Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

людям: героїзм, жертовність, чуття громадянської єдності. Звісно, так, але не долучайтеся до кривди, яку заподіюють психоаналізові, звинувачуючи, ніби він відкидає одне й замість нього стверджує інше. Ми не прагнемо заперечити наявність шляхетних поривів у людській натурі, крім того, ніколи не намагалися применшити їхню вартість. Навпаки, я покажу вам не тільки лихі цензуровані бажання, які проступають у сновидді, а й саму цензуру, що згнічує їх і робить невпізнанними. А на злому в людині ми дужче наголошуємо тому, що решта його заперечує, вна­слідок чого психічне життя людини стає не кращим, а незрозумілим. Відмовившись від однобічних етичних оцінок, ми напевне зможемо визначити куди точнішу формулу пропорційних співвідношень зла і добра в людській натурі.

Отже, ситуація така. Не слід відвертатися від результатів тлумачення сновидь навіть тоді, коли вони видаватимуться нам неприйнятними. Може, згодом нам пощастить іншим шляхом підійти до їхнього розуміння. Поки що твердо дотримуймось такого: перекручення сновидь — наслідок цензури, яку здійснюють певні визнані тенденції Я супроти якихось непристойних бажань, що непокоять нас уночі, коли ми спимо. А чому ці гідні осуду тенденції виявляються саме вночі і звідки вони походять — питання, які, очевидно, ще потребують численних з’ясувань і досліджень.

Було б хибно, якби в цьому місці ми проминули нагоду належно вшанувати ще один результат наших досліджень. Сновидні бажання, які прагнуть порушити сон, нам невідомі, ми довідуємось про них тільки після тлумачення сновидь; отже, їх слід означити як «досі неусвідомлені» в тому розумінні, в якому ми вживаємо цей термін. Але слід визнати й те, що вони більш ніж досі неусвідомлені: адже, як ми не раз пересвідчилися, сновидець заперечує їх, навіть коли дізнається про них після витлумачення свого сновиддя. Тобто повторюється ситуація, з якою ми вперше зіткнулися при тлумаченні мовної похибки «мно-гімно», коли виголошувач тосту обурено запевняв, що ні тоді, ні будь-коли раніше він не відчував непоштивості до свого начальника. Ми ще тоді засумнівались у правдивості тих запевнень, натомість припустили, що промовець просто ніколи не усвідомлював, що має ті непоштиві почуття. Те саме повторювалось і при кожному тлумаченні дуже перекручених сновидь, і це додало ще більшої сили нашим початковим уявленням. Тепер ми вже ладні припустити, що в психічному житті є такі тенденції і процеси, про які людина взагалі нічого не знає, не знає вже віддавна, а може, навіть ніколи не знала. Через те неусвідомлене набуває для нас нового сенсу і «дотеперішність», або «тимчасовість», перестає становити один з його атрибутів, термін може означати й постійно неусвідомлене, а не просто «досі латентне». Як бачимо, ця тема потребує дальшого докладного обговорення.

Лекція 10

Символізм у сновиддях

Вельмишановні добродійки і добродії! Ми з’ясували, що перекручення сновидь, яке заважало нам розуміти сновиддя, є наслідком цензурної діяльності, спрямованої проти неприйнятних неусвідомлених бажань-спонук. Але ми, звичайно, не стверджували, ніби цензура — єдиний чинник, який призводить до перекручення сновидь, бо й справді, дальше вивчення сновидь приведе нас до відкриття, що такий наслідок зумовлюють іще й інші причини. Це однаково, що казати, мовляв, навіть усунувши цензуру, ми й далі будемо неспроможні зрозуміти сновиддя, явне сновиддя й далі не матиме тотожності з латентними думками сновиддя.

