ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

3 Там же: «бо сили войска было».

4 У сп. Козельського: «на которих не можно очима зсмотріти».

5 Там же: далі «Котовскій зостаючи на придмгстю недалеко города».

6 Там же: послідовно «армати».

7 У сп. Судієнка: «холоду», у сп. Козельського: «и зимностя».

8 У сп. Судієнка: «года» і замість «рік» часто «год».

9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «розіхалися»; у сп. Козельського: «тая комисия разехалася».

А гетман Хмелницкій зоставал з войсками на Україні, бо не міл ні од кого наступованя, а до того уже и сам неспособного здоровя был. Тилко тое войско, зостаючое от Уманя 10, ку Богу и ку 74 Дністрові 1 ходило з сином Хмелницкого Тимошем на помоч господареві волоскому, тестеві его Василеві Лупулу 2, которій з мултанским господарем завоевалъся, и там Тимоша убито 51, и войско тое з ущербком назад повернуло, и припровадили з собою тіло Тимошево, а господара волоского Василя Лупула взято до Царигорода, и там зоставал у вязеню в Едикулі и померл тамо 3.

10 У вид. Бодянського: немає «от Уманя».

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «и ко Дніпру».

2 У вид. Бодянського: «Липулу»; у сп. Судієнка: «Лупину» — помилково; у сп. Козельського: «Лупулони».

3 У сп. Козельського: «где и помер».

>

Гетман Хмелницкій, зносячися з Ракочим, королем венкгерским и королем шведским, але хотячи того, жебы король венґерскій опановал корону полскую и королем зостал 4, которій выйшол з своеї землі з войсками, такъже и швед з войсками своїми на початку того року зимою 5. До которых и гетман Хмелницкій выслал от боку своего Антона чигиринского 6, придавши ему зо всіх полков людей чолнійших по килка сот, албо інших и тисяча ишло охочих. И так потягши Подгорям за Самбор 7, и там злучилися 8 з войсками венкгерскими, а напотом и з шведскими и пустошили Полшу, аж по самые Прусы, бо и Варшаву узяли были. Барзо тогда великое спустошеніе стало Полщи, бо начавши от зимы, немаль цілое літо там пустошили. Що видячи король полскій, любо зостаючи за границею 52, з сенаторами прикладали стараня, як бы тому запобігнути, жебы до остатку не згубити своей землі, — послали до Криму, хана просячи о помощ, которій оным приобіцявши 9, посылает солтана 10 Волоскою землею. А тут зась король полскій з сенаторми, где чуючи о войсках своїх, дали знати, жебы ся до оного горнули; и там жолніре 11, любо которые при шведу юже зоставали и при королю венкгерском и на цесарской границі, — усе тое докупы згорнулося, до своего короля. О чом постерегши, швед уступил в Прусы 63, а козаки, обтяжившися здобичею, назад уступовали, при которых и король венкгерскій держалъся, бо юже от Подгуря орды зайшли. И так орда, злучившися з войском коронним, осадили под Межибожом короля венкгерского и достали оного и узяли ляхи до себе 54, а козаки увойшли на Україну. Задля которых посылку, почувши гетман Хмелницкій, же орда выйшла, будучи сам хорым, послал сина своего Юрія зо всіми войсками, где ся 75 скупили на Ташлику, а потом збунтовавшися, назад уступили, не слухаючи полковников своїх, а так Ракочого войско згинуло, а Хмелниченко повернул ку Чигрину.

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зоставал».

5 У вид. Бодянського: немає «зимою».

6 У літопису Граб’янки і в праці О. Рігельмана: «Антона Адамовича, полковника київського».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «за Самбором».

8 Там же: помилково «учинилися».

9 Там же: «пріобіщавши»; у сп. Козельського: «приобецовавши».

10 Там же: «солтанов з ордами»; у сп. Козельського: «посилал салтана».

11 Там же: «жолнірове».

Барзо хорим сам Хмелницкій был 1, где юже с тоей постелі, албо хоробы не встал, але в скором часі померл о Успенії Пресвятія Богородици 55. А похоронен был перед святим Симеоном в неделю, где множество народа, а найболше людей войсковых было, и проважено тіло его з Чигирина до Суботова и там поховано 2 в ринковой церкві.

По похороні старого Хмелницкого, любо то еще за живота старій Хмелницкій назначил гетманом сина своего Юря, але еднак нещасливая зайздрость албо хтивость уряду тое справила, же з старшины не один того собі зичил уряду, а не могучи явне с тим откритися и того явне доказовати, тое умыслили и намовили, яко молодого літи Хмелницкого, жебы от того уряду отмовлялъся, здаючи оній. И так, будто учинивши раду, часть Козаков зобравши в двор Хмелницкого, а найболше тых людей превротних, а тым зичливых, которых на тот уряд гетманства прягнули 3, а востатку двор замкнули, не пущаючи никого. Где Юрій Хмелниченко, выйшовши з светлици у тую раду, учинил подякованне от родича своего за уряд гетманства и поклонилъся усему войску, и положил булаву и бунчук в той раді, и, поклонившися, отойшол в світлицю. А Выговскій писар за писарство подяковане чинил, а обозній Носач корсунскій за уряд обозництва. И тая булава час немалій лежала в той раді, кожному бы ся хотіло узяти 4 тот уряд, але же не позволяет войско. Пытано по килка крот през асаулов войска: на чом бы воля їх была, жебы зоставал на том уряді гетманства 5. Але усі одними голосами кричат, жебы син Хмелницкого гетманом зоставал, а звлаща з посполитых Козаков тые голосы призывают молодого Хмелницкого и просят оного, жебы тот уряд справовал на містцу отцевском 6, которій отмовляется молодостію літ своїх и фрасунком смерти родича своего. А до того придаючи, же еще оному до так великого уряду літа не позволяют, не маючи такого довціпу войско справовати, и жебы Україна зоставати міла в тихости. Дают на тое оному раду войско посполитое 7, жебы он тот уряд гетманства держал, жебы тая слава 8 была, же Хмелницкій гетманом 56, а