Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити - Дейл Карнегі

Я просто намагаюся повторити прекрасні слова, сказані свого часу Емерсоном. Наприкінці есе «Довіра до себе» він написав: «Політична перемога, зростання прибутків од орендної плати, одужання, зустріч із другом або якісь інші приємні події вашого життя підвищують ваш настрій, і вам здається, що попереду лише радісні дні. Не вірте цьому. Ніщо у світі не спроможне забезпечити вам душевний спокій, крім вас самих».

Епіктет, знаний філософ-стоїк, попереджав, що нам слід більше уваги приділяти видаленню поганих думок із голови, ніж видаленню «пухлин і наривів на тілі».

Це було сказано дев'ятнадцять століть тому, але сучасна медицина охоче підтримала б ці слова. Доктор Дж. Кенбі Робінсон заявив, що четверо з кожних п'яти пацієнтів лікарні Джона Гопкінса потерпають від недуг, спричинених емоційною напругою і стресами. Це стосується навіть випадків, пов'язаних із органічними розладами.

«Врешті-решт, — сказав він, — ці хвороби є наслідком непристосованості людини до життя і його проблем».

Монтень, великий французький філософ, гаслом свого життя обрав такі слова: «Людина страждає не стільки через те, що сталося, скільки через те, що вона думає з цього приводу». А те, що ми думаємо з якогось приводу, цілком залежить лише від нас із вами.

Що я хочу цим сказати? Ви можете подумати: яке ж неймовірне нахабство слід мати, щоб у найтяжчі для вас часи, коли ви буквально розчавлені життєвими проблемами й ваші нерви мов напнуті струни, сказати вам прямо в обличчя, що змінити ситуацію можна легко і просто — варто лише вольовим зусиллям змінити свій психологічний стан! Так, саме це я і маю на увазі! Та й це ще не все. Я збираюся показати вам, як це зробити. Можливо, вам доведеться докласти деяких зусиль, але сам секрет дуже простий.

Вільям Джеймс, неперевершений авторитет у галузі практичної психології, якось зробив таке спостереження: «Вважається, що дія є наслідком відчуттів, але насправді дія і відчуття одночасні Регулюючи свої дії, які безпосередньо контролюються нашою волею, ми побічно контролюємо наші відчуття, які взагалі їй непідвладні».

Інакше кажучи, ми не можемо миттєво змінити свій емоційний стан, але можемо міняти характер і спрямованість своїх дій. І коли ми змінюємо дії, автоматично змінюються і наші відчуття.

«Таким чином, — пояснює Вільям Джеймс, — єдиний спосіб підняти настрій полягає в тому, щоб діяти і говорити так, немов ви вже розвеселилися».

Невже такий простий прийом дає якийсь результат? Спробуйте самі. Широко посміхніться, розправте плечі, дихайте глибше і наспівуйте веселу пісеньку. Якщо не можете співати — насвистуйте. І це не виходить — мугикайте щось без слів. Дуже скоро ви зрозумієте, що мав на увазі Вільям Джеймс. Адже фізично неможливо вдатися в тугу, якщо ви поводитеся як цілком щаслива людина.

Це одна з найпростіших і найфундаментальніших властивостей людської природи, яка здійснює справжні дива у нашому житті. Я знаю одну жінку з Каліфорнії, — не називатиму її на ім'я, — яка могла б за двадцять чотири години позбутися своїх нещасть, якби знала цей секрет. Вона вдова та ще й літнього віку. Все це, погодьтеся, сумно, але чи заважає це їй поводитися так, ніби вона щаслива? Якщо ви запитаєте її про самопочуття, вона відповість: «Дякую, все добре», але вираз її обличчя і сумний голос волатимуть: «О Господи, якби ви знали, як мені важко!» Здається, вона ганить вас за те, що ви наважилися бути щасливим у її присутності. Сотні інших жінок перебувають у значно гірших ситуаціях. Адже після смерті чоловіка вона отримала неабияку страховку — цих грошей цілком вистачить, щоб заможно жити до кінця своїх днів, — у неї дорослі діти, які вже мають власні родини, й вона може перебратися до них. Але її ніколи не можна побачити усміхненою. Вона скаржиться, що всі три її зяті — скнари й егоїсти, хоча вона місяцями гостює в їхніх оселях, а дочки ніколи не роблять їй подарунків, хоча сама вона потайки накопичує гроші «на старість». Ця жінка труїть життя не лише собі, а й своїм нещасним дітям! Але чи так має бути? Шкода, що вона не бажає змінити себе і перетворитися з нещасної буркотливої баби на гідного і шанованого члена сім'ї. І вона могла б це зробити, якби захотіла. Для цього їй просто слід поводитися як щаслива людина; вдати, ніби їй справді весело, і вона любить своїх близьких, — замість того, щоб плакати за своїм пропащим життям.

Я знайомий з одним чоловіком з міста Телл, штат Індіана, що живий завдяки тому, що знав цей секрет. Його звуть X. Дж. Енглерт. Десять років тому він захворів на скарлатину, яка спричинила ускладнення — нефрит. Він звертався до багатьох лікарів, навіть до знахарок, але ніхто не міг йому допомогти.

Трохи згодом стан його здоров’я ще погіршився: підскочив тиск. Він пішов до лікаря, де з’ясувалося, що його тиск піднявся аж до 214. Ситуація була критична — у будь-який момент чоловіка могло паралізувати. Лікар попередив, що хвороба прогресуватиме, і що йому слід готуватися до найгіршого і якнайшвидше впорядкувати свої справи.

«Я повернувся додому, — розповідав він, — перевірив, чи сплачений мій страховий поліс, зізнався Творцеві у всіх своїх гріхах і поринув у сумні роздуми. Через мене страждали мої близькі, а я перебував у якнайглибшій депресії. Тиждень я скаржився на життя і жалів себе, а потім сказав собі: „Ти поводишся безглуздо! Можливо, ти проживеш ще цілий рік, то чом би не прожити його щасливо?“.

Я випростався, посміхнувся і спробував поводитися так, ніби все йде нормально. Зізнаюся, що спочатку це вимагало від мене неабияких зусиль, але я змусив себе бути веселим і радіти життю. Це допомогло не лише моїй родині, а й мені самому.

Невдовзі я почав краще почуватися — майже так добре, як намагався виглядати. Мій стан значно поліпшився. І сьогодні (адже минуло багато місяців після визначеного мені терміну смерті) я не лише живий і щасливий, а й тиск у мене знизився! Одне я знаю напевно: прогноз лікаря неодмінно справдився б, якби я й далі думав, що вмираю. Але я дав шанс своєму тілу зцілитися, змінивши напрям своїх думок!»

Дозвольте мені запитати вас. Якщо одна людина врятувала собі життя тим, що почала мислити позитивно, то чому ми повинні миритися із власним поганим настроєм і депресією? Навіщо сумувати і вдаватися в тугу, псувати життя собі й оточенню, якщо існує реальна можливість самому стати щасливим? Адже для цього потрібно так мало: просто