Iсторичнi есе. Том 1 - Іван Лисяк-Рудницький

Federalist, 1918–1922. — Stanford, 1969 (розділи 12–15) і спогади І. Мазепи: Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. 1917–1920. — Б.м.в., 1950. І. Мазепа був головою уряду Української Народної Республіки у перші місяці 1920 р.

70

Dziewanowski М. К. Op. cit. — S. 351.

71

Mackiewicz S. (Cat). Historia Polski od 11 listopada 1918 do 17 września 1939 r. — Londyn, 1941. — S. 106.

72

Про територіальну програму польських націонал-демократів у 1918–1920 рр. див.: Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia polityczna Polski, 1864–1945. — Londyn, 1956. — T. 2, cz. 1. — S. 50–56.

73

Див. коментар сучасника: Марголин А. Украина и политика Антанты. — Берлин, 1921. — С. 151–152.

74

Коновалець Є. Причинки до історії української революції. — 2-е вид. — Б.м.в., 1948. — С. 42–43.

75

Документи з Австрійського державного архіву, що стосуються питання Холмщини на брест-литовських мирних переговорах та під час німецької та австро-угорської окупації України у 1918 р., були передруковані у книзі: Ereignisse in der Ukraine, 1914–1922. / Herausg. T. Homykiewicz. — Philadelphia, 1967. — Bd. 2. — S. 229–311. Див. також: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923. — Ужгород, 1932. — Т. 1 (розділ 12).

76

Шанковський Л. Указ. праця. — С. 65.

77

Цей маловідомий епізод описаний у спогадах Т. Войнаровського: Войнаровський Т., Сохоцький І. Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. — Нью-Йорк, Париж, 1961. — С. 66–69. О. Войнаровський, видатний український церковний і громадський діяч, був посередником, який передав Петрушевичеві польські пропозиції.

78

Короткий огляд цього питання див. у розділі “Західна Україна під Польщею” С. Витвицького та С. Барана у кн.: Ukraine: A Concise Encyclopaedia: In 2 vol. — Toronto, 1963. — Vol. 1. — P. 833–850. Багатими на потрібну інформацію є спогади І. Кедрина: Кедрин І. Життя — події — люди: Спомини і коментарі. — Нью-Йорк, 1976. Див. також дві найновіші польські праці, в яких розглядається відповідно соціальна і політична структура міжвоєнної Польщі й особлива увага присвячується національним меншинам, зокрема українцям: Drozdowski М. М. Społeczeństwo, państwo, politycy II Rzeczypospolitej. — Kraków, 1972; Holzer J. Mozaika polityczna Drugiej Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1974.

79

Mieroszewski J. Materiały do refleksji i zadumy. — Paryż, 1976; особливо див. статтю “Rosyjski ’kompleks polski’ i ULB”.

80

Bobrzyński М. Dzieje Polskie w zarysie. — Warszawa, 1931. — T. 3. — S. 209.

81

Відмінності між польською й угорською ситуацією лежать поза межами цієї статті. Ці відмінності зумовлює головним чином той факт, що після 1867 р. Угорщина мала повну внутрішню автономію, тим часом як “конгресова” Польща втратила автономний статус у результаті нещасливого повстання 1863 р. Це, звичайно, зменшило привабливість польської національності для євреїв, які були очікуваними кандидатами на асиміляцію.

82

Див.: Friedman F. Židovska narodní menšina na Podkarpatske Rusi // Narodnostni Obzor. IV. — Praha, 1934. — S. 185–192, 269–277. Фрідман переконливо показує, що багато євреїв, яких угорська статистика зараховувала до “мадярів іудейської віри”, насправді не були повністю культурно й мовно засимільовані до угорської нації. Де стало цілком очевидним одразу після падіння 1918 р. угорського режиму.

83

Feldman W. Dzieje polskiej myśli politycznej 1864–1914. — Wyd. 2-е. — Warszawa, 1933. — S. 367.

84

Докладніше див.: Mykhaylo Drahomanov. A Symposium and Selected Writings / Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the US. — New York, 1952. — Vol. II. — No 1. (спеціальний випуск, що його підготував автор цих рядків).

85

Дві найважливіші статті Драгоманова з єврейського питання — 1) Евреи и поляки в Юго-Западномъ Kpaѣ // Вѣстник Европы (Ст. Петербургъ). — 1875. — N 4; передрукована в кн.: Политическія сочиненія М. П. Драгоманова / Под ред. И. М. Гревса и Б. Кистяковского. Т. 1 (єдиний, що появився), — Москва, 1908; 2) Еврейскій вопросъ на Украіне // Вольное Слово (Женева) — 1882. — N 41, 45; передруковано в кн.: Собраніе политическихъ сочиненій М. П. Драгоманова / Под ред. Б. А. Кистяковского: В 2 т. — Париж, 1906. — Т. 2. Існує цілком певна тяглість думки між цими двома статтями. Перша є багатшою на фактичні деталі, тоді як друга, в якій автор не мусив остерігатися царської цензури, відвертіша за своїми висновками. Короткі згадки і замітки щодо єврейського питання можна знайти ще в декількох творах Драгоманова.

86

Ці проекти містяться у брошурі “Вольный Союз — Вільна Спілка: Опыт украинской политико-социальной программы” (Женева, 1884); передруковано у кн.: Собрание политических сочинений М. П. Драгоманова. — Париж. 1905. — Т. 1; а в схематичнішому і часом радикальнішому формулюванні — у “Програмі” (підписаній спільно М. Драгомановим, М. Павликом і С. Лодолинським), яка появилася у першому номері журналу “Громада” (Женева, 1880), її передруковано в кн.: Драгоманов М. П. Вибрані твори. — Прага, 1937. — Т. 1 (єдиний опублікований).

87

От группы социалистов-євреев. Женева, 1886; передруковано у кн.: Собраніе политическихъ сочиненій M. П. Драгоманова. — Париж, 1906. — Т. 2. — С. 320–329.

88

Припускається, що одним із членів цієї групи міг бути Арон Вейлер, який незабаром після цього повернувся до Росії, зорганізував перші єврейські робітничі гуртки у Мінську, а згодом скінчив самогубством. Див.: Заславский Д. Михаил Петрович Драгоманов: Критико-биографический очерк. — Киев, 1924. — С. 112 (примітка N 1).

89

Собраніе политическихъ сочиненій М. П. Драгоманова. — Т. 2. — С. 328.

90

Заславский Д. Указ. праця. — С. 111, 112–113.

91

Patz G. Die Entwicklung des Föderativen Gedanken in Russland (докторська дисертація, подана в університет Фрідріха Вільгельма у Берліні) — Berlin,