ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

співано, ігумен ніжинскій Діонисій, хотячи іти давати дару, веддуг звычаю чернечого хотячи узяти на голову подкапок, которій зоставал у скарбниці 10, албо коморці, которая была 72 прибудована у олтарі на правом боці, маючи себі и склепленя з олтара, — и так, отчинивши двери, обачит, же стіна загорілася. И зараз, ставши на царских вратах, священник тоей же церкви крикнет на народ: «про Бог! церков горит!» И так тот народ потиснулъся до дверей и двери затлумили, же ніхто не могл сам выйти з церкви, аж каждого вытягали.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «проважено».

2 У сп. Козельського: «забунтовалося козацкое войско на своїх старших и чернь...»

3 У вид. Бодянського: немає «один».

4 У сп. Судієнка, Козельського і в вид. Бодянського: «бо и сам».

5 Там же: «пред».

6 У сп. Козельського: «фалебній».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка немає: «На которій то собор».

8 У вид. Бодянського: «забиванная», у сп. Судієнка: «завиванная».

9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «имя Боже Господнє».

10 У сп. Козельського: далі скорочено «у скарбниці олтарной и того обачил, же стіна загорілася».

А тая скарбниця загорілася з неосторожности витрикуша, же там свічки клав на полици, не загасивши добре, и с того занялася 1, боя сам натое смотріл в той скарбниці, як еще огонь не разширилъся был. Але знать, же особливій гнів божій был, же в скором часі от так малої річи уся церков занялася у едином квадрансі згоріла, же люд не могл выйти; але згоріло людей живых чотириста и тридцять з наддачею в той церкві, и священников два браты рожоных во всіх аппаратах, як служили 2, которые аппарата коштовали на килка тисячей. Итак вмісто радостнаго праздника мало хто знайшолъся в том місті, жебы не плакал своїх пріятелей 3, так в скором часі срокгою смертію 4 погибших 5: хто отца, хто матки, хто сина, брата, сестры, дочки. Хто может выповісти такій жаль, як там сталъся за малій час, же усе місто смерділо от того трупу 6 паленого. И як тот огонь погасл, тот труп недогорілій Івана Золотаренка брат его узял в двор свой и знову в новую домовину вложил и ведлуг своего уподобаня отправовал погреб, зробивши катафалк у Рождества Христова 7, але и там подвокротне не загорувалъся, поколя тот скончили погреб.

1 У сп. Козельського: далі немає «бо я сам на тое ... не разширилъся был».

2 Там же: далі немає «которые аппарата ...килка тисячей».

3 Там же: «о своїх пріятелях».

4 Там же: немає «срокгою смертію».

5 Там же: далі немає «хто отца, хто... того трупу паленого».

6 У вид. Бодянського: помилково «же усе місто смертелностного трупу паленого».

7 У сп. Козельського цими словами кінчається оповідання за 1655 р.

РОКУ 1656

Государ цар и великій князь Алексій Михайлович его царское величество потрете выйшол на войну противко шведа. И того часу швед уступил за море у свою землю 48, а Magnus граф, тоест великій гетман шведскій, стоял з войсками в Ризі 8. И его царское величество на Полоцко потягнул з войсками, а тяжары военные рікою Дзвиною 9 проважено 10. И пришовши у Лифляндию 11, ксіонже курляндское 12 поклонилъся и просил милосердія.

8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «в розі».

9 Там же : правильніше «Двиною».

10 Продовження оповідання про війну Московії з Швецією і про облогу Риги у вид. Бодянського вміщено в додатках.

11 У сп. Козельського: «у Инфлянти».

12 У сп. Судієнка: «курляндскій»; у сп. Козельського: «курдлянское».

И так 73 Курляндія зоставала вцілости, а Лифлянды 1, яко надлежащіе до Рыги, зостаючих под шведом, воевали. И пришовши под Динабурок город, которій спротивилъся его царскому величеству, и так той город и замок по росказаню его царского величества люде ратные узяли приступом и людей в нем зостаючих выстинали, а інных в полон побрали. И там воеводу зоставивши, далій потягнувши, пришли под Кукунавз 2, которій такъже спротивилъся, але сила закону не знает, бо и Кукунавз такъже приступом узяли войска его царского величества и тот спустошили, людей выгубивши, и людом московским осадили, и просто ку Рыгі потягнул его царское величество. Любо давал на килках місцях Magnus граф з войсками шведскими потребу, але не могл вытривати потугам его царского величества — уступил з войсками своїми в Ригу город и там зоставали през усе літо в облеженю, терпячи великую налогу от войск его царского величества, бо сила великая была 3, которых меновано седм крот сто тисячей 19, на которых я своїма очима смотріл 4, а и литовских немало полков там зоставало при его царскому величеству. И так вколо міста шанцами Рыгу осажено и гарматами, а інные гарматы спроважено на костел 5 литовскій, зостаючій на передмістю неоподалеко города, оній высыпавши, и потужные гарматы 6 спровадивши — в город бити; а сам его царское величество неоподалеко города стоял наметами. Але шведове моцно боронилися, и много войска его царского величества побито з города. А же осінь наступила мокрая, а краї холодные, а к тому спустошенные барзо, — послі Покрови, ку запустом Филиповим, его царское величество уступил зпод Риги, недоставши города, в котором отході много людей московских з голоду и зимна 7 померло.

Того ж літа 8 у Вилню коммисия отправовалася з ляхами, на которые и посторонных 60 монархов и цесарскіе медіаторове были, и козацкіе послове от Хмелницкого там же были; але згоди не стало, — и так надаремне тая коммиссіа отправовалася и розіхалися 9.

1 У сп. Судієнка: «а Лифляндію, яко надлежаща»; у сп. Козельського: «а Инфлянти, яко належачие до Риги, зостаючы...».

2 У сп. Судієнка: правильніше «Кукенгауз».