Ці інші причини, які затемнюють сновиддя й додатково його перекручують, ми з’ясуємо, звернувши увагу на прогалину в нашій техніці. Я вже казав вам, що трапляються випадки, коли аналізований справді не має жодних асоціацій до окремих елементів сновиддя. Це, правда, трапляється не так часто, як стверджують аналізовані; в дуже багатьох випадках, виявивши наполегливість, асоціацію можна таки видобути. Та все ж лишаються випадки, коли або нема асоціацій, або, коли їх витягти, вони не дають нам того, чого ми від них сподівалися. Коли ця ситуація виникає під час психоаналітичного лікування, вона набуває особливого значення, яке нас поки що не обходить. Але таке трапляється й під час тлумачення сновидь у нормальних осіб, ба навіть тоді, коли ми тлумачимо власні сновиддя. Переконавшись, що в цих випадках не зараджує жоден примус, ми зрештою відкриваємо, що така небажана ситуація виникає всякчас, коли йдеться про певні елементи сновиддя, і починаємо добачати в цьому нову закономірність, хоча попервах нам здається, ніби є виняткові випадки, коли наша техніка не спрацьовує.

Такі випадки спонукають до спроб самому витлумачити ці «німі» елементи сновиддя, перекласти їх, зіпершись на власні засоби. Вражає, що, зважившись на таку заміну, ми щоразу з’ясовуємо якийсь задовільний сенс, натомість коли не братися до таких спроб, сновиддя лишається незрозумілим і незв’язним. Нагромадження численних цілком подібних один до одного випадків дає змогу надати нашій попервах несміливій спробі потрібної впевненості.

Я пояснюю це все трохи схематично, але до цього можна вдаватися для полегшення викладу, і, чинячи так, ми нічого не фальсифікуємо, а тільки спрощуємо.

Таким чином до певної низки елементів сновидь ми підбираємо постійні переклади — цілком подібні до тих, що їх можна побачити в наших популярних сонниках, які перекладають усе, що трапляється в сновиддях. Проте не забувайте: застосовуючи нашу асоціативну техніку, ми бачимо, що елементи сновидь ніколи не мають постійних замінників.

Тепер ви зразу мені заперечите, що такий шлях тлумачення видається вам іще непевнішим і вразливішим для критики, ніж попередній спосіб вільних асоціацій. Але слід додати ще одне. Коли, зіпершись на практичний досвід, підібрати досить велику кількість таких замінників, можна стверджувати, що певні частини сновидь дослідник і справді витлумачує лише на основі власних знань, і вони стають зрозумілі навіть без асоціацій сновидця. Звідки ж він дізнається їхнє значення — про це ми поведемо мову в другій частині нашого викладу.

Такий постійний зв’язок між елементом сновиддя і його перекладом ми називаємо символічним, сам елемент сновиддя — символом неусвідомлених думок сновиддя. Пам’ятаєте, раніше, досліджуючи відносини між елементом сновиддя і тим, що стоїть за ним, ми з’ясували три види таких відносин: заміну частиною цілого, натяк і конкретне втілення. Згадав я вам тоді й за четвертий вид, проте не назвав його. Тим четвертим якраз і є щойно запроваджений символічний зв’язок. Із ним пов’язані ще й украй цікаві дискусії, до яких ми звернемося, перше ніж перейти до властивих міркувань про символіку. Символіка — мабуть, найцікавіша частина вчення про сновиддя.

По-перше: оскільки символи — усталені відповідники якихось ідей, вони певною мірою реалізують ідеал античного і народного тлумачення сновидь, і від цього ідеалу завдяки своїй техніці ми відійшли дуже далеко. За певних обставин символи дають нам змогу тлумачити сновиддя, не розпитуючи сновидця, що, хай там як, нічого не може сказати про ті символи. Якщо знати найпоширеніші символи сновидь, а до цього ще й особу сновидця, обставини, в яких він живе, і враження, що вплинули на появу сновиддя, дуже часто можна без ніяких труднощів витлумачити сновиддя, перекласти його, так би мовити, з першого читання. Таке штукарство лестить тлумачеві сновидь і вражає сновидця, становлячи приємний контраст із марудною роботою при розпитуванні сновидця. Але не даймо тут завести себе на манівці. Адже наше завдання полягає не в демонстрації штукарства. Тлумачення, зіперте на знання символів, аж ніяк не може заступити техніку вільних асоціацій або навіть порівнятися з нею. Що стосується знання психічної ситуації сновидця, то зважте ще й на те, що доводиться тлумачити сновиддя не тільки добре