ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «знаючи».

8 У вид. Бодянського: «в артель», у сп. Козельського: «валкір».

9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Шереметева».

10 Там же: «сентябра».

11 Так написано у вид. Бодянського і в сп. Судієнка. У сп. Іскрицького і Козельського тут незрозуміло: «до Ніжина Козаков своїх, уже на готовое маючи змову».

Що видячи князь Трубецкій, же старшина козацкая до оных приехала, также и ис Киева маючи відомость, же Выговского жолніров выбито, рушил просто на Ніжин, а из Ніжина виславши посланцов козацких 1 до его царского величества и своїх, з войсками рушил под Переясловле. О чом почувши, гетман Выговскій выйшол у войско под Білую Церков, хотячи полки купити, але оному послушенства не отдавали; бо молодий Хмелницкій Юрій вышол до войска, до которого ся привернули всі полки з волостми и Сірко з запорожцами. Мусіл 2 Виговскій, зоставивши жону в Чигирині, уходити в Полщу, до которого козаки посилали по гармати и знаки войсковіе, що оним одни поотдавал, а другіе з собою попровадил в Полщу, которому надано Бар 64 и иніе городи в Полщи. А войско, ставши 3 за 4 Переясловлем, московское, где скупилися и усі полки задніпрскіе, и учинивши раду, едностайне на тое зезволившися, обоїх сторон козацтво обрали гетманом совершенно Юрія Хмелницкого, которому гетманство здавал князь Трубецкій. И так зараз з тоей ради воевод постановили в Переясловлю, Ніжині, Чернігові з войсками, а князь Трубецкій повернул з войсками в Москву. А гетман Юрий Хмелниченко 8, пришовши в Чигирин, росказал доставати замку чигринского, в котором седіла жена Виговского з своїм людом и тими, хто был зичливим Виговскому, которых достали и усю маетность порабовали, а жену Выговскому одослали на прозбу его. И так трохе вспокоїли Україну.

А того літа в Литві войско литовское збил князь Долгорукій, и гетмана литовского Каневского 6 поймал 65 и на Москву до его царского величества отпровадил.

1 У праці О. Рігельмана тут згадується ім’я полкового судді Романа Ракущина.

2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И тамо мусіл...»

3 Там ж е: «остановившись».

4 У сп. Козельського: «А войско московское, ставши под».

5 Там же і в сп. Судієнка: «Хмелницкий».

6 Правильно: «Кгонсевского».

В Борисові на початку року 7 починается коммисія, на которую и нас Козаков затягано 8 и билисмо. Зась тая коммисія фортелем отправовалася, бо певне князь Хованскій з войсками его царского величества войско литовское розбил под Ляховичами и там неподалеку стал. И так коммисари полскіе, стоячи в Мінску, уводили аж до Петрова посту, пославши по Чернецкого на Полоцкую, где пришовши Чернецкій тое войско, зостаючое з князем Хованским, розбил, же мусіли и коммисарі его царского величества з Борисова 83 уступити, нічого не отправуючи коммисії, в Петров пост уступили,

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на початку року».

8 У вид. Бодянського: «стягано».

а Борисов зостал 1 в облеженю. Там же князь Долгорукій міл потребу того літа с Чернецким, але розная война была: Могилев, воеводу убивши, ляхом поддался 66 и так же и Вилня учинило 2. Того ж літа рада на Кодачку была у петровицю, на которой раді гетман Хмелничченко зо всею старшиною и боярин Василій Борисович Шеремет был. И на оной раді 3 поставили ити з войском под Лвов, а з Шереметом старшим Цюцюрі, полковникові переясловскому, и полку 4 Киевскому и Прилуцкому 67, а Хмелничченко гетман зо всіми полками особно ити міет, що и учинили: боярин Шеремет 5 на Котелню пойшол шляхом, а Хмелницкій гетман Гончариским 6. Где войска коронніе з ордами гетмана Хмелницкого оступили, и там маючи потребу, не дали ся скупити з Шереметом 7, и мусіли згоду приняти з войском коронним и королеві присягнули з войском своїм, а тая згода стала под Слободищами. И так усі войска так коронніе, як козацкіе з Хмелницким и орда потягнули ку Шереметові, которій юже вишол был з Котелні, и Котелню зпалили з живностями, где на пустині облегли Шеремета вколо 8, не даючи оному упокою 9 а под час сліоти осінной. И так козаки 10, видячи гетмана своего з войсками, почали волно от Шеремета отступати, и сам старшій Цюрюра зо всіми козаками отступил Шеремета ж 11 и до войска гетмана своего Хмелницкого зо всіми козаками прихилився, що не без шкоди Козаков было, бо иных татаре пошарпали, а иних и в неволю побрали. Що видячи Шеремет, не уступал оборонною рукою, и що міл короля полского, взявши Варшаву, провадити в Киев в неволю, як собі тое обіцал, того не доказавши, сам о згоду просил и чинил примиря, обецуючися звести войско с Киева. И так згоду приняв, але того не доказав, бо князь Борятинскій, которій зоставал в Кіеві, на тое не позволив и войск полских не припустил до Киева з Шереметом. И так Шеремета зо всім войском взято в неволю до Криму, а иних началних людей жолніре 12 розобрали, в которих выкуплялися з неволі. И так знову Україна уся зостала за королем полским, опроч Переясловля и Ніжина и Чернігова з волостями, бо в тых городах воеводи зоставали. А в Переясловле Яким Сомченко наказним гетманом присланній 84 был, которій одержался щире при его царскому величеству, любо и жолнірове войском с козаками и татаре, при Гуляницком на Задніпря пришовши, докучали; але постарому тіе три полки не давалися, а инніе усі полки поздавалися, где и залоги стали были, и жолнірове зімовали тую зиму по инних полках, почавши от Прилуцкого по усей Україні.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «стал».

2 Там же: «учинили».

3 Там же: немає «раді».

4 Там же: «полкам».

5 Там же: «Шереметев».

6 Там же: помилково «Гонгорійским», у рос. перекладі: «Гончарихою», у