Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський

в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська національно-революційна (Національна Революційна) Армія, що твориться (творитисьме) на українській землі, боротиметься (боротисьме) далі (дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад в цілому світі) проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий, справедливий лад у цілому світі.

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!

Хай живе Організація Українських Націоналістів!

Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

Львів-город, 30 Червня, 1941 p., год. 20. Ярослав Стецько, Голова Національних Зборів.[200] Ярослав Стецько, Провідник Національних Зборів. Який Акт і коли було проголошено по львівському радіо?

Відповіді на це запитання ми, мабуть, ніколи не дізнаємося. Єдине відоме мені свідчення про те, що текст Акта, який зачитали (щоправда, невідомо хто) належить Зиновію Книшеві:

– зачитали його «вчора вночі», слухачі повідомлення «випадково зловили»;

– «таки справді люди чули такірадіокомунікати», хоча «дуже слабенькі й невиразні, але в усіх зміст той самий».[201]

Це свідчення, однак, особливого значення не має. І це тому, що було проголошено некомуністичну Українську Державу за 10 днів перед цим і зовсім в іншому місті.

Коли, де і ким було проголошено відновлення Української Держави?

Єдино правильна відповідь на це запитання є такою: це сталося в Кракові 22 червня 1941 року.

Відомості про цю історичну подію, яку, до слова, вперто ігнорують сучасні українознавці, залишив нам не хто інший, як безпосередній очільник цієї події – Володимир Горбовий.

Хто такий В. Горбовий?

Володимир Горбовий

Володимир Горбовий (30.01.1899 – 21.05.1984). Народився в м. Долина (сучасна Івано-Франківська обл.). Випускник Стрийської гімназії. Учасник Першої світової війни, з 1918 р. – в УГА. Член УВО з 1920 р., керівник штабу Начальної команди УВО (1922 р.), зв’язковий між Начальною та крайовими командами. Закінчив юридичний факультет Карловського університету, доктор права (1928 р.). Неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність, 1934 р. ув’язнений у концтаборі Береза Картузька. Член ОУН з 1929 р. У 1935–1936 рр. – адвокат С. Бандери. З 1939 р. – керівник т. зв. «комісії державного планування» при РП ОУН, у 1941 р. – голова т. зв. Другого ВЗ ОУН, обраний Генеральним суддею Організації. В червні 1941 р. – голова Українського національного комітету (1941 р.). Заарештований німцями, звільнений за станом здоров’я. 1947 р. заарештований у Празі, переданий до СРСР. 1949 р. засуджений до 25 років ув’язнення, звільнений 1972 р. Похований у м. Долина.[202]

Версія В. Горбового

Суть історії, описаної переконаним бандерівцем (вона десятками років зберігалася в одному з приватних архівів і була опублікована в Україні 2001 р. літературною агенцією «Піраміда»), більше того – впливовим та авторитетним діячем «революційного» крила ОУН така.

Ще «весною 1941 p.» y Кракові Бандера, Стецько та особисто Горбовий «договорилися…легальним шляхом проголосити і завести свій державний лад на своїй землі, а як це не вдасться виконати, тоді вчинемо це революційним порядком». Згідно із цією домовленістю, Горбовий створив ініціативну групу (склад її він не наводить), яка, у свою чергу, утворила «Український національний комітет». До його складу, за словами Горбового, увійшли Президент УНР в екзилі Андрій Левицький, його син, Степан Вітвицький «і їх однодумці з УНДО», видатний фінансист, директор Державної скарбниці УНР та УД Харитон Лебідь-Юрчик, полковник УНР, в'язень Берези Картузької Варфоломій Євтимович «і другі