Українська література » Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

Читаємо онлайн Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
розвитку // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.uceps.org ">[109].

Ні Конституція України, ні ЗКУ не передбачають припинення або переходу права колективної власності до інших суб'єктів (хоча й не згадують про колективну власність). Тому таке явище, як колективна власність на ЗСГП, продовжує в Україні існувати, хоча і є свого роду правовим атавізмом.

Правові питання, пов'язані із колективною власністю на землю, визначалися головним чином ст. 5 ЗКУ в ред. 1992 p., а також ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", що є чинним і нині.

До частини другої. Щодо набуття права на землю на підставі цивільно-правових угод див. главу 20 "Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод" ЗКУ та коментар до неї.

Особливості внесення земельних ділянок до статутного фонду сільськогосподарських кооперативів визначаються ст.ст. 20, 22, 25 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію" (зокрема, відповідно до імперативної норми ст. 25 Закону, у разі виходу особи з кооперативу земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).

Істотною специфікою характеризується набуття права власності на землю сільськогосподарськими підприємствами у процесі реструктуризації підприємств кооперативного типу (насамперед, КСП). З цього приводу див. насамперед п.п. 16,17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них, а також Тимчасові методичні рекомендації щодо формування землеволодінь і землекористувань недержавних сільськогосподарських підприємств в процесі реструктуризації існуючих господарств, схвалені науково-технічною радою Держкомзему України 30.10.1997.

До частини третьої. Засади використання ЗСГП сільськогосподарськими підприємствами визначаються насамперед низкою нормативних документів технічного характеру: ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств", СанПин №5.02.12/н Санітарні правила і норми розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР", СНиП 2.05.11-83 "Внутрихозяйственные автомобильные дороги в колхозах, совхозах и других сельскохо-зяйственннх предприятиях и организациях", Ветеринарно-санітарними правилами для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин", затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.01.04 №4.


Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

   1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах.

   2. Місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).


Загальна характеристика. Наявність даної статті в основній частині кодексу, на наш погляд, є непорозумінням. Адже її положення стосуються розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Для багатьох сільськогосподарських підприємств (приватних, т. з. "приватно-орендних", товариств з обмеженою відповідальністю та ін.) взагалі не характерно існування "земельних часток (паїв)". Особливо слід наголосити, що суб'єкти права на земельну частку (пай), згадані у основній частині кодексу (ч. 1 ст. 25 ЗКУ), не є "власниками" паїв; вони лише мають право публічно-правового характеру на приватизацію земельних ділянок. Тому коментована стаття стосується лише відносин щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у землях, переданих свого часу у колективну власність. Відносно цих паїв законодавство передбачає розподіл відповідних земельних ділянок не у разі ліквідації підприємства, а у разі наявності волевиявлення суб'єкта права. До того ж, ці відносини мають тимчасовий характер і врегульовані п.п. 16, 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ (див. коментар), а також ст. 9 "Розподіл земельних ділянок між: власниками земельних часток (паїв)" ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Крім того, положення статті є вкрай неформалізованими, що утруднює їх застосування.

До частини першої. Коментована частина встановлює "переважне право" на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами власників земельних часток (паїв), що про­живають у цих населених пунктах. Враховуючи, що більшість власників земельних часток (паїв) проживають у відповідних населених пунктах, фактично вони конкуруватимуть між собою, що вихолощує зміст "переважного права". А використання у формулюванні норми слова "поруч" перетворює її на пусту декларацію, оскільки розуміння цього терміну можуть бути самими різноманітними.

Ст. 9 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" цілком обґрунтовано, на наш погляд, відмовилася від використання ефемерного "переважного права". Згідно із ч. 2 статті, "розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності — шляхом жеребкування".

До частини другої. Коментована частина стосується визначення місця розташування, а отже - і конфігурації відповідних земельних ділянок. Слушні побажання щодо урахування при цьому вимог "раціональної організації території і компактності землекористування" на сьогодні, на жаль, є недостатньо формалізованими (див. п. "а" ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 165 ЗКУ та коментар до них).

Процедура розподілу земельних ділянок, у т.ч. особливості розробки, експертизи та розгляду відповідних землевпорядних проектів детально визначаються ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (див. насамперед ст.ст. 7-9).


Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств

   1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

   2. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.


До частини першої. На наш погляд,

Відгуки про книгу Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: