Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Стародуб Святослав відчував особливо сильний біль та фізичні страждання.

Серед злочинів проти особи вбивство являє собою особливу небезпеку для суспільства. Будь-яке умисне вбивство є злочином. Найбільш небезпечним видом убивства є умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, передбачених ст. 93 Кримінального кодексу України, тобто вчинене з особливою жорстокістю.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини», умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих страждань. Ця обтяжуюча відповідальність ознака пов’язується законом не тільки із засобом убивства, але й з іншими обставинами, які свідчать про намір винного на вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Такі обставини, як вибір об’єктом помсти малолітньої дитини в безпорадному стані, а також те, що поранений хлопчик протягом певнго часу відчував особливо сильний біль та страждання від пошкоджень, а також те, що Ігнатосян залишив закривавлену дитину помирати, свідчать про те, що підсудний виявив особливу жорстокість при позбавленні потерпілого життя.

У зв’язку з викладеним вважаю, що дії Ігнатосяна А. Г. правильно кваліфіковані органами слідства за п. «е» ст. 93 Кримінальною кодексу України.

Шановний суд!

Кожна людина має невід’ємне право на життя. Перше слово Славік промовив: «Ма-мо». І коли умирав від жорстоких ран, заподіяних йому Ігнатосяном, слабкими вустами прошепотів: «Ма-мо». Це було останнє слово в житті померлої дитини. Непомірне горе потерпілої, вона втратила найдорожче — дитину.

Допитані у судовому засіданні потерпіла Столярова Ірина, представник потерпілої Столярова Оксана, свідки Ніс, Юдини, Чередниченко та інші пояснили, що Славік був слухняний, обдарований хлопчик. Він не заслуговував на жорстоке ставлення Ігнатосяна. Потерпіла Столярова Ірина постійно займалась вихованням Славіка, і для неї син був найдорожчою людиною. Ігнатосян, усвідомлюючи це, жорстоко бив хлопчика. 5 грудня 1995 року близько 23 години вбив сина своєї дружини.

Потерпіла Столярова Ірина та її малолітній син Славік характеризуються позитивно.

Підсудний Ігнатосян також позитивно характеризується за місцем роботи та мешкання, щиро розкаявся у скоєнні злочину. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Ігнатосян скоїв злочин у стані осудності.

При призначенні міри покарання Ігнатосяну суду необхідно врахувати характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину з особливою жорстокістю, дані про особу підсудного, вчинення злочину в стані сп’яніння, а також щодо малолітнього, який перебував у безпорадному стані, що згідно з пп. 6, 11 ст. 41 Кримінального кодексу України є обставинами, які обтяжують відповідальність.

З урахуванням обставин вчинення злочину, засобу вбивства, заподіяння тяжких наслідків — смерті людини, а також вчинення злочину щодо малолітнього, який перебував у безпорадному стані, вважаю, що підсудний Ігнатосян становить виняткову небезпеку для суспільства і до нього необхідно застосувати міру покарання, передбачену ст. 24 Кримінального кодексу України.

Вважаю, що позовні вимоги потерпілих Столярової Ірини та Столярової Оксани підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки злочинними діями Ігнатосяна їм заподіяна моральна шкода.

Шановний суд!

Вважаю, що суд має всі підстави визнати Ігнатосяна Артура Гургсновича винним у скоєному злочині, передбаченого п. «е» ст. 93 Кримінального кодексу України, і призначити йому виняткову міру покарання — смертну кару.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України.

Завершується розгляд складної кримінальної справи щодо обвинувачення підсудного Сергія Мельника у вчиненні умисного вбивства громадянки Лелюк Тетяни при обтяжуючих обставинах. Трагедія цієї справи подвійна: по-перше, обірвалося життя молодої жінки, матері двох малолітніх діток, дочки сивих немолодих батьків, коханої дружини Ігоря Степановича Лелюка; по-друге, органи попереднього слідства звинувачують у вчиненні цього найнебезпечнішого злочину молоду людину, Мельника Сергія Івановича, який також має сім’ю, батьків, хорошу репутацію на роботі, за місцем проживання і він заперечує свою причетність до цього злочину. Ще на початку XVII століття французький письменник Жан-Жак Руссо писав: «Тисяча шляхів веде до помилки, а до істини — тільки один».

Сьогодні у мене складне завдання — допомогти суду знайти істину. Вона одна у справі: або підсудний Мельник винний у вчиненні умисного вбивства гр-ки Лелюк при обтяжуючих обставинах, або — невинний. Вийти на шлях істини мені допоможе ретельний аналіз доказів, зібраних на попередньому і судовому слідствах.

Органи попереднього слідства звинувачують Сергія Мельника в учиненні умисного вбивства гр-ки Тетяни Лелюк біля її будинку № 4 по вул. Рівненській, 22 лютого 1996 року близько 20 години за таких обставин: Мельник зустрів Лелюк і запропонував вступити з ним у статевий зв’язок. Лелюк відмовила, тоді Мельник узяв із землі камінь і наніс удар потерпілій з метою подолати її опір. Коли Лелюк знепритомніла, він відтягнув її на город біля будинку № 6, двічі зґвалтував, а потім з метою приховати вчинений злочин убив її.

Кримінальна справа за фактом убивства гр-ки Тетяни Лелюк була порушена 24 лютого 1996 року слідчим прокуратури за ознаками злочину, передбаченого ст. 94 Кримінального кодексу України.

20 березня 1996 року в районному відділі внутрішніх справ свідок Мельник зізнався у вчиненні зґвалтування та вбивства гр-ки Лелюк. Т з ним, як свідком у справі, було проведено відтворення обстановки та обставин події.

20 березня Мельник був затриманий як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого п. «ж» ст. 93 КК, і допитаний прокурором району без участі захисника. 21 березня слідчий пред’явив Мельнику обвинувачення і допитав його без участі захисника.

На думку органу попереднього слідства, винність Мельника у вчиненому злочині доведена такими доказами:

• показаннями Мельника як свідка, підозрюваного, обвинуваченого;