Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом стосовно осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, а саме:
1) заборона обіймати на певні посади.
Так, особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, адвокатом, нотаріусом, працівником органів внутрішніх справ та ін.;
2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;
3) обмеження у допуску до державної таємниці;
4) обмеження у виїзді за кордон громадянам України та обмеження у прийнятті до громадянства України;
5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу тощо.
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:
1) може виступати як кваліфікуюча ознака повторності (ст. 32 КК), рецидиву (ст. 34 КК);
2) є перешкодою при застосуванні норм інституту звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45—48 КК);
3) виступає як обставина, що обтяжує покарання за злочини, вчинені повторно та у випадку рецидиву злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) та ін.
Отже, як правильно зазначається в науковій літературі, судимість — це негативний правовий статус особи.
Глава 24 ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯСтаття 156. Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні
1. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.
2. В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.
3. Інваліди першої та другої груп, а також чоловіки віком понад шістдесят років і жінки — понад п’ятдесят п’ять років, у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.
1. Оскільки звільнення майже в усіх випадках є кризовою ситуацією для колишніх засуджених, особливо тоді, коли у них немає рідних, які можуть допомогти, держава запровадила певний порядок підготовки таких осіб до майбутнього звільнення, до якого залучено досить широке коло державних органів і установ. Саме з метою чіткої організації цієї діяльності 12 грудня 2003 р. спільним наказом ДДУПВП, МВС України та Міністерства праці та соціальної політики України № 250/1562/342 було затверджено «Порядок взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» (далі — Порядок).
2. Не менш як за півроку до закінчення терміну покарання засуджені проходять спеціальний курс підготовки до звільнення, що передбачає надання психологічної та правової допомоги, необхідної для вирішення питань побутового і трудового влаштування після звільнення.
3. З метою надання особам, які звільнені від відбування покарання, сприяння у відновленні в соціальному статусі повноправного члена суспільства, поверненні їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві названим Порядком установлено такі правила взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації.
Адміністрація установи виконання покарань: не пізніш як за три місяці до закінчення призначеного строку покарання проводить бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання і працевлаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймається заява відповідного змісту за встановленою формою, яка після звільнення долучається до його особової справи. Для перевірки можливості проживання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк після звільнення за обраним ним місцем проживання за три місяці до закінчення строку покарання надсилає повідомлення-запит до відповідного районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ. Повідомлення-запит надсилається, як правило, до територіального ОВС тієї місцевості, де засуджений проживав до взяття під варту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв’язки.
Стосовно засуджених з числа інвалідів першої та другої груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок — понад п’ятдесят п’ять років, які, у разі потреби та за їхньою згодою, підлягають направленню до спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, разом з повідомленням-запитом до ОВС направляє відповідно до Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування відповідного спеціального будин- ку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів особисту заяву засудженого, медичну довідку про стан здоров’я з висновком про необхідність стороннього догляду, довідку про розмір призначеної пенсії (за наявності), а також довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності групи інвалідності).
Якщо виникли об’єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до взяття під варту (засудження), надсилає повідомлення-запит до територіального ОВС тієї місцевості, яку обрав засуджений для проживання після звільнення. При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання ним даного місця проживання.
У разі отримання з територіального ОВС інформації про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем повідомляє його про це і за погодженням з ним вживає