Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди;
використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок);
розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав і міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);
проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до закону;
будівництва соціального та доступного житла.
(Абзац дев'ятий частини другої статті 134 із змінами, внесеними згідно із Законом № 800-VІ від 25.12.2008)
3. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.
(Текст статті 134 в редакції Законів N107-VI від 28.12.2007, N 309-VI від 03.06.2008; в редакції Закону N 509- VI від 16.09.2008)
До частини першої. В цілому слушне правило, за яким земельні ділянки державної та комунальної власності "або права на них" мають відчужуватися на конкурентних засадах, чомусь передбачає продаж земельних ділянок "окремими лотами" (лот - окремий предмет торгів, аукціону). Разом із тим, з міркувань продажу ділянок за максимальну ціну за певних умов може бути доцільно продавати кілька суміжних ділянок разом - наприклад, коли відокремлене використання однієї із ділянок є незручним чи неефективним.
Згідно із ч. 1 ст. 135 ЗКУ, земельні торги проводяться виключно у формі аукціону. Порядок продажу в загальних рисах визначається ст.ст. 135-139 ЗКУ. Відповідно до ч. 5 ст. 137, такий порядок має бути деталізований законом. Такий закон на даний час відсутній, що ставить під сумнів законність усіх земельних торгів з продажу ділянок державної та комунальної власності, що відбуваються зараз в Україні. Сумнів посилюється в світлі рішення КС України у справі про земельні аукціони від 11.11.2008 №25-рп/2008. Втім, на думку одного з авторів, відсутність закону, який би спеціально визначив би порядок проведення земельних торгів, не означає, що проведення торгів за чинного правового поля неможливе[281].
Продаж земельних ділянок державної (комунальної) власності разом із розташованими на них об'єктами нерухомого майна відбувається за спеціальними правилами - див. ч. 1 ст. 128 ЗКУ та коментар до неї.
До частини другої. Коментована частина встановлює винятки із загального правила, встановленого ч. 1 статті, визначаючи, коли продаж або надання земельної ділянки в користування повинні проводитися не на аукціоні. Розглянемо їх більш детально.
1. "Розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди". Об'єктами нерухомого майна відповідно до ст. 181 ЦК України є такі об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. При цьому право власності на такі об'єкти має бути зареєстрованим на підставі ст. 182 ЦК України відповідно до чинного сьогодні Наказу Мінюсту "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" №7/5 від 07.02.2002.
Некоректним є посилання на те, що у разі "відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди" ділянка або право на неї повинні бути продані на аукціоні. Поза всяким сумнівом, такий продаж неможливий, оскільки суперечить принципу цільового використання земельної ділянки (п. "а" ч. 1 ст. 91 ЗКУ), адже покупець-не власник нерухомості не зможе використовувати забудовану земельну ділянку.
2. "Використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій)". Загальні засади видачі дозволів на спеціальне користування надрами встановлюються ст. 16 Кодексу України про надра. Такі дозволи надаються "у межах конкретних ділянок" (ч. 2 ст. 16). Відповідно до ч. 2 ст. 18 Кодексу, земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами. Зрозуміло, що у такому випадку мова не може йти про набуття земельних ділянок на конкурсних засадах.
Порядок видачі дозволу на користування надрами на даний час визначається ПКМ від 27.02.2008 №273 "Про затвердження Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами".
Термін "ліцензія на користування надрами" у гірничому законодавстві з 2006 року (див. ЗУ №3370-IV від 19.01.2006) не вживається, тому його використання у коментованій нормі є некоректним.
Засади отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування визначаються ст. 49 ВК України. Порядок видачі дозволу визначений ПКМ від 13.03.2002 №321 "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 p. N 459".
3. "Використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями". "Легалізація в Україні" релігійних організацій законодавством не передбачена. Очевидно, малася на увазі
