових норм. Тепер порівняємо наведений вище умовний зміст ст. 1230 з реальним змістом цієї статті. Ми бачимо, що різниці між ними в частині того, про що тут йдеться, немає. Отже, у чинній редакції ст. 1230 ЦК формулюються не тільки диспозиції, а й гіпотези відповідних правових норм, а ці правові норми за критерієм сфери дії є спеціальними порівняно з правовою нормою, що встановлюється ст. 1218 ЦК і відносить до складу спадщини усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
10. Суперечать логіці відповідних законодавчих положень спроби виявити загальну і спеціальну норму у випадках, коли ці норми регулюють різні відносини. Зауважимо, однак, що спроби вирішувати колізії між правовими нормами, що регулюють різні відносини, здійснюються не тільки при правозастосуванні. У науці «вирішується», зокрема проблема колізій між регулятивними і охоронними нормами. Тут йтиметься про тлумачення частин четвертої — шостої ст. 22 Закону «Про міліцію» («працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством. ... За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом») і частин шостої, сьомої ст. 22 Закону «Про пожежну безпеку» («особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо ... За особами рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільненими зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років, зберігається право на пільги відповідно до нього Закону »).
При розгляді справи щодо права на пільги Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що правові норми, сформульовані в частині шостій ст. 22 Закону «Про міліцію» і частині сьомій ст. 22 Закону «Про пожежну
