Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі - Стівен Девід Левітт
Існує ще й такий контраргумент: мовляв, потрібно, щоб на вулицях було іще більше зброї — але в руках «правильних» людей (звісно, типу вищезгаданої школярки, а не грабіжника). Головним пропагандистом цієї ідеї є економіст Джон Р. Лотт-молодший. Його візитівкою стала книжка «Більше зброї — менше злочинів» (More Guns, Less Crime), у якій він стверджує, що кількість насильницьких злочинів знизилася в тих місцевостях, де законослухняним громадянам дозволили носіння зброї82. Така гіпотеза може видатися дивною, але в ній є раціональне зерно. Якщо злочинець усвідомлює, що його потенційна жертва може бути озброєною, то, цілком можливо, це застереже його від скоєння правопорушення. Противники права на носіння пістолетів називають Лотта «ідеологом зброї», а сам він мимоволі прийняв на себе удар у суперечках про вогнепальну зброю. Свої проблеми Лотт ускладнив тим, що вигадав псевдонім Мері Рош, аби захищати свою гіпотезу під час дебатів в інтернеті. Рош, яка називалася колишньою студенткою Лотта, вихваляла інтелект свого викладача, його об’єктивність та харизму. «Мушу сказати, що він був найкращим викладачем, який мені коли-небудь траплявся», — писала вона (чи він?). «З його лекцій неможливо було зробити висновок, що він є ідеологом “правих поглядів”… У нас була група студентів, які намагалися записатися на всі предмети, де він викладав. Лотту зрештою довелося порадити нам відвідувати лекції інших викладачів також, щоб ознайомитися з інакшими підходами до викладу матеріалу, що стосувався нашого майбутнього фаху»83. А потім з’явилося бентежне звинувачення у тому, що Лотт фактично вигадав деякі дослідницькі дані на підтвердження своєї теорії «більше зброї — менше злочинів». Незалежно від того, були ці дані фальшивими чи ні, беззаперечно цікава гіпотеза Лотта видається безпідставною. Коли інші дослідники спробували перевірити його висновки, то виявили, що закони, які давали право на носіння зброї, жодним чином не сприяли зменшенню рівня злочинності84.
А тепер розгляньмо наступну причину стрімкого падіння рівня злочинності: розрив мильної бульбашки під назвою «крек», або ж різкий спад популярності курильного кокаїну. Крек виявився потужним наркотиком, який спричиняє залежність. Тож надзвичайно прибутковий ринок його збуту утворився за якихось кілька днів. Так, це правда, що з його продажу багатіли тільки лідери наркоугруповань. Але ця обставина лише заохочувала вуличних торговцв до відчайдушніших кроків. Заради просування «службовою драбиною» вони були готові вбивати своїх конкурентів не лише з чужих банд, а й із власної. Типове вбивство через наркотики виглядало так: один наркодилер вбиває іншого (або двох чи трьох), і зовсім не так, як свідчить узвичаєна істина: якийсь обкурений креком наркоман із виряченими очима вбиває власника крамниці, щоби заволодіти кількома доларами. Результатом крекового буму стало стрімке збільшення кількості насильницьких убивств. В одному з досліджень його автори дійшли висновку, що 1988 року понад 25 % всіх умисних вбивств були пов’язані з креком85.
Приблизно з 1991 року хвиля таких убивств почала поволі спадати. Це навело багатьох на думку про те, що крек почали вживати менше. Але це не так. Курильний кокаїн донині залишається значно популярнішим, аніж багато кому здається. Майже 5 % усіх арештів у Сполучених Штатах і досі пов’язані з кокаїном (порівняно з 6 %, що припали на пік популярності креку); та й випадків потрапляння споживачів креку до реанімації поменшало зовсім не набагато.
Що справді зменшилося, так це велетенські прибутки від продажу креку. Ціна на кокаїн падала вже багато років, і це тривало навіть тоді, коли популярність його курильного різновиду швидко зростала. Дилери почали боротися між собою, знижуючи ціну, і їхні прибутки різко впали. І, зрештою, крекова бульбашка луснула не менш драматично, аніж, скажімо, бульбашка показника Nasdaq на фінансовій біржі. (Якщо перше покоління торговців креком можна було порівняти з мільйонерами Microsoft, то друге — із власниками інтернет-магазину Pets.com). Ставши свідками того, як ветеранів торгівлі креком убивали або відправляли за ґрати, молодші крек-дилери вирішили, що прибутки не виправдовують ризику. І турнір утратив свою привабливість. Зиск більше не вартував того, щоб убивати когось заради заволодіння його ринком збуту, і, безумовно, не вартував того, щоб самому опинитися на цвинтарі.
Тому пік насильства минув. З 1991 по 2001 рік показник убивств серед чорношкірої молоді, частка якої серед торговців креком була непропорційно високою, упав на 48 %, тоді як аналогічний показник серед чорних та білих більш старшого віку впав на 30 %. (Ще одним незначним чинником, який посприяв зменшенню кількості умисних вбивств, стало те, що деякі торговці креком замість того, щоб убивати своїх ворогів, почали стріляти по їхніх сідницях; такий метод насильницької розправи вважався принизливішим — і карався законом менш суворо, ніж убивство). Зважаючи на все вищенаведене, крах ринку креку пояснює падіння рівня злочинності на 15 % у 1990-ті — чинник, безперечно, істотний, хоча слід при цьому зазначити, що крек призвів до значно вищого за 15 % зростання рівня злочинності у 1980-ті роки. Інакше кажучи, ефект креку й досі дається взнаки у вигляді насильницьких злочинів, не кажучи вже про ті численні нещастя, до яких і далі призводить цей наркотик86.
Остання пара пояснень падіння рівня злочинності стосується двох демографічних тенденцій. Перша часто згадувалася в засобах масової інформації: старіння населення.
Поки рівень злочинності не знизився так різко, ніхто навіть не говорив про цю гіпотезу. Фактично, кримінологи, які прогнозували «потоки крові», пропагували протилежну теорію про те, що зростання частки підлітків у загальній кількості населення дасть рясний урожай суперхижаків, які буквально поставлять країну на коліна. «Недалеко за обрієм причаїлася темна хмара, якою вітри скоро накриють нас, — передрікав Джеймс К. Вілсон 1995 року. — Населення знову почне молодшати… Тож
