Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

наскільки якісно викладено коментар до певної статті і чи становить він особисту думку окремого науковця, чи результат системного опрацювання низки законів. Про можливі перешкоди, які виникають у користувача коментарів окремих статей КК України, О. Марін зауважує, що жоден із досліджених ним способів коментування не може бути визнаний таким, що адекватно відображає правову природу юридичної конструкції кримінального закону[122]. Така позиція відстоюється й іншими науковцями[123].

Позитивним, з огляду на зазначене, вважаємо такий виклад коментаря, де відображено, на чому ґрунтуються висновки, зроблені авторами, або подано витяги з відповідних нормативно-правових актів. Відтак у Науково-практичному коментарі КК України за редакцією М. Мельника, М. Хавронюка[124] після кожної статті зазначається перелік законів та нормативно-правових актів, які стали підґрунтям для коментування цієї статті. За допомогою таких вказівок кожен бажаючий, незважаючи на значний обсяг законодавства України, має можливість переконатися у доцільності висновків, зроблених під час коментування, та у правильності тлумачення певної статті авторським колективом.

Одним із прикладів викладу пов'язаних із статтею КК України нормативно-правових актів є напрацювання Г. Яремко, викладені у додатках до дисертаційного дослідження щодо Особливої частини КК України[125].

На думку М. Мельника, коментатори закону звільняють практичних працівників від значного обсягу аналітичної діяльності щодо розуміння закону, полегшуючи їм процес застосування кримінального закону.

Проте існують загальні проблеми коментування кримінального закону, які необхідно враховувати під час використання того чи іншого коментаря, а саме: якість самого кримінального закону та його статус; значна чисельність існуючих коментарів; коментування кримінального закону традиційно не обмежується лише тлумаченням конкретних положень КК, а й передбачає рекомендації щодо кваліфікації злочинів за їх сукупністю, врахування особливостей відповідальності за той чи інший злочин, вчинений у співучасті чи на стадії підготовки або замаху, відмежування конкретного злочину від суміжних злочинів та інших правопорушень; системний характер законодавства та його нестабільність[126].

Треба також враховувати і той факт, що дуже часто звичайний правозастосувач має у користуванні надзвичайно малу кількість коментарів, унаслідок чого не може порівняти позиції декількох науковців, які тлумачать приписи кримінального закону для ухвалення правильного рішення.

Дійсно, сьогодні науковці-правники не мають змоги упоратись із величезною кількістю нормативно-правових актів. Аналітичні методи окремих наукових дисциплін, які спрацьовують під час вивчення окремих явищ і процесів, не відповідають вимогам сучасної науки.

Виникло питання розробки нової парадигми досліджень, яка допомогла б з'ясувати усі горизонтальні і вертикальні зв'язки між окремими явищами і процесами, дати якісну оцінку тлумачень, наданих у чисельних джерелах, щодо змісту тієї чи іншої статті кримінального закону.

Питання системного тлумачення кримінального закону не є новим для науки кримінального права і отримало належне визнання під час офіційного тлумачення[127], проте залишається низка положень, які потребують свого вирішення:

— по-перше, навіть використання тієї чи іншої назви такого способу тлумачення не є чітко обґрунтованим: одна група науковців називає його систематичним, інша — системним;

— по-друге, поняття системного тлумачення кримінального закону у підручниках із кримінального права є недосконалим, враховує лише його окремі аспекти, а наукових розробок у вигляді статей, дисертаційних досліджень у такій галузі взагалі немає, питання системного тлумачення кримінального закону розглядається лише поверхнево;

— по-третє, належно не використовується під час системного тлумачення кримінального закону його методологічна основа — теорія систем, оскільки кримінальний закон є системою та підсистемою законодавства. Науковці проводять окремі дослідження щодо обґрунтування того, що кримінальний закон є системою, спрямовують зусилля на виявлення та усунення ознак несистемності у кримінальному законі, проте залишають без уваги основні підстави проведення таких досліджень — використання їх для системного тлумачення кримінального закону та способи їх використання;

— по-четверте, не приділено належної уваги питанню виокремлення зв'язків кримінального закону. В літературі існують думки про наявність системних зв'язків, де одні науковці говорять лише про зовнішні зв'язки, а інші — про внутрішні та зовнішні. Крім цього, є й інша позиція, де у системному тлумаченні йдеться про існування логічних зв'язків. Частина науковців бере до уваги дослідження так званих системоутворюючих факторів;

— по-п'яте, практично недослідженим є питання прийомів системного тлумачення кримінального закону та його правил, особливостей їх застосування, створення чи відсутності підстав застосування певного алгоритму під час системного тлумачення, а також алгоритму застосування способів тлумачення кримінального закону. Зокрема жодних правил щодо тлумачення загалом та стосовно системного тлумачення кримінального закону у підручниках із кримінального права не зазначено