ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ - Самовидець

пустило 32. И сам стал Калиновскій в Ніжини и там зимовал, а войска, которіе міл при себі немаліе, росправил по розних городах по Задніпрю и по Задесенню 10. А литовское войско стало в Стародубовщиш, як идет границя Князства Литовского. Козацтво зась, зостаючое в городах 11, волно сходило з тих городов, кидаючи набитки свої, у городи 12 ку Полтаві и там слободи поосажовали, а инніе на кгрунтах московских слободи поосажовали 33, не хотячи з жолнірами зоставати и стацеї оним давати, бо незносную стацію 63 брали.

1 У сп. Судієнка та в вид. Бодянського: «и обиду».

2 Там же: «а барзей о».

3 У вид. Бодянського: помилково «на збоже». У сп. Козельського це місце читається так: «же позволил войску коронному стати на зиму самому гетману короному з Браславля на Забожю».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «полках».

5 У сп. Козельського: «у Вишневеччині».

6 Правильно: «Зборівські пункти».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «До того ж и».

8 У вид. Бодянського: «росположилися гетман коронный».

9 У сп. Козельського і Судієнка: «помер».

10 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «поза Десною».

11 У сп. Козельського: «в тих городах».

12 У вид. Бодянського: «городі».

А на тое міли козаки позволення 1, жебы сходити з домов от гетмана Хмелницкого, которим не могли жолнірове заборонити, бо из гарматами выходили з городов. Але напотом, хто зостался, юже оного не пущено, и давати мусіл стацію жолнірам, що не могучи ся згодити, у Вишневеччині в Липовом 2 учинили задор жолніре и там на самое Воскресеніе людей вирубали, у Миргородском полку и там з собою не згодилися, на що любо учинили инквізицію Хмелницкій гетман. Але видячи попудливость жолнірскую, инним промислом промишлял, бо на жаданне жолнірское полковника миргородского Гладкого казал стратити 34. Толко ж тая причина болшая: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый гетманом отзивался 3, и так 4 на оного причини Хмелницкій шукал; а же тая причина стала о 5 завод з жолнірами, казал оного стратити. А тут зараз послал до хана в Крим, жеби поспішал до оного на зношення жолнірства, которіе ся на его приязнь убезпечили 6.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «А тое козаки міли позволеньня».

2 «Липове» належало до Прилуцького полку.

3 Це місце М. Грушевський пропонує читати так: «Толко ж тая причина болшая: же он ишол од Берестечка, Гладкый у войску гетманом отзивался».

4 У сп. Судієнка: «там».

5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «за».

6 Там же: «убезпечилися».

РОКУ 1652

Жолнірове юже ся 7 убезпечили на приязнь гетмана Хмелницкого и на терпливость, бо стоячи на Україні на зимовлі, великую кривду, албо біду людем чинили ведлуг своего звичаю жолнірского так в обтяженію здирством 8, яко теж и почасти тих людей, що в козацтві зоставали и о смерть приправовали. О чом так великіе скарги гетмана 9 Хмелницкого доходили со всіх сторон, и видячи, же жолніре щодалій срозшими 10 на людей становятся, и витягши хана з ордами и у сему козацкому войску не ознаймуючи 11, але тилко тіе полки зостаючие поблизу Чигрина з собою узявши, пойшол в поля противъко орди. А гетман Калиновскій, завзявши відомость, же в полях уже орда зостает, — войска свої, которіе зоставали коло Дністра и коло Богу, скупил и стал за Ладижином на Батозі. А до того войску дал знати, которое зоставало в Ніжині з братом оного и по инших городах задніпрских, жеби яконайскорій поспішали до обозу, до боку его. Которіе якнайскорій рушили з Задніпра, немаліе кривди чинячи 12 людем, простуючи на 64 киевскіе перевози, и там переправили Дніпр спокойно, бо в Киеві зоставал воевода киевскій Адам Кисель, которий с тими ж жолнірами уступил зовсім с Киева, бо з жоною зоставал. Которому, подобно, дал знати гетман Хмелницкій, жеби уступал, бо з ним як з благочестивим паном мешкал згодне.

7 У вид. Бодянського: немає «ся».

8 У сп. Козельського: «здирства».

9 У вид. Бодянського: «до гетьмана».

10 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «горшими», у сп. Судієнка: «сзтрогшими».

11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «знаймуючи».

12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «чинили».

Але тое войско, которое уступало з Задніпря 1, не поспішило до боку гетмана своего коронного в обоз на Батог, бо Хмелницкій, знявшися з ханом в полях, за которими войско козацкое наздогон ишло, и просто полями 2 потягнул к войску коронному. На которих напавши з ордою, обозу достал и тое войско знесл, и Калиновскому гетманові там же голову оттято и до Хмелницкого татарин пришел. З которого то войска з того обозу мало хто увойшол, бо хочай хто был конми добрими увойшол албо лісами, то постарому, покуля татаре оных нагнали, то люде посполитіе 3 оних громили, не иміючи над ними литости 4, за їх тиранства и здирства. И так тое войско розбивши, хан з Хмелницким пустился 5 просто ку Камянцові Подолскому, и що орда узяла была живого неволника жолнірства, усе приказал вистинати 35, жеби ся орда не обтяжала 6.

И в том року 7 знову по городах много панов пропало, которіе на свої маетности понаездили были, бо знову оныїх посполство 8 позабивало, и козаки, що уступили были з своїх дворов, знову ся понаворочали. А гетман Хмелницкій, ставши под Камянцем Подолским, много шкоди начинили: поза Лвовом 9 и по Волинню попустошивши и наполнивши ясиром орду, повернул до Чигирина и отпустил орду.

И того ж року послал до Волох женити сина своего з дочкою господара волоского Василя воеводи Лупула 10, которій учинити мусіл, боячися оного. И