Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, оскільки, згідно з ч. 7 ст. 102 КВК України, зберігання засудженими при собі готівкових грошей не допускається. У зв’язку з цим, у ч. 2 ст. 114 КВК України встановлюється, що гроші, виявлені в посилках (передачах), бандеролях і листах, що надходять на ім’я засудженого, вилучаються, про що посадовою особою складається відповідний протокол. Вилучені гроші разом з протоколом негайно, але не пізніше трьох діб, здаються черговим помічником начальника установи до бухгалтерії, де вони реєструються у спеціальному журналі (п. 42 ПВР УВП).
Залежно від конкретних обставин ці гроші можуть бути зараховані на особовий рахунок засудженого або за рішенням суду передані в дохід держави (ч. 4 ст. 59 КВК).
2. Засудженим дозволяється також відправляти грошові перекази без обмежень родичам, а іншим фізичним і юридичним особам — з дозволу адміністрації виправної колонії. Відправляти можна як гроші, зароблені у колонії, так і за гроші, отримані за переказами, тим же особам чи іншим особам. Відправлення грошового переказу здійснюється за письмовою заявою засудженого бухгалтерією установи через установи банків чи зв’язку. У разі відправлення грошових переказів стороннім особам засуджений повинен указати причину відправлення такого переказу. Засуджений повинен бути повідомлений про відправлення грошового переказу під розпис на квитанції, яка має долучатися до особової справи.
Відмова адміністрації виправної колонії стосовно відправлення грошових переказів стороннім особам може бути оскаржена в судовому порядку чи особам, указаним у ч. 4 ст. 113 КВК України.
3. Як правило, за переказами відправляються гроші, зароблені засудженими у виправній колонії, для матеріальної підтримки своєї сім’ї, батьків чи інших родичів; відшкодування шкоди, завданої злочином; розрахунків по платних цивільно-правових договорах, стороною яких є засуджений; вирішення своїх житлово-побутових питань перед звільненням від відбування покарання, благодійної чи меценатської діяльності тощо.
Право на відправлення грошових переказів стимулює залучення засуджених до праці, підвищує ефективність виробництва, сприяє і активізує процес виправлення засуджених.
Стаття 115. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі1. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок, — чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — п’яти квадратних метрів.
2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах — спеціальним одягом і взуттям.
3. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування.
4. Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам — понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
5. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
6. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.
1. У виправних колоніях повинні створюватися належні матеріально-побутові умови для відбування засудженими покарання. Це випливає із ст. 48 Конституції України, де зазначається, що кожна людина має право на достатній життєвий рівень, який включає достатнє харчування, одяг, житло; ч. 1 ст. 7 КВК України, де вказано, що держава поважає і охороняє права, свободи й законні інтереси засуджених, створює необхідні умови для їх виправлення і ре- соціалізації; ч. 2 ст. 102 зазначеного Кодексу, де підкреслюється, що режим у виправних колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі; це повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності.
Належні матеріально-побутові умови повинні створювати у засуджених впевненість, що держава все ж таки поважає їх честь і гідність, незважаючи на їх злочинну діяльність у минулому, і сприяє їх виправленню, а це, своєю чергою, повинно формувати в них позитивні навички та звички, установку на право- слухняну поведінку; активізувати їх трудову діяльність і участь у соціально- виховній роботі; знімати напруження у взаємовідносинах між засудженими; сприяти зменшенню конфліктів між засудженими, адміністрацією і персоналом виправної колонії.
При цьому слід пам’ятати, що засуджені до позбавлення волі не просто ізольовані від суспільства — вони відбувають покарання і повинні дотримуватися норм режиму, суворо регламентованого розпорядку дня. Тому задоволення всіх їх матеріально-побутових потреб не завжди є доцільним, виправданим або можливим на даному етапі розвитку держави і суспільства. У зв’язку з цим, у ст. 115 КВК України йдеться про необхідне, а не про належне чи достатнє матеріально-побутове забезпечення засуджених. Між тим, створення належного матеріально-побутового забезпечення — це вимога міжнародних нормативно-правових актів поводження із засудженими і з часом Україні доведеться їх виконати.
2. На сьогоднішній день засуджені у виправних колоніях розміщуються у спеціально обладнаних гуртожитках, які побудовані за типовими проектами і передбачають розподіл позбавлених волі по відділеннях соціально-психологічної служби. Гуртожитки