Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

власний чоловік на фронті, та ще й присилає їй звідти сімдесят крон щомісяця. Крім того, К. дістала чимало грошей ще й від чоловіка скаржниці, якій самій із дітьми доводиться жити в голоді й злиднях. Приятелі чоловіка скаржниці сповістили їй, що К. разом з М. тиняються по шинках і там пиячать до пізньої ночі. Одного разу звинувачена в присутності кількох піхотинців навіть запитувала чоловіка скаржниці, чи не збирається він невдовзі піти від своєї «старої» і перебратися до неї. Навіть жінка-швейцар у будинку К. не раз бачила чоловіка скаржниці в квартирі К. майже без одягу.

Учора перед суддею м. Леопольдштадта К. заперечила своє знайомство з М. і сказала, що не може бути й мови про якісь інтимні стосунки між ними.

Проте свідок Альбертина М. заявила, що вона одного разу побачила, як К. цілує чоловіка скаржниці, і К., почувши таке, вкрай збентежилась.

М., якого вислухали як свідка на одному з попередніх засідань, тоді заперечив наявність будь-яких інтимних стосунків зі звинуваченою. Та вчора суддя отримав листа, в якому свідок відмовився від своїх попередніх свідчень і признався, що до минулого червня підтримував інтимні стосунки з К. А на попередньому слуханні заперечив свій зв’язок зі звинуваченою тільки тому, що та напередодні приходила до нього і навколішки благала, щоб він урятував її і нічого не розказував. “А сьогодні, — писав свідок, — я відчув, що просто змушений признатися судові в усьому, бо зламав собі ліву руку і гадаю, що це Божа кара за мою провину”.

Суддя постановив, що для тих гідних кари вчинків уже минув термін давності, тож позивачка відкликала свій позов, а звинувачену звільнили».

Таким чином вам певною мірою пощастить згладити ту невправність, із якою ієрогліфічні знаки заступили алфавітне письмо. При зображенні тих частин мови, які вказують на логічні взаємозв’язки, як-от «бо, отже, але» тощо, у вас немає ніяких допоміжних засобів, тому при перекладі на мову малюнків ці частини тексту будуть утрачені. Так само й зміст думок сновиддя завдяки роботі сновиддя розпадається на сировий матеріал, що складається з об’єктів та дій. Ви будете вдоволені, якщо у вас з’явиться бодай якась можливість із допомогою виразнішого зображення окремих картин як-небудь натякнути на певні зв’язки, які самі по собі зобразити неможливо. Так само й чимало латентних думок сновиддя роботі сновиддя щастить виразити з допомогою формальних особливостей явного сновиддя: його ясності або туманності, поділу на менші фрагменти й т. ін. Кількість частин, на які розпадається сновиддя, здебільшого відповідає кількості головних тем, послідовних низок думок у латентному сновидді; короткий попередній сон часто постає як вступ або мотивація до дальшого докладного головного сну. Яку-небудь другорядну думку сновиддя в явному сновидді заступає якась вставлена сцена і т. ін. Отже, й сама форма сновидь аж ніяк не позбавлена значення, і тому її теж треба тлумачити. Численні сни протягом однієї ночі часто мають одне значення і свідчать про зусилля дедалі краще погамувати подразник, що діє з усе більшою настирливістю. І навіть в одному сновидді який-небудь надто важкий елемент може зображуватися через дублети, через кілька різних символів.

Якщо й далі порівнювати думки сновиддя з явними сновиддями, які заступають їх, ми всюди помітимо те, чого й не сподівалися, скажімо, що навіть нерозум і безглуздя сновидь мають своє значення. Так, саме в цьому місці суперечність між медичним і психоаналітичним розумінням сновидь набуває ще ніколи не баченої гостроти. Згідно з медичним поглядом сновиддя безглузде, бо психічна діяльність сонної людини не зазнає ніякої критики. Згідно з нашим поглядом — навпаки, сновиддя тоді безглузде, коли має зображувати критику, що міститься в думках сновиддя: думку «Це безглуздя». Відоме вам сновиддя про відвідини театру (три квитки за півтора флорина) — чудовий приклад такого роду. Отак виражена думка мала такий характер: «Було безглуздям так рано віддаватися».

Таким самим чином ми при тлумаченні довідуємось, що означають оті сумніви і непевні місця, — чи справді з’являвсь якийсь елемент у сновидді, чи ні, чи він саме такий, чи, може, трохи інший, — про які так часто сповіщають сновидці. Як правило, ці сумніви й непевні місця аж ніяк не відповідають латентним думкам сновиддя; вони породжені дією тільки цензури сновидь, і їх можна порівняти з невдалою спробою затерти властиву думку.

До найнесподіваніших відкриттів належить спосіб, яким робота сновиддя трактує протилежності в латентних думках сновиддя. Ми вже знаємо, що ті місця в латентному матеріалі, які узгоджуються між собою, в явному сновидді замінено згущеннями. Так-от, протилежності трактовано так само, як і схожі, взаємоузгоджені місця, причому помітна велика схильність виражати їх через один явний елемент. Отже, елемент у явному сновидді, здатний мати свою протилежність, може означати і сам себе, і свою протилежність або і те, і те разом. Тільки зіпершись на сенс сновиддя, можна вирішити, який переклад обрати. З цим аспектом пов’язане ще й те, що зображення «ні» в сновиддях немає — принаймні недвозначного.

Бажану аналогію до таких дивних дій роботи сновиддя постачає нам сам розвиток мови. Чимало мовознавців стверджує, що в найдавніших мовах такі протилежності, як-от «сильний — слабкий», «ясний — темний», «великий — малий», позначали одним кореневим словом («протиставний характер первісних слів»). Наприклад, у давньоєгипетській мові слово ken означало водночас і «сильний», і «слабкий». Розмовляючи, людина вберігалася від непорозумінь при вживанні таких амбівалентних слів із допомогою тону і супровідних жестів, а на письмі — завдяки додаванню так званих детермінант, тобто малюнків, які не мали свого усного вираження. Ken — «сильний» писали так, що після літер ішов малюнок чоловічка, що стояв вертикально. Коли ken означало «слабкий», додавали малюнок похиленого згорбленого чоловічка. Лише згодом ті первісні слова, що звучали однаково, зазнали невеликих змін і кожне значення слова вже мало свій письмовий відповідник. Отож із ken «сильний — слабкий» розвинулись ken — «сильний» і kan — «слабкий». Проте не тільки найдавніші мови на останніх щаблях свого розвитку, а й набагато молодші і навіть теперішні живі мови зберегли чимало залишків тих давніх слів, які мали два протилежні значення. Я подам вам кілька прикладів, узятих із праці К. Абеля (1884 р.).

У латинській мові є такі ще й досі амбівалентні слова: altus (високий — глибокий), sacer (священний — проклятий).

Як приклади зміни тих самих коренів я назву такі слова: clamare — кричати; clam — тихо, спокійно, потаємно; siccus — сухий, succus — сік. А ось із німецької мови: Stimme — голос, stumm — німий.

Чимало прикладів можна знайти, порівнюючи споріднені мови. Англійською мовою lock — замикати, німецькою Loch — діра, Lucke — прогалина. Англійською мовою cleave — розколювати, німецькою kleben — клеїти.

Англійське слово without, що первісно мало обидва протилежні значення («з» та «без»), сьогодні вживається тільки в негативному значенні; про те, що with, крім приєднального значення, мало колись і відокремлювальне, свідчать такі слова, як withdraw — відсмикувати, withhold — відмовляти. Це твердження слушне й щодо німецького слова wieder.

Ще одна властивість роботи сновиддя теж має свого відповідника в розвитку мови. В давньоєгипетській, як і в пізніших мовах, є випадки, коли послідовність звуків у словах, що мали одне значення, змінювалась. Ось такі приклади між англійською і німецькою мовами. Topf — pot (горщик — горщик); boat — tub (човен — шаплик); hurry — Ruhe (квапитися — спокій); Balken — Kloben, club (колода — поліно, довбня); wait — tauwen (чекати — чекати).

Між